КІЛЬКА СПОМИНІВ І ПОСВЯТ
(Максим Рильський. “Із спогадів”)
“Село Романівка на Київщині ( тепер Житомирської області), кучерявий лісок на ледве помітному узгір’ї, білі хати й зелені сади понад річкою Унавою, що перепинена греблею, розливається в широкий, порослий комишами і лататтям став… Босі діти з засмаленими ногами, з пастушими торбинками через плечі… Вечірні співи дівчат, що солодкою луною пливуть у далечінь, парубочі розгонисті пісні… Солов’іні жагучі ночі, жаб’ячий хор і гукання водяного бугая …Світ – як таємнича, ледве розкрита книга… Дитинство моє, юність моя.
Я почав із цих літніх і весняних тонів, бо що ж і споминати як не про весну й літо тому, кому осінь налягла на плечі, а зима посріблила волосся. Я почав про село, бо саме з ним пов’язані найсолодші й найболючіші спогади про дитячі мої роки…”
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Дмитро ПАВЛИЧКО
Думав я про Рильського Максима
(Вірш його в газеті прочитав),
Де ж вона та сила невгасима
Для статей, сонетів та октав!
Дід могутній підніма на плечі
Тягарі, незвичні молодим
Де ж беруться сили молодечі
Та ж навколо тільки слави дим.
Вижирає багатьом він очі,
А в Максима завжди зір орла
Родяться його слова пророчі,
Бо душа будучини сягла.
Слово в нього чисте, як світання
Вічно свіже в барв мінливій грі,
Кажуть, ходить він на полювання
І вмиває очі у Дніпрі.
Володимир СОСЮРА
Максимові РИЛЬСЬКОМУ
Садом я блукаю тихою ходою,
рум’яніє вечір од зорі заграв,
Яблука доспілі виснуть наді мною,
Що колись про них я в Рильського читав.
Був я юним, юним, грізною грозою
Ми зняли для штурму міліони рук…
Десь там на Поділлі, в полі перед боєм
Я читав поета під гарматний гук…
Бігли ми в атаку, кров багрила трави,
І дощем залізним падала блакить…
А в душі сіяло тепло і ласкаво:
«Вміє розставатись той, хто вмів любить».
Ці слова звучали і в гарматнім хорі,
І коли їй руку я востаннє тис…
Ці слова поета, мужні і прозорі,
Я крізь довгі роки до сивин проніс.
Я іду, і в’ються спомини незримо…
Де ти, моя юність, давніх днів блакить?
Яблука червоні Рильського Максима
Виснуть наді мною, кличуть жить і жить!
Підготував Максим Рильський (онук)