Столичні письменники готові підтримати ініціативи, спрямовані на оздоровлення Спілки

145

Доповідь голови Київської організації НСПУ, секретаря НСПУ Михайла Сидоржевського на Зборах київських письменників.

У Будинку
письменників, відповідно до Статуту Національної спілки письменників України,
відбулись щорічні збори Київської організації НСПУ.

У доповіді
голови КО НСПУ Михайла Сидоржевського йшла мова про результати роботи столичної
письменницької організації і її керівництва за минулий рік. Промовець виклав
своє бачення перспектив розвитку організації, наголосив на проблемах у загальноспілчанському
контексті. Як наголосив М.Сидоржевський, столичні письменники готові підтримати
ініціативи керівництва Спілки, спрямовані на її оздоровлення. Разом з тим,
письменники Києва вимагають, у відповідності зі Статутом НСПУ, прозорості і
колегіальності при вирішенні важливих питань життєдіяльності Спілки.

Про творчі
здобутки столичних літераторів доповів заступник голови КО НСПУ Володимир
Даниленко.

Про соціальні
ініціативи КО НСПУ, а також про комплекс заходів за участі письменників Києва
докладно поінформував відповідальний секретар столичної організації Спілки
Олександр Бакуменко.

В обговорені
взяли участь голова НСПУ Віктор Баранов, голова приймальної комісії КО НСПУ
Петро Осадчук, Василь Фольварочний, Михайло Наєнко, Станіслав Шевченко,
Всеволод Ткаченко, Анатолій Качан, Микола Славинський, Володимир Петрук, Гриць
Гайовий, Олексій Микитенко, голова Київської обласної організації НСПУ Анатолій
Гай, Валентина Козак, Світлана Йовенко, секретарі НСПУ Володимир Шовкошитний,
Михайло Шевченко, юрист НСПУ Сергій Костянчук.

Учасники
зборів прийняли ухвалу, в якій схвалено діяльність Київської організації
Національної спілки письменників України за 2012 рік.

Разом з тим,
як говориться в резолюції, збори висловлюють занепокоєність з приводу порушених
у доповіді голови КО НСПУ, виступах учасників зборів проблем щодо майнових
питань Спілки і наголошують на необхідності суворого і неухильного дотримання
Статуту НСПУ, чинного законодавства і збереження професійної солідарності.

У зборах
зокрема взяли участь заступник голови НСПУ Михайло Каменюк, а також секретарі
НСПУ Володимир Барна, Любов Голота, Михайло Слабошпицький, Сергій Грабар,
Сергій Пантюк.

Нижче
друкуємо деякі матеріали зборів.

Шановні
колеги!

Наші збори не є звітно-виборними. Такі збори будуть,
дасть Бог, згідно статуту НСПУ, через два роки.

Не є вони визначальними чи якимись особливими, як дехто
думає.

Знаю, що довкола цих зборів було багато розмов. Навіть
двічі – невідомими особами — було зірвано оголошення про збори.

Разом з тим, хотів би остудити гарячі голови і гострі
язики.

Ми дотримуємось Статуту НСПУ і Положення про КО НСПУ про
щорічне проведення зборів столичних письменників.

Цитую Положення про КО НСПУ:

«Вищим органом КО НСПУ є загальні збори (конференція),
які скликаються не рідше, ніж один раз на рік».

І дата 26 березня була визначена за два місяці, ще
наприкінці січня.

Ми зібралися у непростий час. Непростий для країни, котра
застрягла у міжчассі між двома цивілізаціями. Непростий для суспільства, котре
зупинилось у своєму національному розвитку, спантеличене спектаклем
лицедійства, який розгортається на політичних підмостках. Непростий для
літератури, в якій талант здебільшого змушений тулитися сиріткою по кутках, а
заправляють таблоїдні горлохвати і графомани. Непростий для Спілки письменників,
котра з тривогою вдивляється у перспективу: а що там завтра? Камо грядеші,
Спілко як пристанище для Таланту, Слова, Літератури?..

Впевнений: сьогодні мусимо говорити про результати нашої
роботи за рік, про наші здобутки, успіхи і невдачі. Говорити чесно, відкрито і
принципово. З цим звертаюся до шановних колег, присутніх у цьому залі: що ми
зробили за рік, на вашу думку, неправильно, в чому помилялись, і що мусимо
робити – щоб виправдати вашу довіру?

Ми готові вислухати критичні зауваження.

Для нас, керівництва КО НСПУ, і для мене особисто, це
надзвичайно важливо.

