Щоб вижити, потрібно змінитися. Якісно

Війна Московії з Україною вимагає змін в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці. Фактично, війна поставила з конечною необхідністю питання модернізації України. В суспільстві виробилося розуміння того, що при збереженні домінуючих практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу не можливо, а слабка держава не здатна захистити ні себе, ні суспільство, а відтак вони приречені на зникнення, тобто альтернатива модернізації – поразка у війні, геноцид та зникнення України і українців [1-8]. Але війна не тільки сформувала таке розуміння. Вона відкрила також і вікно можливостей модернізації суспільства і держави.

Які завдання ця модернізація має вирішувати у воєнний і повоєнний періоди?

Щоб відповісти правильно на це питання маємо мати не тільки модель майбутньої України (безпекову, політичну, адміністративну, судову, економічну, соціальну системи; уявлення про новітнього українця з його новою свідомістю, зміну суспільних відносин, щоб уможливити реалізацію цієї моделі), а й мати правильне розуміння сучасної ситуації в Україні і світі, процесів, які в них протікають, розуміння внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на процеси і наших можливостей впливати на ці фактори. Зокрема потрібно зрозуміти, як війна і геополітика міняють безпекову сферу і світову економіку, переформатовуючи  ланцюги поставок. Чи можемо ми запропонувати новий безпековий світоустрій? Як употужнити позитивні (ті, що сприяють) і нейтралізувати негативні (ті, що перешкоджають) фактори модернізації України? Які нові інститути і інституції для цього потрібно створити в Україні і світі? Які ресурси і якого обсягу для модернізації потрібні і які їх джерела? Чи можливі репарації і компенсації ? Якщо так, то в яких часових рамках? Чи можливий аналог міжнародного плану Маршала для України?

Спочатку пошукаємо відповіді на питання, що стосуються формування вимог до майбутньої модернізації і умов її успішної реалізації, а тоді вже говоритимемо власне про неї.

Щоб спрогнозувати можливу тривалість війни і обсяги руйнувань, з’ясуємо цілі війни, що значить війна для нас і нашого ворога (наших і його союзників)? Для нас українців – це війна за нашу особливу ієрархією цінностей і систему символів через які ми освоюємо світ, які роблять нас окремішністю з унікальним духом, відкритістю та активною участю в публічних справах, а значить за свій світогляд, за своє особливе бачення світу і способи взаємодії з ним, одним словом за ідентичність. Московія ж не визнає нашої інакшості і хоче знищити цінності, які консолідували нас і зробили інакшими, знищити будь-якими засобами всіх носіїв цих цінностей – українства, сприймаючи його як екзистенційну загрозу для свого існування, оскільки наші системи цінностей і світогляди є несумісними. Тому ця війна не тільки війна військових, а й кожного, хто усвідомлює себе українцем, а полями битв є і економічна і гуманітарна сфера, включаючи філософію, релігію, освіту, науку і мистецтво.

Оскільки Московія сприймає українців, як звироднілу частину єдиного народу, яку на свій копил переінакшив Захід, щоб знищити її (Московію), то вона вважає, що в Україні воює не тільки із зрадниками, але й з ненависним їй Заходом, утверджуючи свою “цивілізацію”. Отож нею ця війна сприймається водночас і як внутрішня (оскільки “єдиный народ”), і як зовнішня (проти Заходу), але в обох випадках як священна [1;2;3;6;7;9;10].

Для неоднорідного Заходу ця війна маж різний сенс навіть в рамках ЄС. Виходячи зі своїх прагматичних національних інтересів, Угорщина відверто підтримує Московію, хоч під тиском держав ЄС приєдналася до запроваджених санкцій, але не дозволила постачання зброї в Україну через свою територію, виступила проти повної заборони імпорту російських нафти та природного газу і висловила готовність платити за них рублями; Франція і ФРН, роблять вигляд, що відстоюють європейські цінності, але намагаються зробити все, щоб війна байдуже як, але швидко закінчилася; в інтереси Великобританії не вписується употужнення Московії в Європі та ще й з можливим її альянсом з ФРН і Францією; Польща, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, розуміючи, що наступними жертвами агресора будуть вони [11;12;13] – щиро підтримують Україну. США і Туреччина в цій війні вирішують свої політичні і матеріальні завдання, виходячи зі своїх стратегічних інтересів. Щодо інших держав світу, то їх позиції різні: значна частина зайняла нейтральну позицію, авторитарні держави – підтримують Московію [14;15]. Для більшості західних держав ця війна є місцевим увиразненням світового протистояння автократичного і демократичного світів, чи світу добра і зла [16-20]. Від імені ЄС таку думку  висловила Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, кілька разів це стверджував президент США Д. Байден. Частина експертів заговорила про те, що ця війна може стати чи уже є початком третьої світової війни.

