Син землі і неба

426

Як син землі і неба,

Ви кожною клітиною

Вросли в простори й
води ці,

У неба синю вись.

Отож, як в Бога
водиться,

Разом із Україною

Ви – син землі і
неба –

З віками обнялись.

Михайло Сіренко,

поет і кінорежисер,

лавреат премій

ім. А .Малишка та В.
Сосюри

 

Нещодавно відбулося відзначення 100-літнього ювілею
відомого українського письменника Михайла Івановича Чабанівського (1910 – 1973).

Центральною подією став вечір пам’яті М. Чабанівського,
який відбувся 22 вересня у приміщенні Центрального державного архіву-музею
літератури і мистецтва України.

 Відкриваючи вечір,
директор ЦДАМЛМ України, біолог за освітою Леонід Скрипка висловив думку, що
письменник Михайло Чабанівський належить до пантеону класиків української
літератури, бо один з перших підняв важливу тему збереження природи, її
чистоти, краси, багатства. На документально-книжковій виставці, підготовленій
відділом використання інформації, можна побачити унікальні архівні документи, а
саме: листування М. Чабанівського з визначним природозахисником, російським
письменником Леонідом Леоновим. Їх об’єднувало спільне почуття – любов до
рідної землі.

З великою любов’ю та повагою до творчості прозаїка, до
його родичів та друзів, колег, які зібралися у залі, звернулися шановні метри
«красного письменства», лавреати Шевченківської премії, Герої України,
побратими М. Чабанівського Юрій Мушкетик та Борис Олійник. «Сьогодні, –
зазначив у своєму виступі Юрій Мушкетик, – коли відбувається шалений наступ на
наше святе, на українську мову, від нас з Вами залежить, чи не зрадимо пам’яті
поколінь наших предків, які зберегли найцінніший скарб духовний – мову нашу
солов’їну. Такою запашною й багатою мовною палітрою майстерно володів Михайло
Чабанівський. Його проза – це мелодійна пісня, образність якої глибоко народна,
свіжа і неповторна, від неї віє степовими пахощами й ніжним романтизмом».

Борис Олійник у своєму пристрасному слові про Михайла
Чабанівського відкрив слухачам секрет творчої манери прозаїка. З теплотою
згадав Борис Ілліч й дружину письменника Лідію Григорівну, яка рано залишилася
вдовою і гордо несла цей чин до скону, вражаючи своєю відданістю пам’яті свого
талановитого чоловіка.

…Він прагнув одного, щоб вічно жило кожне деревце і
невгамовно співала, радіючи життю, кожна пташина, – так написав у своїй
передмові до книги  «За півгодини до
щастя» Михайла Івановича письменник і друг Юрій Збанацький. Павло Загребельний,
який з величезною шаною ставився до свого старшого побратима, називав
Чабанівського «Лицарем зеленого світу», самовідданим і благородним захисником
всього живого на землі. Харківський письменник Дмитро Панцир, лавреат премії
ім. М.Чабанівського (2006,) назвав його «Не­осяжною душею», поет Михайло
Сіренко – «Явороньком»…

Вечір вів Олесь Лупій, який коротко окреслив біографію
письменника та докладно зупинився на літературознавчому есе «Ключ журавлиної
вірності» Миколи Шудрі, в якому так талановито розкривається творчий шлях
письменника, перипетії та життєві сторінки його біографії. Приємним сюрпризом
для присутніх стала книжка «Журавлинка», видана до 100-річчя ювіляра у
видавництві «Український письменник», до якої увійшли: повість «Журавлинка»,
есе відомого дослідника, письменника та кіносценариста, лавреата Шевченкової
премії Миколи Архиповича Шудрі, спогади друзів, колег та доньок Михайла
Чабанівського  – Ліни та Оксани.

 «Ця книжка, –
сказав присутній на вечорі директор видавництва «Український письменник» Юрій
Буряк, – як журавлик Віри, Надії, Любові, що чудом злетів на небосхилі
сьогодення, яке сповнене труднощів у справі нашій видавничій…». Цю тезу
підтримав Сергій Гальченко, заступник директора Інституту літератури імені
Тараса Шевченка НАНУ, зазначивши тільки, що «Журавлинка» таки додала оптимізму,
хоч і не розвіяла тієї жури, яка панує в галузі нашого книговидання.

Михайло Іванович Чабанівський (Циба) народився 18 вересня
1910 року в селі Лигівка Сахновщинського р-ну на Харківщині. Красу рідного краю
майбутній письменник увібрав у своє серце і вже на схилі віку, у значною мірою
автобіографічній повісті «Степовий цвіт» втілив у такі промовисті рядки: «Не
забути мені росяні ранки, перші помахи крил степового шуліки, буйне квітування
широких ланів, темну смужку далекого лісу, що мріє в мерехтливому повітрі там,
за луками покрик поїзда, який мчить на Полтаву, зелені береги Орільки, нашої
тихої річки…».

 Урочистості з
нагоди ювілею письменника розпочалися на землі його рідної Лигівки.
Організовані громадою села та за підтримки керівництва Сахновщинського району
та генерального директора ПСП АФ «Прогрес» В. Моргуна вилились у справжнє
свято, з мітингом, мистецькими виступами учнів місцевої школи, покладанням
квітів до меморіальної дошки М.І. Чабанівському, піснями та хороводами, врученням
почесних дипломів лавреатів премії імені М.І. Чабанівського письменникам
Володимиру Ковпаку та Віктору Полянецькому. Отримали дипломи почесних Лигівчан
доньки письменника Ліна та Оксана, відомий кінорежисер, лавреат Шевченкової
премії Валентин Сперкач та письменник Дмитро Панцир.

Родзинкою стало літературне свято «Зелений явір Михайла
Чабанівського», підготовлене завідувачкою Лигівською бібліотекою Валентиною
Птицею, яка самовіддано популяризує творчість земляка вже більше двадцяти
років. З цією метою створений клуб «Дивосвіт», оформлена літературна світлиця,
основою якої є постійно діюча книжково-документальна виставка-персоналія
«Михайло Чабанівський – наш земляк». На матеріалах-спогадах визначних
українських письменників П.Загребельного, Ю. Збанацького, Б. Олійника,
Б.Комара, В. Земляка, М. Сома, О. Сизоненка створено стенди, де висвітлені
сторінки історії творення української культурної спадщини нашого народу.

Кажуть, чим більше людина вистраждала, тим краще вона
розуміє проблеми та біди інших, тим вона добріша. « Злі не можуть бути
справжніми письменниками, – писав Павло Загребельний, – Чабанівський був добрий
незмірно…». Може, тому бережуть пам’ять не в меморіалі про нього його земляки,
письменники-побратими, плютівчани, рідні і близькі, які пам’ятають його високе
чоло і незміряно сяючі добротою очі – очі сина Землі і Неба…

Завершилися урочистості в «Літературно-мистецьких
Плютах», відділі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва
України. Були на святі й письменники зі студії імені А. Малишка з Обухова на
чолі з керівником, прозаїком Василем Трубаєм.

Всі оповідання, повісті, романи Михайла Чабанівського,
хоч про що б він писав, пронизані любов’ю до природи, її краси, до гармонії
співіснування людини і навколишнього світу. Письменник залишив у спадок свої
літературні твори, якими будуть зачитуватися сотні читачів через десятиліття і
століття.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!