Сім магічно-романтичних правд

267

(дещо про новий роман Надії Степули) 

1

… у «Сьомому аркані» – новому романі  Надії Степули, тих правд може бути і сім, і сорок
чотири, і навіть сімдесят сім….бо кожна правда є рівноцінною, кожна правда приховує
ліки і отруту двополярностей….

…мої есеїстичні відрухи щодо роману колеги навряд чи
можна назвати рецензією або взірцем літературної критики…швидше, це деякі міркування
на берегах Степулиної книжки…

…я не надто, делікатно кажучи,  полюбляю масову літературу, бо вона є лише гвинтиком
до  хтонічного чрева Імперії розваг та насолод,
лише одним із інструментів оглуплювання… мені чомусь нелегко розуміти, що  Література може мати і такі лики, що оглуплюють
і заколисують, а не спонукають до безсоння… (щоправда, останнім часом, здається,
я таки частково переступив межу власного літературного снобізму – і радію із того).

…також маю застереження, вже іншого ґатунку, до письма
із відірваними від контролю водами потоку свідомості, бо – даруйте, але таких потоків
можна, при маніакальному бажанні, записати 
принаймні мільйон-два – і вони будуть доволі подібними, як і будь-яка тиранія
неконтрольованого мислення…

…можливий секрет притомної прози – у дозуванні,  у безконечному наближенні до золотих перетинів,
у мимобіжному кокетстві Терезів, які не відають кокетства, у метафізичному покровительстві,
якому байдуже до націо­нальних та соціальних 
ієрархій, у ранковому порусі лівою бровою Срібної Богині, у письменницькому
талані, а не, за Чораном, мати «нещастя народитися» письменником, у  вдалих сполученнях батьківських і материнських
генетик…

…але письменників як абсолютних пестованців долі практично
немає… завжди поруч із червоними трояндами –
білий біль ритуалу, побіля усмішки – гримаса , а подекуди і тортурня,  через відчуття присутності різних енергій …

 

2

…як на мене, у романі «Сьомий аркан» є надто важливими
пронизливі мотиви-нагадування вічної зміни всіх життєвих форм…  таке філософське розуміння власної крихкості та
вразливості є потужною протиотрутою націо­нальному, клановому чи особистісному нарцисизму…
є крижаним витвереженням від гордині і пихи…

…(мислитель Екхарт Толле радить таку медитацію для
марнославних – подумати про те, що у нас є більше спільного із кожною людиною, ніж
може нам видаватися – бо через 10, 40 чи нехай 80 літ помре кожен із нас – і помруть
ті люди, які нам видавалися недостойними 
– і від кожного – «достойного» і «недостойного» залишиться лише жменька органічної
речовини)…

…змалювання кількома штрихами деградації колись величного
Єгипту – шуліки над розпатраними муміями, можливо, і муміями фараонів, кров і зловісні
протяги апокаліптичного вітру над уламками колись непорушної величі – одна із найпереконливіших
сцен роману….

…зсув часів як радикальна підсвідома/свідома сподіванка
за звільнення від наших, за Зеровим, підлих і скупих часів, коти, які розмовляють
(такі лагідні елементи містичності, такий домашній Леопольд, на відміну від зловісного
кота доктора Булгакова), технократичні субстанції – андроїди, які набирають людських
ознак – ці та інші мотиви роману неабияк додають читабельності і звичайної цікавості,
мовляв, що ж там буде далі…

…не буду міркувати про карти Таро (загадкова посмішка
від кожної де-не-де вчувається між рядками), бо я не тарознавець – хіба припущу,
що це найвідкритіший і водночас найзагадковіший провідний герой роману; часові зсуви,
часові прірви і западини у творі, «зсув у Всесвіті і в людських душах теж», як скаже
Надія Степула у автопередмові до роману, 
–  це алегорія порятунку людини від
варварської бездушності технократичної доби, а у бідніших країнах ще й із ледь прихованим
феодальним вищиром; зсуви душ досліджувати, як на мене, найважче, іноді такі спроби
звучать більш переконливо, іноді менш, але цей маятник не надто помітний у значною
мірою міфологічній та містичній,  а також
у психологічно-пригодницькій атмосфері «Сьомого аркану»…

… У романі чимало подій пов’язано  із забуттям та  пам’яттю, особливо історія Андрія – андроїда.   «Звідки в мене душа? – котра впізнала мій сад?»
– спалах-одкровення Андрія, котрий народжений від жінки-землянки та об’єкта із удесятикрат
ліпшої (?) від нашої Землі планети Севін. Ліпшої, але подібної. Безперечно, планета
Севін у романі є  мрією про кращу Землю. Мрією,
але не ідеалом, бо севіняни не мають душі, не розуміють пісенного чару та ірраціональних
емоцій.

…у «Сьомому аркані» Степула пропонує чимало варіантів
і розв’язків, особливо щодо кількох заплутаних любовних багатокутників, адже кожний
особистісний вибір і додає, і відбирає –
раптова поява і зникнення кохання, гра невидимок-енергій із нашими долями таки є
однією із найбільших загадок життя…

…фінал роману, звісно,
відкритий,  одні можливості появляються, інші
– зникають, мовби відсвіти таємничої колоди карт, що  знічев’я перебирається якимось загадковим Менкауром.
І завжди може бути краще, може бути гірше, ніхто нічого не знає, монітори  не допомагають, а залишається лише неприкаяна
людська душа, за якою тужать навіть ті, що прислані із планети Севін…

… «Сьомий аркан» Надії
Степули не віднесеш ні до жодної із невибагливих чи витонченіших  гримасок масової літератури, ні до фентезі, із
його «низькими» чи «високими» різновидами; ні до жанру  психологічного трилера чи то альтернативної історії.
Письменниці таки вдалося (незважаючи на певні перекоси із важливою, але публіцистичного
жанру, інформацією), витворити оригінальний словесний мікс, принаймні, у контексті
національної прози….

…«Сьомий аркан» – другий роман Степули . «Небо (не)сповідане.
Все (і) ніщо» як романний дебют є соціальнішим, але із вже властивими для цієї письменниці
містичними маркерами,  болісними суспільними
алегоріями…

…Надія Степула, відома поетеса та есеїстка, на очах
стає непересічним прозаїком, який витворює не лише романи-андрогіни, а окремі, надто
людські, надто вразливі, світи…

м. Івано-Франківськ

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!