Давно в українській дитячій літературі не з’являлося
таких дотепних і глибоких віршів, як у
книжках київського поета Григорія Фальковича «Про жабку Гапку», «Смик-Тиндик», «Хвацькі
вірші», «Засинає ліва ніжка», «Фікулі», «Абетка». Вони засвідчили, що в
українській літературі з’явився справді сучасний дитячий урбаністичний поет, у віршах
якого водночас відчувається добра
українська літературна традиція:
І тільки у сьомім, у
спальнім вагоні
Чекали світанку замріяні коні,
Злітали над потягом, над перегоном,
Когось виглядали над сьомим вагоном,
І знов повертались крізь вікна бездонні –
Звичайні-казкові-небачені коні:
Без яблук і в яблуках, сині й червоні,
Копита – посріблені,
Гриви – розвітрені,
Крила – прозорі,
Очі – як зорі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Багато віршів у дотепній формі передають дивні звички
дітей інформаційної цивілізації:
У комп’ютера – проблеми
Дуже він боїться Еми,
Бо вона хоч невеличка,
Та гидка у неї звичка:
Відбирати в нього мишку,
Потім звать сусідську кішку,
Потім ждати, що вона
Уполює гризуна.
Добре, що пухнастий гість
Зранку техніку не їсть.
У книжці «Смик-Тиндик», що вийшла в харківському
видавництві «Мikko», є такі дотепні авторські неологізми, як «побажалки»,
«вибачалки», «присиплялки», «жовтопшик», «хропсопе».
Серед наповнених гумором творів Григорія Фальковича багато справжньої поезії та звукової гри, що
з дитячих років прищеплює дітям любов до вишуканого слова:
Соловейко як принаду
Розсипає серенаду:
Не аби кому у лісі –
Він співає солов’їсі.
Соло в лісі –
Солов’їсі.
Причому всі твори адаптовані до певних вікових
категорій і, крім естетичної функції, виконують ще й дидактичну місію. А це
засвідчує, що в дитячу поезію прийшов справді фаховий поет, який знає, як
розмовляти з дитячою аудиторією.
Григорій Фалькович пише для дітей молодшого та
середнього шкільного віку. Добра філологічна підготовка поета може згодитися
для використання його віршів на уроках української мови. Дослідити звукову
будову слова можна у віршах «Осінні приголосні», «Качур, тачка та циркачка»,
словотворення – у віршах «Страшні
суфікси» і «Нестрашні суфікси», частини мови – у віршах «Іменник», «Дієслово», часові
форми – у віршах «Минулий час» і «Майбутній час», синтаксис – у віршах
«Структура речення», «Інтонація», «Інверсія». Тобто, такі поетичні книжки
можуть використовуватися в якості навчальних посібників для учнів
загальноосвітніх середніх шкіл.
Поезія Григорія
Фальковича змалечку привчає дитину мислити і шукати відповіді на найскладніші
питання, пов’язані зі створеням світу та загадками живої природи:
В тебе хочу я спитати,
Хто привчив пташок літати?
А, можливо, знаєш ти,
Хто садам звелів цвісти?
Хто навчив іржать коня,
Сонце – сходити щодня?
Місяць хто підмолодив,
Грушу хто підсолодив?..
Над проблемою складною
Поміркуй разом зі мною.
Поезія Григорія Фальковича актуальна, життєрадісна, привчає
дітей мислити та бути господарем своєї долі. Навіть у поетичній збірці «Сумна
історія», де розкриваються сучасні дитячі драми, головна увага зосереджена не
на стражданні, а на усвідомленні неминучості багатьох життєвих проблем і втрат,
які трапляються в житті кожної людини.