Виходячи з цього та враховуючи сьогоднішній підсумок протистояння на театрі війни і можливості сторін, які беруть у ньому участь [21], можна з високою ймовірністю припустити, що війна триватиме від кількох місяців до кількох років(станом на 8-9 березня так вважали 9% українців) [22]. Такої ж думки дотримуються більшість військових, експертів і впливових політиків [23-29]. Радник Білого дому з національної безпеки Д. Салліван під час розмови з журналістами 22.03.2022 р. у Вашингтоні сказав:” Ця війна не закінчиться легко чи швидко”. Подібні заяви зробили 06.04.2022 р. і Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг у Брюсселі перед початком засідання Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ і у президент США Д. Байден на конференції будівельних профспілок Північної Америки.

Враховуючи, що в України зараз не має ресурсів для наступу, а значить для перемоги (захищаючись, війну – не виграти), то нам доведеться готуватися до тривалої війни [30], тяглість якої залежить від багатьох факторів. При цьому можливі тимчасові перемир’я. Якщо закінчаться бойові дії найближчим часом при умові не програшу України, то можливе тільки недовготривале (на скільки?) перемир’я, а ніяк не довгий мир, бо для останнього не має основи. Ми услід за німецьким філософом І. Кантом вважаємо, що умовами «вічного миру» у світі держав, є відмова ними від насильства в сфері міжнародних відносин і врегулювання суперечок за допомогою права. А Московія, внісши зміни до Конституції, ствердила вищість своїх законів над міжнародним правом, вона відверто нехтує ним і жодне рішення міжнародних судів не вважається обов’язковим для її виконання. Отож, оскільки довгий мир можливий тільки при переродженні Московії в демократичну державу, то потрібно думати або про довгострокову стратегію впливу на неї з метою перемін у ній, або домогтися перемоги України. Тому тут доречно перефразувати філософа Георгія Федотова, який у свій парижський період стосовно аналогічної війни писав: «Странно, дико сложилась история. Русские войска умирают за свое собственное рабство. Финны сражаются не только за свою свободу, но и за свободу России» [31], поставивши замість “фіни” слово “українці”. При цьому треба пам’ятати: Московії не можна довіряти. Вона ніколи не дотримувалася підписаних угод. За останні три десятиліття угоди з Ічкерією і Україною це підтверджують.

Отож модернізація України має проводитись і у воєнний, і у міжвоєнні, і повоєнний часи, враховуючи їх ймовірну тяглість та вирішуючи відповідні завдання з вишукуванням під них доступних, як внутрішніх так і зовнішніх, ресурсів. У воєнний період економіка, наприклад, має бути умовно розділена на директивну і ринкову. Директивна економіка повинна забезпечити не тільки виробництво і доставку потрібних для українського війська товарів, але й товарів і послуг необхідних для мінімального забезпечення життєдіяльності цивільного населення: від продуктів до комунальних послуг. Ринкова економіка, яка очевидно змінить свою структуру, має працювати орієнтуючись на попит як на міжнародних так і на стиснутому українському ринках, набуваючи рис повоєнної модернізованої економіки. Зрозуміло, що просторово співвідношення між директивною і ринковою економікою будуть різнитися залежно від близькості територій до театру воєнних дій.

Зрозуміло, що у всі ці періоди у структурі економіки України[32, с. 88] пріоритетом є і буде розвиток воєнно-промислового комплексу з максимально можливим замкнутим циклом виробництва і забезпеченням безпеки критичного виробництва. Щоб визначити інші на цей період економічні пріоритети оцінимо ситуацію в Україні. Associated Press повідомило: дані Міжнародної організації з міграції свідчать про те, що загалом понад 22 млн. людей або заблоковані від переїзду, або були змушені тікати. З них втекло орієнтовно 13 млн. Агентство ООН у справах біженців 6.04.2022 повідомило, що кількість людей, які втекли з України після вторгнення московських військ, перевищила 4 млн. і з продовженням війни може зрости до 7-8 млн. Щодо переміщених осіб, то їх число сягає біля 7-8 млн. Внаслідок цього, а також внаслідок формування територіальної оборони, скорочується кількість робочої сили, зайнятої у продуктивному виробництві, а ще щоденно зростають втрати виробничих потужностей, житлового фонду, нежитлової, транспортної та соціальної інфраструктур, які  уже потрібно інвентаризовувати і оцінювати, щоб при нагоді поставити питання компенсації завданих Україні збитків. Для цього треба терміново розробити методику визначення їх розміру. За прогнозами Світового банку втрати ВВП України до кінця року складуть 45.1% , а рівень бідності зросте до 70% [33]. За розрахунками CASE Україна в умовах триваючої війни на гуманітарні потреби, пов’язані з харчуванням, Україні знадобиться до $3 млрд щомісяця [34].

