Шанувати традицію і ламати стереотипи

138

У Національній парламентській
бібліотеці України відбулася презентація «Української літературної газети», яка
в жовтні нинішнього року відзначатиме своє п’ятиріччя.

 
За досить нетривалий час свого існування літературна газета на чолі з
головним редактором, секретарем НСПУ і головою Київської організації НСПУ
Михайлом Сидоржевським за об’єктивне висвітлення творчого життя та проблем
сучасної української літератури здобула заслужене визнання у читацьких аудиторіях
та широких колах літературної громадськості. Газета природно вписалася у
невеликий для України перелік засобів інформації, які масштабно
висвітлюють  літературний процес, мають
неупереджений критичний погляд на проблеми сучасної літератури, підтримують
літературні дискусії, ведуть гостру полеміку з усіх болючих питань духовного
відродження національної культури, зберігаючи славні традиції українського
письменства.

Презентація «Української
літературної газети» розпочалася з передачі М. Сидоржевським майже п’ятирічної
підшивки газети  заступнику генерального
директора НПБУ Галині Кириченко.

Присутні
в залі представники київських бібліотек, працівники та користувачі Національної
парламентської бібліотеки України, студенти Національної академії керівних
кадрів культури і мистецтв, студенти Київського педагогічного університету
імені Бориса Грінченка із захопленням зустріли на презентації великий загін
українських письменників-авторів «Української літературної газети» і друзів
газети, які прийшли не лише привітати творців нової письменницької газети, а й
порадитися з членами редколегії газети про її подальше вдосконалення й
покращення.

У
презентації «Української літературної газети» взяли участь Борис Олійник, Петро
Перебийніс, В’ячеслав Медвідь, Григорій Штонь, Олег Чорногуз, Петро  Осадчук, Микола Луків, Олександр Божко,
Олександр Бакуменко, Сергій Борщевський, Василь Василашко, Володимир Даниленко,
Віктор Женченко, Микола Боровко, Анатолій Мойсієнко, Микола Славинський, Василь
Неволов, Галина Тарасюк, Василь Трубай, Михайло Шевченко, Юрій Ковалів, Леся
Мудрак, Тетяна Винник, Світлана Єременко, Наталя Осипчук, Анатолій Качан,
Володимир Шовкошитний, Олександр Хоменко, Василь Портяк, Володимир Петрук,
Богдан Жолдак, Андрій Топачевський, Володимир Коскін, Михайло Карасьов,
Станіслав Бондаренко.

   Головний
редактор «Української літературної газети» М. Сидоржевський зупинився на
головних аспектах сучасного літературного процесу, на концепції новоствореної
газети, зосередившись на осмисленні високого покликання та призначення
письменницького слова. Головний кількарічний задум письменника М.
Сидоржевського – створити творчу газету, що відтворює нинішній літературний
процес у висвітленні різножанрового високохудожнього літературного слова,
загалом здійснився. 95% контенту видання – це 
оригінальна інформація, цікава поезія, глибока проза, літературознавчі й
критичні статті, проблематика суспільна, проблематика спілчанська, літературна
публіцистика високого ґатунку. У газеті представлена широка палітра імен,
чимало унікальних матеріалів з письменницької спадщини, достойно представлені
видавничі новинки. Як зазначив головний редактор, він – противник використання
обмеженого, елітарно-кланового кола письменників у літературній газеті. Єдиний
критерій для публікації в  «УЛГ» –
це  рівень матеріалу, рівень
високохудожнього слова, незалежно від віку та географії авторів. А головне
кредо нової письменницької газети: «Шанувати традицію і ламати стереотипи».
Саме у такому широкому контексті головний редактор нової письменницької газети
дивиться на концепцію її подальшого вдосконалення і розвитку. Завершуючи свою
коротку промову, М. Сидоржевський закликав усіх присутніх взяти активну участь
у плідній конструктивній розмові з обговорення новоствореної літературної
газети.

