ДЕСЯТИЛІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ УКПТ «КОБЗАР» – ЗАГРЕБ
Недавно, на початку жовтня, у гостинній хорватській столиці пройшов дводенний міжнародний захід «Дні української культури: Загреб-2024». Головною подією першого дня стала презентація сьомої книги «Українці Хорватії: матеріали та документи», яку підготував президент УКПТ «Кобзар» Славко Бурда, вмістивши до видання статті від 17 авторів, переважно науковців і дослідників спільної українсько-хорватської історії і культури. Ця книга, як і попередні, видана за підтримки Ради національних меншин Республіки Хорватія.
Розмовляючи з паном Славком Бурдою, поцікавилася, відколи триває робота з вивчення спільної культурної спадщини, впорядкування книг і вшанування Тараса Шевченка.
Такі культурно-освітні маніфестації, розповідає пан Бурда, проводяться в Загребі понад 20 років. Дружні стосунки між Хорватією та Україною зміцнилися після отримання незалежності, і вже у 1992 році у центрі Загреба одну з вулиць назвали Українською. Тоді наше товариство і запровадило культурно-просвітні мистецькі заходи.
Відзначаючи десяту річницю взаємного визнання Хорватії та України у 2002 році, українці, жителі Загреба, спільно з Посольством України в РХ встановили тут символічний знак – камінь. Згодом прямо біля нього висадили каштан, привезений з Києва, з Хрещатика.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
До 200-річчя українського поета Тараса Шевченка, у 2014 році, ми підготували все, щоб відкрити пам’ятник великому Кобзарю, однак через окупацію Криму та війну в Україні перенесли його відкриття на 2015 рік. Отож, в мікрорайоні Травно, поблизу перехрестя чотирьох вулиць: Української, Республіки Німеччини, Ватикану та Ісламської, споруджено постамент з кам’яним погруддям Тараса Шевченка, вагою 800 кг. Це – чудова робота київського скульптора Костянтина Добрянського, який є автором і пам’ятника Іванові Франку на курорті в Ліпіку. До речі, у Ловрані два роки тому встановили пам’ятний камінь не менш відомому в світі українцю – Іванові Франку, який, як відомо, спочатку лікувався в Ліпіку, а потім у Ловрані. Саме у Ловрані творили й інші скульптори, це Володимир і Василь Одрехівські.
У цілому, зазначає пан Бурда, урочисті заходи, організовані нашим Культурно-просвітнім товариством «Кобзар», виникли за сприяння Посла України в РХ Віктора Кирика, свого часу, – секретаря Олександра Левченка. Відтоді, починаючи з 2015 року, проводимо культурні акції «Дні вулиць України» з покладанням квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку. Звучать музично-декламаційні програми, присвячені геніальному українському поету, художнику та гуманісту.
Тоді ж, ділиться пан Бурда, налагодили співпрацю з Коледжем туризму та гостинності, який теж розташований на вулиці Українській. Відкрилася можливість розширити об’єкти для проведення «Днів української культури – Загреб», використовуючи велике і світле приміщення Старої Загребської школи для кількох програм одразу: холу – для художніх виставок, зали – для презентації книг, круглих столів та музичних концертів тощо.
Окрім цих, насичених різноманітним культурним змістом просторів, Служба Божа та концерт духовної музики традиційно проходять у старій частині Загреба, у Верхньому місті, в греко-католицькій церкві св. Кирила і Мефодія, де збираються українці, які проживають у Загребі. І так щороку.
Важливо, що культурно-просвітні заходи відбуваються не лише у столиці Хорватії. У Культурних центрах Травно, Нового Загреба, Дубрави, чи в іншому місті, ми проводимо, розповідає пан Бурда, подібні маніфестації.
У Загребі на вулиці Українській, окрім спеціальної та музичної програм, ми маємо зустрічі з мешканцями Травно. Зазвичай, до нас приїжджають культурні діячі з усієї Хорватії, музиканти й письменники з України, закордону, які, відкриваючи власну творчість, співають українських пісень, читають вірші, і таким чином збагачують наше традиційне свято вшанування української культури в Загребі.
«ДНІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЗАГРЕБ-2024»
День перший.
