“Українська літературна газета”, ч. 8 (352), серпень 2023
Прихильники української літератури все своє читацьке життя складають світоглядні пазли, бо на більшість постатей нам подеколи належить змінювати оптику. Це потрібно, адже 20 століття кривавим катком проїхалася по долях письменників і по їхній творчості, і ми, читачі незалежної України, часом і хочемо щось знати, а насправді не знаємо (або, ще гірше, вважаємо, що знаємо), бо читали не ті джерела або переказували думки тих, хто помилявся. Ось чому сьогодні на всіх професійних дослідників історії літератури покладено надзавдання – показати правду, повернути до джерел, говорити мовою фактів – не емоцій і лишити висновки на розсуд читачеві. На практиці це означає «провітрити кожух» Кобзаря, побачити в Іванові Франку когось іще, окрім Каменяра. І нарешті припинити думати про Лесю Українку як про «співачку досвітніх огнів».
Безперечно, багато зусиль для цього вже докладено, і сучасні вчителі не множать порожні кліше у свідомості дітей, тих самих читачів, у душах яких відгукнеться (або ні) слово класиків. Але вчителі – це певна ланка в ланцюзі, і для того, щоб у шкільних підручниках була правдива, виважена, критично осмислена інформація, має відбутися тривалий процес. Він завжди починається з першоджерел.
Еміграційні першоджерела – це особлива територія дослідницького азарту. Особливо коли йдеться про періодику. Попри всі мінуси того, що про еміграційний літпроцес загалом та про періодичні видання зокрема українці зі зрозумілих причин тривалий час знали небагато, є одна суттєва перевага: наново відкриті часописи дають нам нову оптику, а отже, й шанс застосувати своє критичне мислення задля формування власних висновків про ті чи ті явища. І часом, щоб такі висновки зробити, можна прочитати самі лише назви статей (не кажучи про їхній зміст), які друкувалися в еміграційній періодиці.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Постать Лесі Українки – феномен, про який писали видання усіх хвиль еміграцій, тобто ще за життя мисткині і довго після її смерті. Про те, як саме осмислювали доробок письменниці, можна довідатися з літературно-бібліографічного дослідження Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України 2022 року «Леся Українка: до берега “Свободи”». Упорядкував книжку знавець еміграційного мистецького процесу Сергій Козак, який аналізує цю царину не одне десятиліття.
Це видання – збірник найменувань статей про Лесю Українку на шпальтах часопису «Свобода». Як зазначено в передмові, це «найстаріша україномовна газета, що виходить у світ безперервно». Видання виникло в США. Упорядник віднайшов й систематизував 1033 позиції, хронологічні межі матеріалів – з 1898 року (тобто ще за життя Лесі Українки) і до квітня 2021 року. Отже, можемо за короткий час переглянути бібліографічний літопис Лесі Українки, що охоплює понад 120 років, і відчути атмосферу трьох століть: кінця 19-го, усього 20-го й майже чверть 21-го.
Із цього літопису маємо змогу довідатися, як і що писали про життя й творчість Лесі Українки, яка була доля її драматичних творів на заокеанських сценах, як відрізнялися погляди на творчість письменниці порівняно з лесезнавством совєтської доби; як доробок Лесі Українки репрезентовано в кіно і музиці; як ушановували її пам’ять у скульптурах, музеях, на меморіальних дошках. Які твори, врешті-решт, були опубліковані безпосередньо на шпальтах «Свободи».
Я розгортаю книжку на випадковій сторінці – й одразу бачу привід для подиву. Читаю: «Янів Володимир. До […] 70-річчя смерти Лесі Українки: аналіз виступів учасників конференції в Сорбонні, присвяченої творчості Лесі Українки». Гортаю далі – «Вінніпег вшановує Лесю Українку з нагоди сторіччя від дня народження». Оголошення про зібрання з нагоди 90-річчя письменниці «Увага! Нью-Йорк і околиця». Навіть побіжний погляд на ці та сотні інших найменувань викликає дослідницький інтерес. Ми так мало про це знаємо – і який же це багатий матеріал для глибшого дослідження. Власне, мабуть, таким і є одне з головних завдань покажчика – запропонувати дослідникам незвідане поле роботи. Показати, що навіть принагідно до ключових постатей нашої культури аналізувати є що. Щонайменше – щоб здивуватися та пізнати нове. Щонайбільше – аби світоглядні пазли читачів української літератури складалися з якісних фрагментів.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.