Свят-свят!..

174

Пам’ятаю ще з дитинства – аби  якось відхреститися від чогось лихого чи навіть нечистої сили, наші сільські жіночки хрестилися й шепотіли при цьому: «Свят- свят!..» Саме це коротке й нехитре самонавіювання пригадалося  в страсний тиждень перед Паскою, коли сили світла й добра ось-ось мають перемогти смерть.

Як же сумно стає від того, що біблійні заповіді досі одна із церков, присутніх в Україні, ігнорує, замовчує, проявляє цілковиту очікувальну байдужість. Звісно, йдеться про УПЦ Московського патріархату. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України «московський пастир» всіляко виправдовує та підтримує злочини російських окупантів.  Кіріл з церковного амвону відкрито заявив, що одна країна має повне право нападати на іншу, за наявності загроз її безпеки. Тим самим глава РПЦ продублював усі меседжі, які озвучували рупори кремля протягом років, що передували вторгненню в Україну. Поведінку кіріла детально дослідив  вітчизняний релігійний експерт Олександр Єфременко, який на своїй сторінці у Фейсбук заначає: «В одній із перших своїх проповідей гундяєв заявив, що жителів Донбасу знищували через те, що вони опирались «новим гріховним цінностям, які нав’язувала світова влада». Всі хто підтримують ці новітні віяння, за словами кіріла, у день Страшного суду, стануть ліворуч від Христа, тобто підуть у пекло.

Тоді ж, в перші дні  новітньох російсько-української війни кіріл передав ікону Богородиці очільнику росгвардії віктору золотову. І не простої ікони, а нібито тої, яка у часи Першої світової війни рятувала російських солдат від смерті і дарувала російському війську чимало перемог у боях. Така проповідь разом з публічним і показовим актом передачі цієї ікони було прямим свідченням благословення від кіріла вбивати українців».

А ось цитата слова кіріла до  групи православних ієрархів у Москві напередодні російського вторгнення: «Україна не є провінцією нашої Церкви. Ми називаємо Київ «матір’ю російських міст», для нас Київ є тим, чим є Єрусалим для інших».

 Через кілька днів після вторгнення російської армади в Україну кіріл-гюндяєв  висловився так: «Не дай Боже, щоб нинішня політична ситуація в нашій братній Україні призвела до панівних темних сил, які завжди боролися проти єдності Землі Російської та Церкви Російської

Як тут не згадати слова путіна  перед нападом на Україну 24 лютого: «Україна  не просто сусідня країна, а невід’ємна частина російської історії, культури та духовного простору. Довгий час   жителі південно-західних традиційних, давньоруських територій називали себе росіянами і православними християнами». Ось за якими «канонами» грають ці обидва  негідники!

Навіть після оприлюднення страшенних злочинів росіян  в містечках поблизу Києва, в Маріуполі, Харкові, Херсоні, на Донеччині та Луганщині риторика російських попів не зазнала змін, навпаки – вони продовжують благословляти вбивць, відправляючи на війну в Україну. Окрім знищень безвинних мирних людей, руйнуються культові споруди, серед них багато саме Московського патріархату УПЦ.  А як вони на це реагують? Засуджень не чутно.  Через тиждень після нападу на Україну очільник УПЦ Онуфрій  висловився за мир і звернувся до путіна та кіріла із закликом припинити «братовбивчу» війну.  Але все це було зроблено вкрай невиразно, так, що більшість приходів УПЦ досі славлять у своїх церквах кіріла, як «старшого по званію».

Практично вся керівна верхівка УПЦ Московського патріархату, яка роками множила в Україні ідеологію «русского міра» , зайняла вичікувальну позицію. Тут варто нагадати  – ще  2019 року  Верховна Рада України прийняла закон, яким прямо зобов’язала  цю церкву зазначати свою приналежність до РПЦ і вказувати її у назві. На жаль, завдяки «п’ятій колоні» закон було заблоковано через продажний Окружний адміністративний суд міста Києва та саботовано його виконання на місцях. Після агресивними дій своїх «російських покровителів» в Україні,  попи, підпорядковані Москві, загнанні ще в більший кут і шукають хоч якогось виходу.

Влада в українських  в містах і селах останнім часом їм такий вихід підказує. Так   Батуринська міська рада  Чернігівській області  на сесії  12 квітня  ухвалила  рішення про розірвання  договір оренди з  Воскресенською церквою  УПЦ Московського патріархату. Перед цим священнику та громаді запропоновано визначитись – з ким вони: з Україною чи з ворогом?  Це  цілком легітимний шлях боротьби з РПЦ в Україні, який, сподіваюсь, буде скоро поширений скрізь.

В самій же УПЦ Московського патріархату хвилювання почалися знизу.  Так, 20 квітня церковнослужителі середньої ланки, а саме 400 ієреїв, протоієреїв, архімандритів, священників різних єпархій: Дніпропетровської, Волинської, Київської,Львівської, Сумської, Полтавської Черкаської, Чернівецької та інших  підписали  Відкрите звернення до Предстоятелів Помісних Православних Церков. У ньому, зокрема, зазначається, що  24 лютого 2022 р. російські війська без оголошення війни вторглися на територію суверенної Української держави. Військова агресія триває вже більше місяця. Російські війська планомірно знищують не тільки об’єкти військової інфраструктури, але й житлові масиви, цивільні підприємства, школи, лікарні, театри тощо. Економіка України зазнає важких втрат. Але найбільший сум в нас викликає те, що за час війни загинули вже тисячі мирних людей.

Підписанти Звернення неоднозначно заявляють про неможливість для себе подальшого перебування у будь-якій формі канонічного підпорядкування Московському патріарху, а патріарха кірила вони визначають як
одного з головних ідеологів доктрини «русского міра» через що в значній мірі були спровоковані військові дії.

Насамкінець у своєму Зверенні представники середньої ланки ієрархії УПЦ Московського патріархату закликали  Предстоятелів Помісних Православних Церков чітко і однозначно засудити військову агресію Російської Федерації проти нашої держави, а путіна припинити війну та звільнити усі захоплені території суверенної України.

Але й тут церковники (при всій прогресивності й правильності цієї Заяви) схитрували. Адже вони добре знають, що нижча та середня ланка духовенства, яку вони представляють, не вирішує питань. Це в компетенції лишень – вищого церковного керівництва, принаймні на рівні єпіскопату та членів синоду. Отже, найвірнішим кроком УПЦ Московського патріархату за нинішніх умов мала би бути не ця Заява, а скликання Помісного Собору на якому було б засуджено російську агресію в Україні та ухвалене рішення щодо приєднання  приходів УПЦ Московського патріархату до єдиної канонічної церкви – Православної Церкви України. Все інше – від лукавого.

Тому: «Свят-свят!..»

Микола Гриценко

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!