СЬОМА КНИГА «УКРАЇНЦІ ХОРВАТІЇ: МАТЕРІАЛИ ТА ДОКУМЕНТИ»
Скажу одразу, що справа, яку десятиліттями робить Українське культурно-просвітнє товариство «Кобзар» у Хорватії, заслуговує на велику вдячність, і насамперед – його президент Славко Бурда. Активна громадська позиція цього відомого хорвата з українським корінням викликає щирий інтерес і повагу. До того ж, цілком відданий громадській роботі, він є членом Української всесвітньої координаційної ради (УВКР), головою Спілки русинів і українців РХ, членом президії СФУЛО, дотичний до багатьох патріотичних організацій, є упорядником усіх семи томів літопису «Українці Хорватії: матеріали і документи», редагує культурно-просвітницький часопис «Слово Кобзаря» (Загреб), який розповідає про важливі події в сучасній Україні.
Урочисте дійство Днів української культури зосередилося у Коледжі туризму та гостинності, в залі Старої Загребської школи. Представлення наукових праць модерували доктор мистецтвознавства, професорка Ганна Карась з Івано-Франківська та доктор історичних наук, професорка Галина Саган із Києва. Виступи авторів, які не змогли приїхати до Загреба, проходили онлайн, через платформу Zoom.
У вступному слові пан Бурда повідомив, що «реалізація цього проєкту почалася близько двадцяти років тому. Я би не зміг досягти цього відразу, тому що працював на тих роботах, які були більш необхідними на той час. Це не дозволяло мені вловити темп роботи. Зараз я роблю це останніх п’ять років, і мені вдалося видати сім опублікованих антологій, зібрати матеріали, написані цінними людьми та руками моїх співгромадян, і водночас співавторами у цьому проєкті…». І ще він додає, що у новому томі доповненої серії книг «найбільше заслуговують постійні співробітники, науковці та історики… з Києва, Івано-Франківська, Сум, Ніжина, Львова, Острога, Рівного, Володимира-Волинського та інших куточків України».
Нині про свої дослідження розповіли науковці: доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук; доктор мистецтвознавства, професорка Віолетта Дутчак; доктор історичних наук, професорка Галина Саган; кандидат історичних наук, доцент Микола Нагірний; аспірантка Марія Мартинюк і старший викладач Богдан Парумба; письменниця Анна Лимич (Войнарович). Підсумував презентацію пан Славко Бурда, який зазначив, що інформація, яку містить багатотомник, стосується українців Хорватії і навіть тих українців, які заселяли територію південних слов’ян майже три століття тому.
Звісно, розпочалися урочистості з Державного Гімну України та з хвилини мовчання, вшановуючи пам’ять українців, які віддали своє життя за незалежність і свободу своєї країни. У залі – представники влади й українських громад з Італії (Вікторія Скиба), Угорщини (Ярослава Хортяні), Словенії (Андрій Гевка), Хорватії (Володимир Провчія), Німеччини та України. Серед запрошених – колишній Повноважний Посол РХ в Україні Джура Ведьмарович, священик церкви св. Кирила і Мефодія у Загребі – Мирослав Барничко, голова Кирило-Мефодіївського хору – Дубравка Храніловіч (Загреб), представники нової Української регіональної організації – Альпи Адріа.
Змістовна презентація сьомої книги з цікавими знахідками та фактами, з виявленими іменами, викликала жвавий інтерес і заохотила виступаючих до подальшої співпраці. Уперше, після доповіді доктора мистецтвознавства, професорки Ганни Карась, відбулася прем’єра солоспіву «Бачко моя, Бачко» (сл. Б. Кудрика, муз. Г. Костельника), який виконала заслужена діячка естрадного мистецтва України, почесна амбасадорка Івано-Франківська в світі, голова Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» Леся Королик-Бойко з Італії. Ось що вона зауважила: «Мала за честь доповнити презентацію видання своїм співом – бачванcько-сримським діалектом (сьогодні це русинська мова) на слова цих авторів. Це був історичний момент, адже, від дня написання авторами, цей солоспів ще жодного разу, ніде і ніким, не був виконаний! Для мене велике щастя, а для всіх нас – велика радість! …Ось так, ми, українці, науковці, митці повертаємо із забуття імена відомих постатей України, які жили, творили і залишили по собі безцінні скарби музичного мистецтва. Тож завдяки великій праці науковців, їхнім пошукам, поповнюється скарбниця української культури».