Звідси випливає, що нагально потрібно вирішити двоєдине завдання: 1) забезпечення ЗСУ усім необхідним в повітрі, на землі і на морі попри будь-які втрати, формування і забезпечення нової і резервної армій та 2) перебудова економіки відповідно до потреб війни і організація тилу, тобто територій на які перемістилися мільйони людей і сотні підприємств. Останнє передбачає невідкладне будівництво житла, будівництво переміщених чи нових підприємств і працевлаштування на них працездатного населення. Локалізація переміщених і нових виробництв має відбуватися не хаотично, а організація планування їх розміщення планово має враховувати державні пріоритети і поєднувати інтегровані, просторові та економічні підходи [35, с. 32]. Оскільки масштаби руйнувань величезні, то й відновлення житлового фонду, нове промислове будівництво вимагатимуть величезних обсягів будівельних матеріалів. Отож уже сьогодні має бути пріоритетом розвиток галузей будівельних матеріалів(особливо місцевих) і машинобудування з використанням західних технологій, щоб з початком масштабного повоєнного відновлення ці галузі перетворитися у двигун економічного розвитку.

До пріоритетів також треба віднести і локалізацію переробки сільськогосподарської продукції та виробництва сільськогосподарсих машин. Все будівництво має вестися осмислено, створюючи виробничі комплекси і кластери. Ці території дуже швидко мають перетворитися у суцільні будівельні майданчики, а це в умовах дії воєнного стану потребує негайного внесення змін до діючого містобудівельного, земельного законодавства і законів, які регламентують роботу виконавчих органів влади, зокрема воєнних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Зрозуміло, що у схеми планування областей, районів і генеральні плани територіальних громад мають бути внесені зміни відповідно до нововстановленого механізму.

Прості розрахунки показують, що Україна не встигне до осені збудувати потрібну кількість житла для тих, хто його втратив внаслідок бойових дій та переміщених осіб. З огляду на це нагальним завданням є підготовка до опалювального сезону, збільшення власного видобутку газу, забезпечення транзиту газу з Європи, перехід на альтернативні види палива.

Окреме завдання – забезпечення населення і ЗСУ продуктами харчування, що передбачає організацію і проведення посівної, збір урожаю, організація переробки сільськогосподарської продукції, створення її запасів (складування) і побудова механізму забезпечення населення продуктовими пайками. Окрім традиційних питань забезпечення посівної, в умовах війни важливо збільшити гарантовані закупівлі в держрезерв, запровадити державне страхування ризиків можливих втрат внаслідок війни і компенсацію штрафних санкцій за невчасну доставку товарів, якщо це трапилося внаслідок руйнування інфраструктури. Причому така компенсація разом із програмами безпроцентного бізнес-кредитування має бути запроваджена для всього бізнесу.

Особливої уваги та допомоги Уряду вимагає розвиток тваринництва, оскільки за останні роки різко скоротилося поголів’я великої рогатої худоби і  молочну сировину для виробництва молочних виробів довелося імпортувати. Тому потрібно запровадити пільгове кредитування для придбання поголів’я великої рогатої худоби, а також для забезпечення розширення виробництва здійснювати адресну підтримку виробників тваринницької продукції із застосуванням стимулюючих, кредитних та інших інструментів. Окрім цього необхідно терміново розробити порядок викупу у сільськогосподарських товаровиробників та домогосподарств надлишків сільгосппродукції, що утворюються через втрати традиційних каналів збуту і створити новий механізм їх розподілу-продажу. Перелічені заходи можна розглядати як початкові кроки модернізацію агросектору, яка буде здійснена після війни для створення конкурентоспроможного малого і середнього агробізнесу.

Постійна загроза руйнування складів і підприємств (старих, переміщених, нових) та інфраструктури вимагає вирішити питання їх безпеки, тобто закриття неба(шляхом оголошення ООН заходу України гуманітарною зоною або власними силами) чи винесення частини складів у прикордонні з Україною райони Польщі, Словаччини, Румунії.