При цьому, ведучи мову про справи Київської організації,
екстраполюємо ситуацію також і на загальноспілчанські справи. Оскільки КО НСПУ
– найбільший структурний підрозділ  НСПУ,
і на сьогодні нараховує 645 членів НСПУ (У Спілці всього близько 2 000).

Оскільки традиційно саме на Київ уважно дивляться в
обласних організаціях. Адже столиця акумулює найбільшу кількість знаних і
авторитетних письменників, і від столичної організації значною мірою залежить
стан справ у Спілці.

Про творчі здобутки столичних письменників розповів
В.Даниленко (співдоповідь В.Даниленка друкується в наступному числі УЛГ – Ред.).

Про наші напрацювання в соціальній сфері, про
організаційні заходи детально доповів О.Бакуменко (співдоповідь О.Бакуменка
друкується на стор. 12-13 – Ред.).

Хочу зупинитись на окремих позиціях.

У своєму виступі на звітно-виборній конференції 28 січня
минулого року я назвав два головних напрямки нашої діяльності. Перший –
соціальний, оскільки частина наших колег потребують уваги, підтримки – і
моральної, і матеріальної. Ми це робимо, виходячи з наших можливостей, і ви про
це, певно, знаєте. Другий напрямок – книговидання. Адже для письменника
важливим є побачити свою книжку виданою. Тут справа складніша, бо вирішення
цього питання залежить не лише від нас.

Влітку минулого року ми підготували список книжок,
підготовлених до видання коштом київського міського бюджету. За розпорядженням
київського міського голови для цього було виділено 800 тисяч гривень. Однак
грошей ми так і не отримали. Крім названої нам причини – реорганізації
управлінь КМДА і перейменування їх у департаменти (цей процес тривав з серпня
до кінця грудня, і кураторство над книговиданням перейшло від управління
культури до департаменту суспільних комунікацій), була ще одна, політична
причина – парламентські вибори. 

Нинішнього року, знову ж таки, згідно з розпорядженням
О.Попова, на книжки виділено близько 900 тисяч гривень.  На сьогодні всі необхідні формальності
полагоджено. У черговому випуску офіційного вісника КМДА, який має з’явитись,
як нам обіцяють, найближчими днями, друкується повідомлення про оголошення
тендеру для видавництв. Впродовж місяця визначаться учасники тендеру, а потім
будуть названі видавництва, які працюватимуть з нашими книжками.

Розумію, що названа сума – для Києва небагато. Але
принаймні це краще, ніж нічого, як це було торік чи кілька років перед цим.

Ще один напрямок нашої діяльності – організація заходів
за участі письменників. По це також було детально сказано. Додам, що нам
вдалося, після кількарічної перерви, реанімувати «Поетичну весну в Києві» —
комплекс культурно-мистецьких заходів за участі митців і письменників. Готуємо
заходи і цьогоріч. Також вдалося отримати кошти за проведення «Поетичної весни
в Києві» ще за 2008 рік, які нам заборгувала КМДА, а також за проведення
конкурсу на кращий текст гімну Києва.

Учасники цих заходів отримали гонорари за виступи.

Достойно, на високому рівні, було проведено відзначення
100-річчя Андрія Малишка. Про це також не буду повторюватися, але відзначу
велику заслугу відповідального секретаря КО НСПУ О.Д.Бакуменка в організації і
проведенні цього та багатьох інших заходів. Я вдячний Олександру Даниловичу і
дуже радий, що така відповідальна, фахова 
і порядна людина працює в нашій команді.

Окреме важливе питання – участь столичної письменницької
організації у заходах  з нагоди 200-річчя
з дня народження Тараса Шевченка. Як відомо, ювілей планується відзначити на
найвищому, державному рівні. Разом з тим, ми створили, на засіданні Ради
Київської організації 25 грудня, робочу групу з підготовки і проведення заходів
до ювілею Тараса Шевченка. Відбулось засідання за участі керівників робочої
групи і керівництва КО НСПУ, на якому ми окреслили  головні заходи. Найближчим часом плануємо
провести засідання робочої групи і вийти на конкретний план заходів. У цьому
контексті зокрема – травневі шевченківські заходи.

Хочу відзначити продуктивну роботу нашої Ради. За рік
роботи ми провели п’ять засідань Ради, на яких обговорювали і вирішували
важливі питання життєдіяльності організації. Звісно, є проблеми. Зокрема,
хотілося б більш активної роботи від жіночої і молодіжної рад, а також від ради
ветеранів. Довелось змінити голову молодіжної ради. Сподіваюсь, робота нового
голови буде більш результативною.

Продуктивно працюють творчі об’єднання. Короткі звіти
голів об’єднань, яким я дякую за відповідальну роботу, ми почуємо після мого
виступу.

