Створення Ради з питань свободи слова: починаємо відлік до цензури у ЗМІ?

Раз на кілька років нагору інформаційних хвиль спливає, наче здоровенний скат, цензура. Востаннє, якщо мені не зраджує пам’ять, цензура до нас заплила під крижаним снігом Майдану 16 січня 2014 року. Я про «ручні» закони, серед яких цензура переливалася усіма можливими фарбами.

Але не так сталося, як гадалося, і руки тоді нічого не вирішили. І по закутках редакцій кожен колектив сам для себе встановив свої редакційні правила. Точніше, хтось встановив, а хтось продовжив працювати у штатному режимі та не відчув змін на собі.

Далі навколоцензурні питання і твердження охопили тему інформаційної війни з Росією, і до сьогодні притомні журналісти, які люблять свою країну, працюють злегка або ґрунтовно у площині контрпропаганди, щоб захищати наше інформаційне поле та відбивати постійні атаки з-за порєбріка.

Але ми знову ловитимемо у своїх журналістських водах рибину цензури, адже Офіс президента України ініціював створення Ради з питань свободи слова при Президентові України. Де тут слово «цензура»? Ніде. Більш того:

Рада допомагатиме фіксувати та усувати загрози для свободи слова, прояви цензури. Також серед пріоритетів – захист права журналістів на професію. Для цього в Раді будуть представники силових відомств і медіаюристи.

Дуже хочеться порадіти, але ще більше – розібратися. Поки ця Рада не запрацює, ми можемо тільки здогадуватися, як саме і кого вона буде захищати, але сам факт: в Україні буде спеціальний орган, що прискіпливо слідуватиме за діяльністю журналістів. І не тільки в столиці: «Аналогічні ради, до складу яких увійдуть представники регіональних ЗМІ, запропоновано створити при кожному голові ОДА». Тобто вони будуть всюди.

Уявімо ідеальну роботу такої ради:

– захист проукраїнських працівників ЗМІ від атак з РФ;

– блокування проросійських ЗМІ, окремих матеріалів із присмаком пропаганди «русскава міра»;

– спрощення діалогу між журналістами та громадянами України і світу – зустрічі, лекції, конференції;

– навчання населення відрізняти фейки від правди, перекручені факти від реальних, надавати інформацію щодо всіх інших способів маніпуляції;

– слідкувати за виконанням журналістами та всіма іншими громадянами України законів, що стосуються журналістської діяльності.

Це те, чого мені і багатьом іншим бракує нині. Якщо все так і буде – я тільки «за». Але ситуація така: за короткий час знаєте, які телеканали стали відверто кольору російського прапору. А невідверто проросійських у нас і без цього вистачало на ТБ та в усіх інших ЗМІ. Почалися ворушіння у напрямку наведення «дружніх» мостів. А тепер питання: чи заборонена у нас російська пропаганда на законодавчому рівні? Комуністична так, це ми в курсі. А кремлівська? Гидотна така, завуальована? Ні. Отже, свобода слова. А Рада з питань свободи слова буде захищати свободу слова. Тобто, руку, ногу і голос Москви теж?Де буде закінчуватися свобода журналістів і починатися «свобода» Ради з питань свободи слова?

Хочу сподіватися, що мої хвилювання марні. Але хай там як, на мою думку, коли є свобода.

 

24tv.ua

 

«Українська літературна газета»

№16 (256) 2 серпня 2019

Залишити коментар