Разом з переліченим вище, необхідно посилити відповідальність за нецільове використання коштів державного та місцевих бюджетів, фінансових та матеріальних ресурсів, отриманих як допомога ЗСУ, цільової гуманітарної допомоги та коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій. Для цього окрім того, що вже зроблено( ВРУ внесла зміни до Кримінального кодексу України, КМУ і НБУ вжили низку важливих першочергових заходів у бюджетно-податковій та грошово-кредитній політиці, банківському та небанківському секторах фінансового ринку [36,37,38]), необхідно посилити державний фінансовий контроль за поступленням і ефективним витрачанням коштів. Для цього потрібно прийняти нові нормативно-правові акти, якими надати органам державного фінансового контролю додаткові повноваження щодо контролю за цільовим, законним та ефективним витрачанням усіх публічних ресурсів; передбачити особливі умови провадження у справах за зверненням державного фінансового контролю та розширити його інструменти.

Також потрібно удосконалити механізми контролю Державної аудиторської служби у сфері закупівель і посилити відповідальність за перешкоджання їй при здійсненні заходів державного фінансового контролю, а також посилити відповідальність у воєнний і повоєнний періоди за порушення бюджетного законодавства, порушення законодавства з питань управління об’єктами державної власності, правопорушення пов’язані з фінансовими та матеріальними публічними ресурсами.

Виписані вище пропозиції вписуються у напрацьовані КМУ дев’ять основних напрямків того, як держава буде жити, працювати, накопичувати ресурси, захищатися в умовах повномасштабної війни  [39].

Щодо повоєнних часів, то в них нас цікавить не тільки модернізація України, але модернізації безпекової системи світу. Тому повоєнна програма модернізації України має розроблятися, виходячи з нашого бачення майбутнього України і світу. Програми допомоги Україні з боку держав світу ( в ому числі і аналог програми Маршала) повинні відповідати цьому баченню і при їх підготовці треба врахувати помилки аналогічної програми відбудови Боснії та Герцеговини, у якій не було чіткої стратегії і неефективно розподілялися кошти та звернути увагу на розбудову сильних національних інституцій, здатних ефективно управляти процесом модернізації. Отож мають бути правильно сформульовані цілі і, відповідно, визначені напрями міжнародної допомоги з приділенням особливої уваги структурним реформам економіки і технологічному оновленню виробничого сектора.

Віденський інститут міжнародних економічних досліджень (WIIW), вважає, що Україна втратила близько 29% українського виробництва. Дослідники з Центру досліджень економічної політики (CEPR), оцінили загальну вартість відновлення України в 200-500 мільярдів євро, що приблизно відповідає розрахункам українського уряду [40].

Джерелами фінансів, необхідних для модернізації України можуть стати: 1. заморожені золотовалютні резерви Московії, які держави-тримачі можуть передати Україні (для цього потрібно, з врахуванням інтересів держав, які допомагали Україні, побудувати відповідні правові механізми: угода з Московією, рішення міжнародних судів, рішення ООН чи їх комбінація); 2. кошти надані ЄС, іншими державами чи міжнародними інституціями, як гранти; 3. власні кошти; 4. контрибуції, репарації (теж потрібно побудувати правовий механізм їх отримання); 5. фонди, які формуються з встановленого % вартості куплених у Московії чи проданих їй товарів; 6. приватні іноземні і українські інвестиції. Основою українських інвестицій можуть бути субсидовані позики від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Окрім того, напевне, буде потрібно проводити переговори щодо повного або часткового звільнення від зовнішнього боргу. Очевидно, вже сьогодні потрібно працювати як над проблемами формування цих джерел, розуміючи різну тривалість часу, необхідну для їх наповнення, так і над питаннями управління майбутніми фондами: будь-які фінанси не можуть розподілятися без участі України і мають спрямовуватися лише на запропоновані чи погоджені її Урядом потреби. А для того, щоб йшли приватні інвестиції треба не тільки спростити дозвільну систему, внести зміни в податкову систему, а й провести судову реформу.

Вироблення моделі майбутнього України потрібно проводити публічно, щоб забезпечити мобілізацію народу на її реалізацію. Майбутня Україна має будуватися на засадах духовної, політичної та економічної свободи, забезпечуючи баланс інтересів особи, суспільства та держави.

