На Міжнародному літературному фестивалі «Слов’янські обійми»
в Болгарії взяли участь Анна Багряна і Тетяна Винник.
Шостий міжнародний Міжнародний літературний фестиваль
«Слов’янські обійми», який організовує прекрасна сучасна поетеса Елка Няголова,
є унікальним явищем вже тому, що налічує близько 50-ти учасників з 20-ти країн
світу. Українську сучасну літературу минулі роки на «Слов’янських обіймах»
представляли Анна Багряна, Юрій Завгородній, Віктор Мельник та Григір Мовчанюк.
Цього року з Анною ми були вдвох.
Про те, що Анна Багряна вже переклала з болгарської класиків
Єлисавету Багряну та сучасника Димитра, знають у наших літературних колах. Ще
раніше ми з Анею перекладали славетну поезію класика болгарської літератури
Дімчо Дебелянова, книжку якого на той час пані Елка видавала усіма
слов’янськими мовами.
Мене захоплювала
організаторка «Слов’янських обіймів» Елка Няголова. Вона приділяла увагу
кожному своєму гостеві, а це дуже важливо, бо на деяких міжнародних фестивалях
людей, які приїхали брати участь з далеких країн, навіть забувають запрошувати
до слова.
Тепер про Варну… Це місто претендує на звання культурної
столиці Європи. Майже протягом всього
фестивалю мер супроводжував гостей, спілкувався з нами за вечерею, і було видно
неозброєним оком, що ця інтелігентна людина є патріотом свого міста, всіляко
підтримує його культурний розвиток.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Основними досягненнями на даному етапі
болгарсько-української співпраці можна назвати антологію «Нової української
поезії» у перекладі болгарського письменника і перекладача Димитра Христова,
книгу вибраних поезій Дори Габе в перекладі українською Анни Багряної «Сонце,
почекай!» та «13 звезди на славянското небе» (13 зірок на слов’янському небі),
де є вірші Лесі Українки в перекладі Димитра Христова.
До сліз публіку зворушив голос співачки українського
походження, яка нині проживає у Болгарії, Ольги Василенко, котра виконувала українські
пісні. А ще… Серед усіх гостей, які були присутні на фестивалі, ніхто не
вдягнув свого національного одягу, крім нас з Анею… Наші вишиванки зворушували,
що було – погодьтеся – приємно.