Програма першого дня перебування у Загребі була і справді насиченою подіями. У мене, яку вперше запросив до Загреба пан Бурда, було надзвичайно хвилююче відчуття дотичності до глибокої культурної спадщини українців і хорватів, причетності до спільноти людей, які не лише рухають, але й творять сучасну українсько-хорватську історію, відкриваючи цілі пласти невідомого, не відкритого загалу, мистецтва. Будучи знайомою з паном Бурдою ще з 2008 року, навіть не здогадувалася, наскільки потужна й неординарна ця постать, наскільки широкий огром його діяльності на благо двох дружніх країн, які об’єднуються непоборним і волелюбним духом. І саме у своїй доповіді я з величезною повагою згадую це ім’я – Славко Бурда!
ТРАДИЦІЙНЕ ВШАНУВАННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
І ось учасники культурної маніфестації та гості з Європи – на вулиці Українській, біля пам’ятника генію і пророку Тарасові Шевченку. Іти, як уже зазначалося, від коледжу було недалеко. Урочисте покладання квітів і вшанування пам’яті великого Кобзаря та усіх загиблих захисників і жертв війни внаслідок розв’язаної росією кровопролитної війни засвідчило велику любов і повагу до України.
Традиційно захід під відкритим небом відкрив пан Славко Бурда. Своє полум’яне слово мовила Ярослава Хортяні (голова Товариства української культури Угорщини, голова СФУЖО, заступниця президента Світового Конгресу Українців), яка подякувала хорватам і українцям за підтримку в боротьбі проти російської військової агресії України, розповівши, яку громадську діяльність проводять організації, до яких особисто має стосунок.
У культурно-мистецькій програмі звучали твори на слова Тараса Шевченка, члени УКПТ «Кобзар» – Загреб декламували уривки з його поезій (Єлизавета Михалковська-Батініч, Іва Лехуншик Паніч). Під супровід бандури пані Віолетта Дутчак і пані Леся Королик-Бойко виконали дві пісні «По діброві вітер виє» і «Зоре моя вечірняя». Слова подяки за активну участь у фестивалі отримали Андрій Гевка (голова Товариства «Київ-Любляна» зі Словенії) та Ліля Гембік (секретар редколегії часопису «Громада»). Валентин Маліков завершив програму піснею «Заспіваймо за Україну!»
КРУГЛИЙ СТІЛ: ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СПРОБ ПОНЕВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
Наступною подією дня, після повернення до коледжу, стало проведення круглого столу на тему: «Московський геноцид українців упродовж останніх трьох і більше століть. Крок за кроком до перемоги, свободи та незалежності України». Доповідач – Володимир Сергійчук, професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії світового українства КНУ імені Т. Шевченка. До обговорення доповіді долучилася й професорка цього ж університету Олена Александрова. Вона і Галина Саган разом з іншими українськими вченими висловили велику вдячність жителям та Уряду Хорватії за військову підтримку, гуманітарну допомогу та співпрацю на шляху до членства України в ЄС.
Після завершення круглого столу, за участь у програмі культурної маніфестації «Дні української культури – Загреб у 2024 році», президент Славко Бурда від імені УКПТ «Кобзар» вручив Володимиру Сергійчуку, Ганні Карась, Галині Саган, Анні Лимич пам’ятні листи – Подяки.
ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ
Новим і несподіваним відкриттям стала виставка образотворчих робіт хорватського художника Володимира Провчія з Рієки та графічних робіт української художниці Ірини Бондаренко з Харкова. Окрім власної творчості, Володимир Провчія очолює культурно-мистецьке товариство русинів і українців «Рушняк» у Приморсько-Горанській жупанії (Хорватія). Ірина Бондаренко – харківська мисткиня, композиторка, дитяча сценаристка, поетка. Вона представила графічну колекцію мотанок. Як відомо, лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури, яка вважається оберегом і є зв’язком між минулим і сучасним, молодшим і старшими поколіннями. Знайомство з картинами прикрасила чудовим співом пані Віолетта Дутчак, виконавши дві лемківські пісні «Полетів би м на край світа» і «Тиха вода».