Мета геополітичної стратегії – реалізація власного етико-гуманістичного ідеалу та формування інноваційної моделі розвитку українського суспільства для утвердження України як системоутворюючого елемента універсальної світової духовної цивілізації, що розв’язує суперечності між західною та східною цивілізаціями. Реалізація українського цивілізаційного проєкту повинна передбачати використання стратегії випереджувального розвитку

України має перетворитися в державу, яка творить інновації, здійснює своє національне покликання щодо внесення своїх духовних цінностей у сучасний світ та утвердження їх в процесі життєдіяльності. У пошуках місця України у завтрашньому світі необхідно поєднати вітчизняну наукову теорію та національний міф з метою формування власного духовного, культурного, морального просторів і побудови особливої системи світогляду та світосприйняття, яка здатна сформувати, як для світового українства, так і для людства загалом нову (екстериторіальну) ідеологію, що складається із сукупності відповідних символів, звичаїв, правил життя і поведінки людей та передбачає використання загальнолюдських духовних цінностей в українських реаліях і умовах постіндустріального суспільства. Україну тоді можна уявити як синтезований духовний простір з відповідним набором характеристик, який має свої межі, що можуть і не збігатися з її культурними, територіальними, політичними межами. Відтак, поєднавши етноісторичні стереотипи, ідеологічні конструкти і моральні настанови, українську національну ідею можна представити як проєкт та стратегію формування феномену українськості, як певної екстериторіальної надкультури із власною системою артефактів і символів, здатних творити «світову ідеологію».

Основними напрямками реалізації стратегії випереджувального розвитку України мають стати: в економічній сфері – побудова інноваційної «економіки знань» та утвердження нового способу виробництва, що базується на високих технологіях, комплексній автоматизації, роботизації та цифровізації, а також на приватній власності трудового типу, коли в одній особі поєднуються виробник і власник, тобто акцент ставиться не на максималізації прибутків, а на соціальній відповідальності у їх розподілі. Оскільки конкурентні переваги, на яких будувався розвиток економіки України і її регіонів, нівельовані війною, то потрібно шукати принципово нові переваги і будувати модель новітньої економіки, взявши до уваги напрямні, висловлені в ювілейній доповіді Римського клубу “COME ON”(41) і самітах G7 останніх двох років, наприклад [42]. Очевидно, що після вибору нової економічної моделі мають бути розроблені і затверджені нові Генеральна схема планування території України, схеми планування областей, громад з відображенням у них державних інтересів і пріоритетів, має бути змінена державна регіональна політика і регіональна економічна політика; у соціальній сфері – формування нової соціальної структури суспільства, де провідну роль відіграватиме еліта знань сприяючи появі вільного, креативного, здатного до творчості працівника, адаптованого до нового способу виробництва; в політичній сфері – побудова прозорої, справедливої й ефективної системи публічної влади; подолання панування олігархії і відчуження та експлуатації людини людиною чи державою, прихід до влади нової національної еліти знань та утвердження реального народовладдя, що супроводжуватиметься демократизацією політичної, економічної та соціальної сфери; в духовній сфері – на основі синтезу науки та релігії сформувати свідомість нового типу.

Війна увиразнила, загострила потребу компетентності органів центральної виконавчої влади, військових і військово-цивільних адміністрацій, а значить ефективної державної служби, оскільки від її якості напряму залежить ефективність державного управління. Після війни Україні для вирішення проблем модернізації держави, починаючи від інституційної перебудови, запуску нової економіки (особливо оборонної промисловості) до відбудови житлово-комунального господарства і повернення мільйонів біженців, буде потрібна якісно інша, дієздатна, ефективна центральна влада, аніж та, яка була до війни. Для вирішення кадрових проблем необхідно створити (відновити?) при КМУ інститут, який готуватиме держслужбовців для вищої ланки управління і затвердити КМУ програму, яка дозволятиме навчання в ньому колишніх воїнів.

Новою парадигмою державного управління має стати утвердження духовних цінностей, ідеалів та смислів, що передбачає: пріоритет духовності при визначенні цілей державної політики та державного управління, дотримання етичної традиції українського народу та високих моральних критеріїв при здійсненні державного управління, формуванні й реалізації державної політики; пріоритет народу щодо публічної влади. Подолання відчуження людини та суспільства від влади у сфері державного управління передбачається шляхом рішучої боротьби з корупцією та проведення реформ, що спрямовані на широке застосування прямої демократії, посилення належного контролю громадськості за діяльністю органів публічної влади, вдосконалення виборчої системи, яка б ставила у рівні можливості всіх кандидатів і забезпечувала волевиявлення народу, формування ефективної виконавчої влади,  функціонування незалежних і відповідальних засобів масової інформації.

Першочерговим завданням державної політики національної безпеки має стати реформування державного управління, що передбачає зміну його суспільно-політичної природи на основі українських духовних цінностей, з неухильним дотриманням принципів верховенства права, «управління за законом» й «процедурної справедливості» та належного його кадрового забезпечення.