Щоправда, дивним, щоб не сказати більше, було рішення
Секретаріату НСПУ (я з причини хвороби на тому засіданні не був присутнім) щодо
проведення засідань творчих об’єднань один раз на два місяці – замість
щомісячних. Столичні письменники справедливо обурилися, адже ці засідання –
одна з небагатьох можливостей не лише подискутувати на літературні теми, а й
просто побачитися, поспілкуватися. Цінуймо цехову солідарність і кращі людські
якості, які ми проявляємо у спілкуванні.

На щастя, це рішення було скасовано.

Також обурливим для столичних письменників було рішення
про позбавлення нас кімнати №10 у Будинку письменників, яка впродовж багатьох
років належала Київській організації. Як виявилося, грандіозна пертурбація була
здійснена для того, щоб забезпечити 
окремою кімнатою нового голову ДУМ.

 

Шановні колеги!

Я вдячний вам за довіру і підтримку, і сподіваюсь, що ми
й надалі будемо знаходити порозуміння. Ми, наша невелика команда, якій ви
довірили керівництво столичною письменницькою організацією, готові працювати в
тісному контакті з вами, служити вам, знаходити з вами спільну мову і в будень,
і в час більш серйозних випробувань.

Також ми готові підставити плече під
здорові, позитивні ініціативи керівництва Спілки, спрямовані на творчий
розвиток, на добро, на служіння Літературі, на підтримку наших колег.

Але  дуже прикро,
що керівництво Спілки чомусь мало цікавиться нашими ініціативами, а голова
Спілки за 15 місяців жодного разу не запросив голову столичної організації до
свого кабінету на розмову, не поцікавився справами. У перші місяці я сам, за
власною ініціативою, заходив до кабінету шановного Віктора Федоровича. Але
згодом перестав, і востаннє там був ще в листопаді.

Звичайно, голові видніше, як будувати відносини з
керівниками структурних підрозділів, але вважаю, що такий стиль керування – як
мінімум непродуктивний.

Адже маю честь і делеговану мені відповідальність служити
і представляти інтереси чисельної громади столичних письменників.

Разом з тим, як член Президії і один із секретарів
Спілки, маю можливість на засіданнях Секретаріату, Президії і Ради висловлювати
свою позицію з тих чи інших питань життєдіяльності Спілки, які не завжди
співпадають з позицією окремих колег, а іноді викликають гостру реакцію Віктора
Федоровича.

Проте мушу сказати ще раз: у мене є життєві принципи, і в
разі сумніву у тій чи іншій оборудці  не
боюсь про це сказати і ніколи такої ініціативи не підтримаю.

Маю сумнів у тому, що ми, керівництво Спілки, знайшли
оптимальний шлях для руху і розвитку нашої організації. І рано чи пізно нам за
це доведеться відповідати.

Вважаю, що насамперед зусилля Спілки мають бути
спрямовані на усунення внутрішньої і міжнародної ізоляції української
літератури, на законодавчі та фінансові проблеми видавничої галузі. Ми повинні
говорити про байдужість до літератури з боку українських ЗМІ, про корупцію при
одержанні спілчанських премій, про неефективну роботу керівництва Спілки, про
пропаганду книжки, про системну підтримку письменників у популяризації їхніх
книжок, про системну соціальну підтримку тих наших колег, які цього потребують.

Мусимо це робити.

Спілка має бути інтелектуальним і духовним центром,
серцевиною української національної культури.

Хоч як це дивно, але в багатьох випадках люди досі на нас
дивляться як на носіїв високих чеснот і духовних цінностей.

А ми тим часом длубаємося у майнових
питаннях, погрузли в судах, займаємося дрібним зведенням рахунків…

Тим часом вплив і присутність НСПУ у суспільному житті
щодалі звужується.

При цьому на нас зі стін на східцях цього будинку
незворушно дивляться Максим Рильський, Олесь Гончар, Василь Козаченко, Павло
Загребельний… Неважко здогадатися, як ми виглядаємо в їхніх очах. (До речі,
не беручи в даному разі до уваги ставлення до В.Яворівського і його «заслуг»
перед Спілкою, вважаю, що його портрет як у минулому одного з голів Спілки
все-таки мав би висіти поряд з портретами інших колишніх спілчанських
керівників).

На останньому з’їзді багато говорилося про те, що майно
Спілки, яке незаконно розпродано і розбазарено, треба повернути у її власність.

І що зроблено за цей час?

Що повернуто?

