“Українська літературна газета”, ч. 9 (365), вересень 2024
ДО РОКОВИН ПАМ’ЯТІ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Дмитро Васильович Павличко ввійшов у літературу більше 70 років тому. Він був одним серед найвідоміших, найталановитіших поетів України.
Село Стопчатів – мала батьківщина Дмитра Васильовича, де 28 вересня 1929 року він появився на світ Божий. Учні Стопчатівського ліцею гордяться тим, що наше село прославив знаменитий поет – Герой України – і шанують свого земляка та його творчість.
29 січня 2023 року Дмитро Павличко залишив цей світ і полинув за вічні обрії. Зажурилася Україна, запечалилися Гуцульщина та його рідний Стопчатів, утративши вірного сина та громадянина-державника.
До роковин смерті Поета хочу поділитися кількома спогадами про цю велику Людину.
За роки моєї праці в Стопчатівській школі проводились різні заходи в знак шани Дмитра Павличка. Розповім лише про деякі з них.
Кожного року у вересневі дні стопчатівські першокласники зі своїми класними керівниками відвідували присілок Багадунку, де стоїть хата з голубими стінами, в якій народився і провів дитячі роки Дмитро Васильович. Відвідуючи родинну садибу поета, зустрічалися з молодшим братом Михайлом, який радо чекав нас біля брами. Фотографувалися біля криниці і пили джерельну воду, читали вірші зі збірки «Плесо».
Щорічно 28 вересня у школі проводили свято «Наш Дмитро Павличко».
Дмитро Павличко з друзями в молодості
Відвідуючи сестру Дмитра Васильовича Марію, яка мешкала в Стопчатові, ліцеїсти декламували вірші і підносили їй квіти, а в дарунок отримували частування і щиру подяку з Києва від поета, бо Марія Василівна дзвонила братові тоді ж, в день нашого приходу. В одному з листів директорці ліцею Романюк Василині Василівні письменник щиро дякує вчителям та учням за увагу до його творчості та повагу особисто до нього і зізнається: «Який же я щасливий саме тому, що народився у Стопчатові! Стопчатів – моє серце. А тому я дякую Вам за те, що згадали мене» ( Київ. 5.Х.95).
Захід закінчувався піснею «Два кольори». Кожний першокласник отримував на пам’ять магнітик з портретом поета і написом «Дмитро Павличко – наш поет-земляк», а клас – плакат «Стежками дитинства нашого поета Д.В.Павличка», який висів на чільному місці в класі.
Цікава фотографія маленького Дмитрика, який у шість років читав вірші Т.Г.Шевченка в стопчатівському клубі. Про це поет згадає пізніше у творі «Мати»:
Клуб сільський. Чотири кроки – сценка,
В залі – дим гасниць і цигарок.
Там колись декламував Шевченка
Я – із Багадунки пастушок.
Закінчує цей вірш такими словами:
…Всі мені плескали. Тільки мати,
Тільки мати плакала моя.
Свої ювілеї – п’ятдесяти-, сімдесяти- і вісімдесятирічні – Дмитро Павличко святкував у рідному селі в Будинку культури.
Літо 1999 року надовго запам’яталося учням стопчатівської школи.
Дмитро Васильович – тоді Посол України в Республіці Польща – у серпні того року організував для десятьох учнів, відмінників навчання, поїздку в Польщу. З приємністю і задоволенням згадують цю подорож колишні учні нашої школи Валентина Осовська, Андрій Сабадаш, Ольга Колодій.
«Глибокий відбиток у моїй пам’яті залишив далекий 1999 рік, коли за сприяння земляка, відомого поета, посла України у Польщі Павличка Д.В. невеличка група учнів нашої школи відвідала Польщу. Найбільше мене вразило перебування в посольстві України у Польщі та екскурсія до музею відомого польського композитора Фридерика Шопена. Щира Вам подяка, Дмитре Васильовичу, та низький уклін», – згадує педагогиня-організаторка виховної роботи Уторопського ліцею Павлюк Валентина Іванівна (в 1999р. уч. 5 класу Осовська Валя).
«Минуло вже досить багато часу, але в моїх спогадах залишилися незабутні враження від поїздки в Польщу. Я дуже вдячний Дмитру Васильовичу Павличку, бо це була перша в моєму житті велика подорож, яку ще й тепер згадую з ностальгією», – розказує Андрій Сабадаш.
Романюк Ольга Миколаївна – директорка Уторопського ліцею (в 1999 Ольга Колодій, уч.9 класу) пригадує: «Літо 1999 року згадується мені не раз. Хоча пройшло багато часу, але спогади про поїздку зринають і до сьогодні. До нас часто приїжджали представники Українського посольства в Польщі, спілкувалися з нами, вручали подарунки. Така увага вражала! Дякуємо Вам, Дмитре Васильовичу, за три тижні щастя!»
Найзнаковіша подія відбулася 28 листопада 2019 року в актовому залі Стопчатівського ліцею – презентація книги «Поеми і притчі», виданої до 90-ї річниці від дня народження Дмитра Павличка, організована Аделею Григорук – членкинею НСПУ, НСЖУ, письменницею, літературознавицею.
На заході, крім учнів та педагогів були присутні гості з Косова –В.Шкурган – письменник, голова Косівського осередку НСПУ, М.Порох – членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО «Просвіта».
Авторці цих рядків було дуже приємно вручити Дмитрові Васильовичу в грудні 2019 р. в його київській квартирі пам’ятні подарунки та альбом із презентації його нової книжки, який став своєрідним фоторепортажем цієї небуденної як для автора, так і для ліцею, події.
На жаль, це була остання зустріч. Більше ми з Дмитром Васильовичем не бачилися.
Хочеться ще відзначити, що за ініціативи і при допомозі Д.В.Павличка в селі було відкрито символічну могилу воїнам УПА в Стопчатові (2002) та пам’ятник сотенному Гамалії (2012).
Ольга Сав’юк, педагогиня-організаторка виховної роботи вищої категорії
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.