Стратегічними напрямками державної політики національної безпеки мають бути: – консолідація українського суспільства на основі української національної ідеї, що пропонує духовну парадигму розвитку України; – проведення модернізації Української держави і суспільства, після критичного переосмислення досвіду держав світу та врахування об’єктивних історичних умов; – розвиток довіри і співпраці між державою і суспільством; – захист українського інформаційного і гуманітарного просторів від іноземних впливів; – зміцнення виконавчої гілки влади; – завершення реформи публічної влади, публічної служби і  адміністративно-територіального устрою; – розвиток громадянське суспільство, покращення взаємодії між органами публічної влади та громадянським суспільством. У процесі реформування сфери безпеки та оборони Президентові України необхідно спиратися на усталені принципи, апробовані у розвинутих європейських демократіях, зокрема: – відповідність інституцій сектору безпеки завданням, які стоять перед ним; – законодавче врегулювання процедур тимчасового обмеження прав людини в інтересах національної безпеки; – відкритість для демократичного цивільного контролю сектору безпеки. Нагальними завданнями забезпечення воєнної безпеки залишається: – модернізація професійного війська (ЗСУ); формування військово-навчального резерву для оборони держави (на основі досвіду Ізраїлю, Швейцарії, Естонії, Латвії, Литви); – забезпечення обороноздатності України на рівні, достатньому для запобігання будь-якій зовнішній загрозі, а в разі її виникнення – для її локалізації, нейтралізації, ліквідації; – удосконалення системи забезпечення воєнної безпеки, яка б гарантувала надійний захист держави від зовнішніх загроз та відповідала критеріям членства України в політичних і воєнно-політичних блоках, союзах; – реформування воєнної машини для того щоб вигравати війни майбутнього та з метою досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО; – нейтралізація (ліквідація) непередбачених законом збройних формувань з ознаками «п’ятої колони»;  – створення добровольчих легіонів для вирішення невідкладних екстрим-проблем, інспірованих ззовні та спрямованих на повалення державного суверенітету України; – узаконення та державна підтримка добровольчого, волонтерського руху; – збереження і дотримання в умовах збройного протистояння змішаного принципу комплектування Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; – удосконалення системи мобілізаційної підготовки та мобілізації, в тому числі забезпечення створення необхідної кількості підготовленого військового резерву; – забезпечення спроможностей вітчизняного оборонно-промислового комплексу за рахунок упровадження новітніх військових технологій, створення максимально можливих замкнених циклів розроблення і виробництва найважливіших зразків озброєння, спеціальної і військової техніки для армії, авіації, флоту, використання можливостей військово-технічного співробітництва з державами–стратегічними партнерами України; – сприяння вдосконаленню державної інформаційної політики у воєнній сфері; – розробка системи ефективної протидії інформаційно-психологічним впливам іноземних держав; – забезпечення соціальних гарантій військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів, учасникам антитерористичних операцій та членам їхніх сімей; – удосконалення системи демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони держави відповідно до стандартів ЄС та НАТО; – підвищення рівня координованості складових сектору безпеки і оборони та вдосконалення механізмів їх консолідованого розвитку і посилення відповідних оперативних спроможностей для забезпечення воєнної безпеки. Необхідно також сформувати «Доктрину стримування агресії Московії» та стратегію перемоги України у війні, що базуватиметься на реалізації принципу повної мобілізації всіх воєнних, економічних, науково-технічних, соціальних та морально-політичних можливостей держави і суспільства [43].

Щодо світу: він динамічно розвивається, що не скажеш про інститути, які виникли після другої світової війни (ООН і її система, ОБСЄ, МАГАТЕ і т.д.). Сьогодні ця суперечність загострилася до краю і потребує розв’язання. В її основі лежить поява після другої світової війни нових держав-лідерів. Держави, які програли другу світову — теж прагнуть реваншу. Розпад СРСР стимулював конкуренцію держав, яка перейшла у інформаційну а потім економічну війну за переформатування світу. В першому десятилітті третього тисячоліття протистояння почалися і у воєнній площині(війна Московії з Грузією). Війна Московії з Україною може перерости в світову війну, а ООН, зайнявши позицію стурбованого спостерігача, фактично бездіє і не зупиняє геноцид українців.

Не аналізуючи всю роботу ООН, подивимося тільки як вона реалізовувала ідеї заборони і злочинності агресивної війни, що були відображені ще в Декларації про агресивні війни, прийнятій Асамблеєю Ліги Націй в 1927 року, у якій агресивна війна кваліфікувалася “як міжнародний злочин”.

