Такий час, такі звичаї… І все ж – щовересня до Львова, на свято Книги

229

У Львові відбувся Міжнародний форум видавців. Сімнадцятий
за ліком – починаючи з 1994 року, коли вересневий Львів уперше зібрав любителів
книги з різних областей України.

Кожного разу, їдучи до Львова, чекаю чогось особливого,
святкового. І щоразу залишаю Львів трохи засмученим – свято закінчилося, а
очікуваних емоцій, здається, так і не дочекався.

Проте наступного року, як тільки починається вересень,
Львів знову, ніби магніт, починає притягувати до себе. І знову – передчуття
свята…

Згодом зрозумів, що, власне, нічого дивного в цьому
немає. Форум надає можливість, шанс кожному з його учасників влаштувати собі
маленьке свято – свято посеред щоденних сірих буднів. А вже як ми користаємося
цим шансом – то виходить за межі компетенції його організатора Лесі Коваль чи
когось іншого. Для одного свято – це радість спілкування з колегами –видавцями
чи письменниками. Для іншого – можливість продати книжки і заробити на цьому.
Для третього – нагода презентувати власну книжку. А хтось їде до Львова, аби
просто побути у чотириденному книжковому вирі…

Цьогорічний Форум чимось особливим не вирізнявся на тлі
попередніх. Не було на ньому в числі спеціальних гостей світових «зірок» рівня
Коельйо (як кілька років тому), не приїхав теперішній президент (минулого року
вперше Форум удостоїла своєю присутністю перша особа держави), зрештою,
особливо не світилися з-поміж гостей і вітчизняні політики – хіба що політичний
мастодонт Л.Кравчук презентував свою книжку, та ще В.Кириленко, хутенько, в
оточенні помічників і журналістів пройшовшись залюдненими поверхами Палацу
Мистецтв, вирішив таким чином продемонструвати свою причетність до вітчизняної
культури.

Проте, як і щороку, програма Форуму була вщерть насичена
різними заходами. Лише акцій, презентацій і автограф-сесій відбулось понад 350.
Театри ім. Леся Курбаса і “Воскресіння”, галереї “Дзиґа”, “Коралі”, Львівська
філармонія, наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка збирали сотні відвідувачів.
З-поміж інших вирізнявся Міжнародний літературний фестиваль, до участі в якому
зголосилися більше 300 письменників з 24 країн світу. Чималий ажіотаж викликала
зустріч з Оксаною Забужко, а також присутність на Форумі відомого польського
письменника Януша Леона Вишневського…

Переглядаючи відгуки преси про цю подію, звернув увагу:
вкотре автори бідкаються, що Форум тупцює на місці, гальмує в своєму розвитку,
а ще про те, що як прецедент він, мовляв, потребує уваги з боку держави.
Подібні нарікання повторюються, ніби мантра, щороку. І з року в рік нічого не
міняється. Львів щовересня, незважаючи на стріли дошкульної критики, продовжує
збирати десятки тисяч любителів книги, а держава тим часом існує десь
паралельно до Форуму.

…І міркую собі: а може, хай так буде й надалі? Нехай
Форум, попри все, живе своїм життям, нехай щороку притягує нас – таких різних,
амбітних, заздрісних і щирих, добрих і злих, талановитих і не дуже, тих, хто
пише книжки, хто друкує і хто їх читає, — усіх, кого зблизила її величність
Книга, — нехай збирає в одному місті і в одному місці, а відтак кожен із
гостей, залежно від потреби, самостійно визначатиме формат власної участі в
цьому дійстві і своє ставлення до нього.

А говорити про роль цієї держави в контексті розвитку
вітчизняної культури ну зовсім не хочеться. Адже це була б ще одна банальна,
заяложена, забалакана і остогидлива розмова німого з сліпим…

Такий час, такі звичаї, така, зрештою, держава…

 

 

Брати Капранови: талант+епатаж=результат

 

Зустрілися у Львові: члени редколегії УЛГ С.Процюк (Івано-Франківськ,
праворуч), В.Портяк (Київ) та М.Сидоржевський

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!