Першим до слова головний редактор «УЛГ» запросив академіка
НАНУ, Героя України, голову Українського фонду культури Б. Олійника, який стояв
біля витоків «Української літературної газети». Видатний письменник згадав про
свій досвід головного редактора і зазначив, що не заздрить, а співчуває М.
Сидоржевському у його подвижницькій справі. Зокрема, Б. Олійник сказав: «Ваша
газета має своє обличчя… Ваше видання народилося не у найкращі часи України,
тому і велика цінність газети, що вона у найкритичніші часи суспільного розладу
не підпрягається до когось із протиборчих сил, а попри всі свої недохопи твердо
стоїть і обстоює суверенну совість, єдність усіх соціальних сил України. Себто,
поставила своє слово на сторожі незалежності і соборності нашої Вітчизни. Хай
же на цьому благородному шляху Вам сяє дороговказом безсмертне слово Шевченка».
На підтвердження сказаного Борис Ілліч вручив найвищу нагороду Українського
фонду культури – ювілейну медаль «За вірність заповітам Кобзаря» М.
Сидоржевському, а редакції «Української літературної газети» – Почесну грамоту
Українського фонду культури та подарункові книги: «Срібний ювілей УФК» і «Тихий
Дон» М.Шолохова українською мовою. Виступ Б. Олійника на презентації «УЛГ» став
добрим заспівом для подальшої конструктивної розмови.

   О.
Чорногуз навіть і не сподівався, що Сидоржевський створить альтернативу
«Літературній Україні».  Олег Федорович
висловив своє щире захоплення від подвижництва М. Сидоржевського, який поєднав
у своїй діяльності триєдину формулу письменника, журналіста і громадянина. Як
колишній «перчанин», О.Чорногуз запропонував зробити на шпальтах «УЛГ» постійну
сторінку сатири та гумору в пам’ять часопису «Перець», що припинив своє
існування у минулому році.

П.Перебийніс,
багаторічний головний редактор «Літературної України» згадав, як чотири роки
під його керівництвом в «ЛУ» на посаді заступника головного редактора плідно
працював і здобував досвіду М. Сидоржевський – нинішній головний редактор
«Української літературної газети». Як зазначив Перебийніс, «УЛГ» – не альтернатива
«ЛУ». «Українська літературна газета» з перших днів заявила про себе гучно і
дуже переконливо. З досвіду знаю, що не з перших чисел новостворена газета може
стати такою, як треба читачам. Наша нинішня газета з перших днів стала такою,
як нам усім хотілося її бачити. Що визначає її неповторність; газета має своє
зовнішнє обличчя, «УЛГ» має своє привабливе обличчя – європейський шарм. Ніколи
не сплутаєш цю газету з іншими. І заслуга в цьому передусім головного
редактора, а я це добре знаю. Газета має своє спрямування, і визначається тим,
що вона не тільки газета письменників, вона – загально-мистецька й
загальнополітична газета, яка має свого читача. Читач – різний, газета –
справді для всіх. Все визначає позиція головного автора і якість матеріалів.
Газета ламає всі стереотипи. У цій газеті правда на першому плані. А
українськість визначає головне обличчя газети».

Автор
численних резонансних публікацій в «УЛГ» Г.Штонь напівжартома заявив, що М.
Сидоржевський трохи його перевиховав. Як зазначив Григорій Максимович, «це
єдина газета, яку я нині читаю. Тут немає пихатості, успадкованої від
попередніх літературних газет. В «УЛГ» – свій 
мікроклімат. «УЛГ» світиться із середини повагою до літератури. У нас є
нова література, самодостатня, яка не вимагає визнання, вона є. В «УЛГ» (а я
людина з «радаром») багатьом більше подобається друкуватися, ніж в «ЛУ».
Потенційно за цією газетою утверджується аура порядності, аура не трибунної, а
духовно-трудящої українськості й принциповості. Своєрідність «УЛГ» потребує
вигойдування. Нема підстав святкувати, а є підстави дякувати головному
редакторові «УЛГ». «Літературна Україна» залишається в житті кожного
письменника, але вона зараз багато чого не друкує.  А Сидоржевський утримується від сварок.
Нинішнє наше зібрання має запевнити головного редактора «УЛГ» в тому, що він
робить гарну справу, що ми чекаємо від нього потужних обертів, щоб у нас був
наклад газети принаймні 10000 примірників. У нас є література і своя газета. У
нас чимало цікавих завдань».

Як
завжди оригінальним і в той же час простим у своїх висловлюваннях був
П.Осадчук, який наголосив на тому, що «УЛГ» не бачить конкуренції з боку «ЛУ»,
оскільки це різні за фактурою газети. Адже «УЛГ» являє собою рештки живої
недобитої української культури. В газеті грамотно і широко висвітлюється
шевченківська тема до 200-річного ювілею Великого Кобзаря. Широко представлена
поезія, що нині в багатьох випадках відходить на задній план. Сидоржевський
взяв на себе важку місію. Ми опинилися в ситуації, коли маємо переглянути нашу
історію і в цьому нам допомагає «УЛГ». Закликаю до оптимізму. Хай живе газета,
що вчить мудрості і витривалості».

