Спогад про Євгена Варду

327

1971 року я, студентка Київського технологічного інституту
харчової промисловості, проходила практику на харчових підприємствах міста
Баку.

 Давно мріяла побувати
в столицях Вірменії та Грузії, а тут така нагода.

 …Самій подорожувати
страшнувато, небезпечно – молода ж дівчина.

 В Єреванському
університеті знайшла (тоді ще невідомих) двох моїх знайомих хлопців – Василя
Шкляра та Сашка Божка, які й влаштували мене в гуртожиток для дівчат.

В останній день мого там перебування трапилася приємна
несподіванка. До українських студентів завітав відомий український
поет-шістдесятник, нащадок древніх ассирійців Євген Варда. Він приїхав
зустрітися з відомою вірменською поетесою Сільвою Капутікян – мав перекладати
її твори на українську мову. Тут же, у гуртожитку, і відбулася організована
моїми знайомими хлопцями поетична зустріч з ним.

 Треба було бачити, як
натхненно читав він свої вірші, розповідав про древній народ ассирійців; з яким
зацікавленням та захопленням всі слухали.

 Через декілька днів
Варда вже мав їхати у Тбілісі до відомого видатного ассирійського поета Давида
Ільяна, твори якого він перекладав на українську мову, і, дякуючи Євгенові
Варді, ці переклади та розповіді про нього та ассирійців вже почали з’являтися
у пресі: тижневику «Україна» №2, 1972 рік, газеті: «Молода гвардія» та ін.

 Моїй радості не було
меж! Адже Євген погодився взяти і мене з собою. Мрія збувається! Я побачу
чудове місто Тбілісі! Кавказ – це щось неймовірне!

Їхали з Єревана у Тбілісі нічним потягом у товаристві
вірменських студентів.

 І тут Євген Варда
зацікавив своїми розповідями молодь: про Україну та древній ассирійський народ,
зокрема,– зупинився на своєму перекладі ассиро-вавілонського епосу про
Гільгамеша, який перекладав на українську мову, зачитував окремі уривки.

 Крім того, всі
дізналися, що Варда їде до Давида Ільяна не просто в гості, а з метою
з’ясування, уточнення деяких деталей щодо свого перекладу, порадитися стосовно
передмови, коментарів, написаних до цієї перлини світової літератури.

 Молоді люди так
зацікавилися розмовою, що мало не проїхали свою зупинку.

Давид Ільян і його родина радісно зустріли Євгена та мене,
незважаючи на те, що була випадковою гостею, поставились до мене прихильно. Тут
же Євген запропонував мені зварити для господарів український борщ і вареники, і,
оскільки я була молода і не дуже вправна господиня, Євген навіть допомагав
мені, тож обід вийшов пречудовий.

 Євген Варда приїхав у
Тбілісі у справах перекладацьких, дуже хотів отримати якнайбільше порад у
Давида Ільяна з приводу перекладу епосу про Гільгамеша і не міг приділити мені
часу для екскурсій містом, але до Пантеону, де поховані видатні люди Грузії, ми
пішли разом.

Оглядаючи Тбілісі, переконалася, що і тут звучить наша
українська мова. Зі мною трапилося багато пригод, я заблукала, й тут знайшлися
наші земляки-українці, які допомогли аж о другій ночі дістатися будинку щедрих
та привітних господарів родини Давида Ільяна.

 …У помешканні
ассирійського поета ніхто не спав, всі були схвильовані, збуджені та перелякані
моєю відсутністю, а особливо хвилювався Євген Варда.

 Побачивши мене живою
і неушкодженою, всі зраділи, нагодували та ще й надали нічний притулок моїм
новим знайомим лікарям з України, які допомогли знайти будинок вночі.

Через декілька днів літаком полетіла до Києва; виконала
доручення Євгена Варди – передала його дружині Ларисі та маленькій донечці
Ярославі грузинського сиру.

…Пройшов вже 41 рік з часу пречудової моєї подорожі
Кавказом. Та, на жаль, більше не вдалося мені там побувати.

 …Завжди з вдячністю
згадую талановитого поета Євгена Варду та співця древнього народу Давида
Ільяна, який перекладав Кобзаря, разом з Євгеном Вардою знайомив ассирійський
загал із творчістю Т.Шевченка,І.Франка, В.Сосюри,В.Симоненка та багатьох інших.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!