Після другої світової війни загальну заборону застосування сили або загрози силою у відносинах між державами помістили в Статут ООН [45] (п. 4 ст. 2), у Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН [46], у резолюцію “Визначення агресії” [47].

Згодом принцип незастосування сили і загрози силою був відображений: в Заключному акті НБСЄ [48] і в Декларації про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах [49]. Але, як показують війни, принцип незастосування сили та загрози силою в міжнародних відносинах, не працює і ООН, за окремими виключеннями, не здатна їх ні упередити ні зупинити. Але ці виключення тільки підтверджують, що потрібна нова форма організації світового співтовариства, нова архітектура безпеки  і реформа ООН. Як мінімум потрібно внести зміни до її Статуту, які б передбачали збільшення кількості постійних членів Ради Безпеки, позбавлення права накладання ними вето, або подолання накладеного вето Генеральною Асамблеєю простою більшістю. Окрім цього потрібно було б виписати випадки в яких державам-членам Ради Безпеки забороняється накладати вето, зокрема забороняється всім державам коли йдеться про звернення до Міжнародних судів чи окремим державам, якщо розглядуване питання стосується саме їх.

Інші міжнародні органи теж потребують якщо не ліквідації, то глибоких реформ, оскільки нові часи вимагають функціонування нових інституцій. Пропонуючи своє бачення майбутнього устрою світу, нову систему безпеки світу ми повинні виходити з інтересів людства, в які гармонійно мають вплітатися національні інтереси України.

Куйбіда С.В., канд. екон. наук, директор департаменту економічної політики Львівської ОВА

Куйбіда В.С., док. наук з держ. управління, професор

Список використаних джерел:

1. СергейцевТ. Что Россия должна сделать с Украиной – РИА Новости, 03.04.2022 : URL: https://cutt.ly/8FDGPbW
2. ДугинА. Интервью агентству Anna-News 6.05.2014 : URL : https://old.anna-news.info/node/15794/
3. Медведев Д. О фейках и настоящей истории :URL : Telegram: Contact @medvedev_telegram
4. Переслегин С.Б. К оценке геополитического положения Европы. Звезда. 1998. №12 :URL : https://uc.od.ua/news/politic/1179453
5. Переслегин С.Б. Антитеррористическая акция США: перспективы расширения операций :URL : https://cutt.ly/mFDG4qC
6. БарановC. Мы или они? Украинский «Карфаген» для «Третьего Рима» : URL : https://izborsk-club.ru/14366
7. Николай Стариков: Мне очень нравится лозунг «Украина – це Россия» :URL : https://izborsk-club.ru/22599
8. Timothy Snyder. Russia’s genocide handbook. The evidence of atrocity and of intent mounts Substack, 8.04.2022 :URL : https://cutt.ly/DFDGZlo
9. Фильм «Миропорядок 2018» Владимира Соловьёва :URL : https://www.filmpro.ru/materials/63003
10. Владимир Путин принял участие в пленарной сессии юбилейного, XV заседания Международного дискуссионного клуба «Валдай». 18 октября 2018 года :URL : http://kremlin.ru/events/president/news/58848
11. ЖеліховськийC. Наступні після України: як східні члени ЄС готуються до нападу Росії : URL : https://www.eurointegration.com.ua/articles/2022/04/5/7137253/
12. Mikhail Khodorkovsky on how to deal with the “bandit” in the Kremlin (economist.com) :URL : https://cutt.ly/ZFDHatR
13. Осипенко Д. Россия нападет на Европу под предлогом борьбы с мировым злом, 29.03.2022 :URL : https://hvylya.net/authors/dmitriy-osipenko-dlya-hvili
14. Who are Russia’s supporters ? 4 квітня 2022 року :URL : https://cutt.ly/OFDHQRw
15. Shivshankar Menon. The Fantasy of the Free World Are Democracies Really United Against Russia?, 4.04.2022 :URL : https://cutt.ly/GFDHIRo
16. Kaja Kallas on the atrocities in Ukraine :URL : https://cutt.ly/vFDHGKA
17. Те, що відбувається в Україні, змінить історію 21 століття, – Байден Газета «День» (day.kyiv.ua) :URL : https://cutt.ly/KFDH1gm
18. The president of Kosovo warns against the appeasement of autocrats (economist.com) :URL : https://cutt.ly/HFDH5f9
19. Sviatlana Tsikhanouskaya argues that Europe will be safer if Belarus is free (economist.com) :URL : https://cutt.ly/9FDJpiT
20. Director GCHQ’s speech on global security amid war in Ukraine (globalsecurity.org) :URL : https://cutt.ly/DFDJk3Q
21. The Military Balance 2022 (globalfirepower.com) :URL : https://www.iiss.org/publications/the-military-balance)
22. Опитування Соціологічною групою “Рейтинг” 8-9 березня 2022 року :URL : https://cutt.ly/xFDJWdq
23. What Would Ukrainian ‘Victory’ Look Like? GOP Lawmaker Asks :URL : https://cutt.ly/CFJNqMN
24. Russian aluminium billionaire Deripaska warns of long war in Ukraine By Guy Faulconbridge Reuters :URL : https://cutt.ly/2FJNuzo
25. The Russia-Ukraine War and Ideological Frameworks: Democracy Versus Autocracy, 28.03.2022 :URL : https://cutt.ly/rFJNaes
26. What Happened on Day 36 of Russia’s Invasion of Ukraine, – The New York Times (nytimes.com) :URL : https://cutt.ly/YFJNhzI
27. Одобрение институтов, рейтинги партий и политиков, 30.03.2022 :URL : https://cutt.ly/lFJNnwQ
28. Defense One Radio, Ep. 97: Putin’s long war. Two experts look to history for some clues about the possible future of Russia’s Ukraine invasion. BEN WATSON MARCH 25, 2022. URL : https://cutt.ly/xFJNIel
29. Штекель Л., Что делать Украине в войне против России, 03.04.2022 :URL : https://cutt.ly/fFJNBQH
30. Bret Devereaux Collections: How the Weak Can Win – A Primer on Protracted War, March 3, 2022 :URL : https://cutt.ly/mFJN2db
31. Георгия Федотов. Федерация и Россия, Судьба и грехи России – профессор Георгий Петрович Федотов (azbyka.ru) :URL : https://cutt.ly/pFJMqXN
32. Куйбіда С.В. Інструменти структурної перебудови національної економіки.: монографія / Куйбіда С.В.. – Львів: ЛА »Піраміда», 2021. 168с.
33. Russia’s war to shrink Ukraine economy 45%, World Bank says. :URL : https://cutt.ly/9FJMQr8
34. CASE Україна:URL : https://cutt.ly/kFJMFQ8
35. Олексюк Г.В., Куйбіда С.В., Лисяк Н.М., Попадинець Н.М. Організація планування розвитку територій у контексті децентралізації державного управління: поєднання інтегрованих, просторових та економічних підходів // Економіка України. 2021. № 11. с. 23-38:URL : сhttp://doi.org/10.15407/economyukr.2021.11.023