Із
цікавістю присутні слухали короткий виступ головного помічника
М.Сидоржевського, його молодшого сина Тараса, журналіста, який успішно допомагає
своєму батькові верстати газету, робити чорнову, копітку технічну роботу.
Хлопець пишається тим, що може робити корисну справу для України, й мріє про
більшу кількість передплатників «УЛГ», про кольоровий дизайн газети.

У
виступі В.Шовкошитного жартома пролунала критика в бік головного редактора
«УЛГ»  з приводу його «аполітичності»,
мовляв у газеті роблять наголос більше на літературний процес, ніж на політичні
та суспільні проблеми. Хоча насправді це не так. «УЛГ» ніколи не ухиляється від
громадянської національної позиції. Як зазначив Володимир Шовкошитний, «про
політику треба писати. А газеті не вистачає грошей».

Заступник головного редактора «Літературної України»
С.Бондаренко побажав «УЛГ» щасливих читачів, зазначивши, що «УЛГ» краща за
«ЛУ», оскільки в неї відсутня клановість. А одним з кращих головних редакторів
«Літературної України» після Павла Загребельного та Петра Перебийноса, на його
думку, безумовно був М.Сидоржевський. А нинішня «Українська літературна газета»
– солідна збалансована газета, чуттєва і чуйна, яка має гарні перспективи.

В.Портяк
подякував невеличкому колективу редакції за велику працю для іміджу
«Української літературної газети» в Україні та за її межами.

Голова
творчого об’єднання письменників-публіцистів В.Петрук зазначив, «що
Сидоржевський високо підняв планку «УЛГ», оскільки Михайло людина
високоосвічена й начитана з дитинства, про що свідчить його домашня бібліотека
у рідному селі. До літератури він завжди ставився з особливою повагою, що
постійно відчувається і в «УЛГ».

С.Борщевський
згадав про свою роботу в МЗС України за часів Б. Тарасюка, коли до дипломатів
висували, так званий критерій 3 П (патріотизм, професіоналізм, порядність). Як
на нього, сьогодні 3П цілком відповідають критеріям «Української літературної
газети». Борщевський пригадує: «Я був на презентації першого числа «УЛГ» в
Українському фонді культури в жовтні 2009 року і боявся, що газета буде
глянцевою. А вона стала віддзеркаленням української літератури. Це світоглядна
газета, яка змушує замислюватися, там є автори, яких я ніде не зустрічав. Я
пишаюся, що запрошений до редакційної колегії «УЛГ»… Як редактор,
М.Сидоржевський – і принциповий, і ризиковий. Високий рівень вимог у нього до
молоді. Він має гарне редакторське чуття і гарний смак».

Галина Тарасюк нагадала всім присутнім про жовтень 2009
року, коли побачило світ перше число «Української літературної газети». Тоді в
Україні закривалися газети і журнали, припиняли своє існування літературні
часописи, що виходили по кілька десятиліть. Саме тоді з’явилася «Українська
літературна газета». Вона була запрошена Сидоржевським до редакції нової
газети. М.Сидоржевський, як зазначила Галина Тарасюк, належить до нової
генерації журналістів, які свою роботу робили і роблять оперативно і якісно, в
чому вона переконалася особисто.

В.Василашко
відзначив сучасний підхід до журналістської справи з боку головного редактора
«УЛГ», виразне інтернет-обличчя газети.

О.Хоменко
наголосив на тому, що «УЛГ» сьогодні одна із небагатьох газет, яка тримає
сучасність й допомагає українській справі.

А.Качан в «УЛГ» зустрів нову газету, що відтворює новий
бік нашого літературного життя.

М.Боровко
побачив на обличчі «УЛГ» дивовижні очі пам’яті й закликав підтримати, як
рубрику, «Антологію одного вірша» на сторінках газети.

Б.Жолдак
згадав про співпрацю М. Сидоржевського з «Ураїнським словом», яке знову
звернулося до послуг головного редактора «УЛГ».

Серед
письменників останнім на презентації «УЛГ» виступив професор КНУ ім.
Т.Г.Шевченка Ю.Ковалів, який згадав про ще одну важливу іпостась М.
Сидоржевського як секретаря  НСПУ, голови
Київської організації НСПУ, що існує і активно працює на благо українських
письменників, як власне й «Українська літературна газета», про що свідчить
чимало інформативних матеріалів у цій газеті про життя і творчість київських
письменників.

Насамкінець
завідувач відділом СКД НПБУ Олена Погонець подякувала усім учасникам
презентації «Української літературної газети» за цікаву фахову розмову, за живе
українське слово, за можливість побачитись й поспілкуватися з багатьма відомими
авторами «Української літературної газети».

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!