КОНЦЕРТ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ ТА МУЗИКИ. СПІЛКУВАННЯ.
Грандіозний концерт увечері провели організатори «Днів української культури: Загреб-2024». Простора зала Старої Загребської школи увібрала понад сто гостей і учасників святкового дійства. Щиро і душевно, високо професійно лунали українські пісні, які виконували: змішаний хор Кирило-Мефодія із Загреба; змішаний хор КТ «Київ-Любляна», солісти Олена Цигленяк і Таяна Седер, диригент Олена Саініна; вокально-інструментальний ансамбль «Кобзар-Загреб» – солістка Олена Цигленяк; «Селянська єдність» (м. Купінець); вокальний дует «Вербена» у складі Олени Серебрицької і Тетяни Савватєєвої з Любляни (Словенія); молодші дитячі колективи з Трієста, Удіне, Фріулі та Венеції (Італія); вокальний дует Валентин Маліков та Вікторія Рудик з Товариства української культури Угорщини (Будапешт); солістка-вокалістка і бандуристка Віолетта Дутчак (Івано-Франківськ), вокальна солістка Леся Королик-Бойко (Італія); оперна співачка, лауреат багатьох міжнародних конкурсів Юлія Мох (Німеччина); Орест Шургот – заступник голови УКПТ «Кобзар», професор Музичної академії в Загребі, перша скрипка у Загребської філармонії.
Тут же, під час концерту, пан Славко Бурда провів церемонію нагородження учасників культурної маніфестації у Загребі, вручивши особисті подяки.
Цікаво, що, роздивляючись розвішані українські рушники понад вікнами зали, я помітила й рушник з емблемою роду Лимич, подарований пану Бурді у далекому 2008 році Андрієм Лимичем. Серце мимоволі стиснулося від спогадів, адже Хорватія стала і моєю частиною життя, що минуло, залишаючи тільки пам’ять.
День другий.
СЛУЖБА БОЖА У ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ СВ. КИРИЛА І МЕФОДІЯ В ЗАГРЕБІ
Літургії у цій церкві в центрі Загреба здійснюється українською мовою. Цього разу Службу Божу відслужив настоятель парафії о. Мирослав Барничко, співслужив і проповідував священик УГКЦ о. Андрій Недоступ, допомагав диякон о. Антоній Паїч. З нагоди Дня ветеранів України та Покрови Пресвятої Богородиці нині виконувалися особливі молитви. Усі присутні молилися за мир в Україні, за народ, за життя усіх захисників, за упокій душ загиблих і жертв визвольної російсько-української війни.
Літургія завершилася духовним гімном України «Боже великий єдиний». А пані Віолетта Дутчак (вокал і бандура) і пані Леся Королик-Бойко вкотре подарували усім свій неперевершений піснеспів. Дивовижні звуки скрипки пана Ореста Шургота злітали вгору під час виконання творів Йогана Себастьяна Баха.
Після напрочуд приємного концерту гості і місцеві віряни перейшли до парафіяльної зали, де присутніх привітав парох Ненад Краячич, який із рук пана Славка Бурди отримав у подарунок вишиту українську намітку – від імені та за дорученням УКПТ «Кобзар» – Загреб. Слово мали: вікарій Мирослав Барничко, пані Галина Саган з Києва, пані Ярослава Гортяні з Будапешта, пані Дарія Павлишин, завідувачка кафедри української мови та літератури філософського факультету Загребського університету. Спілкування виявилося щирим, гостинним і доброзичливим.
ОГЛЯД КУЛЬТУРНИХ ПАМ’ЯТОК ЗАГРЕБА
Завершилися Дні української культури в Загребі екскурсією містом і прогулянкою парком Максимір, де на згадку про приємне і цікаве спілкування зробили світлини. Якщо про світлини, то на них уже зафіксований непростий і тернистий шлях сучасної епохи: час потрясінь і винаходів, війни і миру, вагомої підтримки на культурно-просвітньому рівні. Бо той, хто прагне волі та незалежності, віддає себе духовному служінню. Хвала усім, хто обрав цей шлях, хто здатний бути поводирем і вести за собою.
Анна Лимич (Войнарович),
письменниця, м. Рівне