36.Звернення Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Урядовий портал, Секретаріат Кабінету Міністрів України. 28.02.2022. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/zvernennya-premyer-ministra-denisa-shmigalya280220222

37. Звернення Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Урядовий портал, Секретаріат Кабінету Міністрів України. 02.03.2022. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/zvernennya3-premyer-ministra-denisa-shmigalya
38. Постанова Кабінету Міністрів України «Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану» від 01 березня 2022 р. № 175. URL: https://cutt.ly/CFJ0qQ3
39. Звернення Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Урядовий портал, Секретаріат Кабінету Міністрів України 29.03.2022 :URL : https://www.kmu.gov.ua/news/denis-shmigal-ozvuchiv-devyat-napryamkiv-roboti-uryadu-v-umovah-povnomasshtabnoyi-vijni

40.What will it cost to rebuild Ukraine? 11.04.2022. URL : https://cutt.ly/ZFJ124D

41. “COME JN!”: URL : https://vsvittranslate.blogspot.com/2017/12/come-on.html
42. CARBIS BAY G7 SUMMIT COMMUNIQUÉ Our Shared Agenda for Global Action to Build Back Better. URL:https://www.gov.uk/government/publications/g7-foreign-and-development-ministers-meeting-may-2021-communique/g7-foreign-and-development-ministers-meeting-communique-london-5-may-2021   
43. Куйбіда В.С., Пасічник В.М. Засади державної політики національної безпеки України: монографія/ за заг.ред. В.С.Куйбіди. Київ: НАДУ, 2020. 488 с.
44. Договір № 995_647 від 27.08.1928 Договір про заборону війни як засобу національної політики (Пакт Бріана-Келлога). Редакція від 27.08.1928 :URL :https://zakononline.com.ua/documents/show/141080___141080
45. Статут ООН :URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text

46/ Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН : URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_569#Text

47. Резолюція Генеральної Асамблеєї ООН. 1974 р.”Визначення агресії”:URL :ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-74#Text
48. Заключний акт НБСЄ. 1975 р. :URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_055#Text
49. Декларація про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах. 1987 :URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_571#Text