На тому зїзді шановний Віктор Федорович говорив про
«невитруйний дух комерціалізації Спілки, перед яким відступив дух творчості». І
резюмував: «Так не має бути».

На жаль, так є, і про це говорять наші колеги, вони
запитують і мене: чому так сталося? Якщо хтось скаже, що подібні питання – не
компетенція Київської організації і її голови, то відповім: кожен письменник
має право на слово і має право бути почутим у питаннях життєдіяльності Спілки.

І якраз столичних письменників чи не найбільше хвилює те,
що відбувається у Спілці і довкола Спілки. Тому мушу про це говорити – за
дорученням і на прохання багатьох моїх колег. Говорити з болем, а не із
злорадством чи намаганням когось образити.

Йдеться не про персоналії, а про нашу спільну
стривоженість за долю Спілки. Бо про це говорять кулуарно: по кутках, по
кабінетах, по телефону, та де завгодно.

 «Є потреба знати
правду. Всю і про все, що діється в нашій Спілці».  Це не мої слова. Це – з виступу В.Баранова на
з’їзді НСПУ в жовтні 2011 року. І далі цитую: «У висліді всього наведеного
постає запитання: то чим же переймалася Спілка всі ці роки? Майном, браття,
майном! Ось єдина і головна тема всіх Президій і пленумів Ради». Кінець цитати.

Невже майно залишається нашим головним клопотом?

Невже ми забули про високий дух Літератури, яким
наснажені стіни  цього будинку?

Сьогодні вкрай необхідний системний
підхід з ключових питань життєдіяльності Спілки письменників – книговидавничої,
соціальної, інформаційної, пропагандистської, вшанування наших класиків, наших
колег, які залишили після себе добру пам’ять і книги, залучення молоді, більш
активної присутності Спілки у 
літературному процесі, перетворення друкованого органу НСПУ – ЛУ – у
видання, яке віддзеркалюватиме весь спектр літератури, а не обслуговуватиме
кілька імен.

Двічі виносились проекти нової агенції з пропаганди
художньої літератури, чи як там воно називалось. Звучали красиві слова і
обіцянки. Призначили навіть керівника цієї агенції, однак про якісь реальні
кроки нічого не чути.

Зрештою, пора поставити запитання: а що таке, власне,
Дирекція управління майном НСПУ? Чи вона потрібна нам? Як вона допомагає
письменникам? Чому вирішує майнові питання з оренди приміщень Спілки без
погодження з Засновником, як це сформульовано у Статуті Спілки і Статуті ДУМу?
Адже майно Спілки передане ДУМу лише «в оперативне управління», — згідно зі
статутом ДУМу.

«Вищим органом управління ДУМу є Засновник (Президія
НСПУ)» (статут ДУМу).

Із Статуту НСПУ: «ДУМ підзвітна Голові НСПУ, Раді,
Президії та Секретаріату НСПУ, двічі на рік звітує про свою роботу».

Ми не знаємо, що насправді відбувається з нашим майном в
Ірпіні, Коктебелі, тут, у цьому будинку. 
Що відбувається в Ялті з нашим Будинком творчості? Інформація про його
рейдерське захоплення зі стріляниною викликала значний резонанс у ЗМІ, а в нас
роблять вигляд, що нічого не трапилось.

Ми не знаємо, які угоди укладено за останній рік. Не
знаємо цього навіть ми, секретарі Спілки.

Повторюю цитату з Баранова: «Є потреба знати правду. Всю
і про все, що діється в нашій Спілці».

Шановний Вікторе Федоровичу!

 Ми, київські
письменники – частина Спілки.

Ми хочемо прозорості і справедливості при вирішенні
важливих питань життєдіяльності Спілки.

Ми хочемо брати участь у вирішенні цих питань – у
відповідності зі Статутом Спілки.

Ми готові підтримати Ваші
ініціативи, спрямовані на оздоровлення Спілки. Адже Спілка – це велика сім’я, і
голова сім’ї, якщо хоче, щоб у хаті був порядок і справедливість,
по-батьківськи і справедливо дбає про всіх.

Проте за відсутності таких ініціатив ми мовчати не
будемо.

Спілка – не чиясь приватна власність. У ній присутні
великі таланти нашої літератури, місія яких – писати про час, у якому живемо,
пропонувати своє прочитання світу, в якому живемо, з усіма його болями і
тривогами.

Будемо шанувати наші традиції, будемо берегти і
примножувати авторитет Спілки, спираючись на творчі досягнення наших великих
попередників, достойних сучасників і молодих талантів — щоб зберегти Спілку як
інтелектуальний і духовний центр української національної культури.

Дякую за увагу.

Прокоментуєте?