Штайнмаєр, Медведчук: чи має влада право на емоції та поспішні заяви?

440

Міжнародні відносини – це професія.

Як і в кожній професії стати умілим, а тим більше досконалим фахівцем неможливо одразу після закінчення профільного навчального закладу.

Чим більше в професії творчості, тим важливіший досвід.

Друга важлива характеристика тих, хто має займатися міжнародними відносинами – це стримування емоцій. Останні доцільні на полі бою, та й то у міру. Насамперед це стосується дипломатії, яка геть уся складається з інтелектуальних тонкощів і холодного розуму.

Відтак публічна відмова президентові ФРН приїхати в Україну та відвідати місця масових злочинів збройних сил Росії виглядає рішенням емоційним і далеким від досвіду.

За усієї двозначності цієї помітної політичної фігури на німецькому владному олімпі, за роки своєї роботи на дипломатичних і державних посадах Франк-Вальтер Штайнмаєр набув широких ділових зв’язків з німецьким бізнесом, чимало прихильників чи попутників серед законодавців та у федеральних землях.

Зважаючи на його очевидний проросійський ухил цими зв’язками та авторитетом можна було знехтувати. Чим не можна було знехтувати – це символом німецької державності, яку уособлює президент ФРН.

Саме німці мають сказати своє вагоме слово на користь України, щоб наш шлях в Європейський Союз почався на практиці. Саме німці вже готові (а може вже й почали) надавати нашим ЗСУ танки, БМП і САУ. Саме німці, бажаючи переорієнтувати свою зовнішню торгівлю і виробництво, яке санкціоноване в Росії, дивляться на Україну.

В результаті про візит канцлера німецького канцлера Олафа Шольца треба забути. А він би не завадив.

Так само поквапливим, якщо не сказати безглуздим, виглядає пропозиція обміняти чинного депутата Верховної Ради України Віктора Медведчука на громадян України, які були захоплені Росією.

Не встигли схопити – уже торгуємо. Не усвідомлюючи, що сам факт пропозиції зменшує «ціну» перевертня. Та й чи є у Медведчука наразі якась ціна?

Цінний він тут, поки живий і якщо говоритиме. Має розповісти про фінансові потоки, про мережу зрадників, про кремлівські плани, до чого мав причетність. Посидіти у Лук’янівському СІЗО. Відбути публічний суд.

Тим більше, що Медведчук настільки токсичний, що такий процес допоможе багатьом сьогоднішнім «ватникам» наблизитися до патріотизму. А там побачимо, чи Москва його захоче брати. Є сумніви.

Обидва випадки навряд чи посилюють авторитет України в міжнародних відносинах. А це річ дуже важлива і дорога. Набувається довго, випаровується миттєво.

Щоб такого не траплялося державним мужам та їхні найближчим радникам, хай хоч з яким дипломом, варто говорити з професійними дипломатами.

Шапка не спаде, а користь може бути.

Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС

radiosvoboda.org

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!