Сергій Гальченко. Нелегке і бентежне життя вченого. До статті «Одержимі» Василя Микитася

420

У ювілейній статті з нагоди 60-річчя київського вченого-літературознавця і педагога професора Василя Лазаровича Микитася (1924–1999) україністка із Чехословаччини Олена Рудловчак писала: «З ювілейної вишки він має на що оглянутись. Адже за пройдений період життя виконав кілька норм людських можливостей» (журн. «Дукля». – 1984. – № 5. – с. 45–48). А попереду було ще майже п’ятнадцять нелегких років життя…

Науково-педагогічну діяльність В. Микитась – один із найталановитіших учнів академіка О. Білецького – розпочав як дослідник давньої української літератури. Кандидатську дисертацію про закарпатського письменника-полеміста Михайла Андреллу (1637–1710) він захистив у 1954 р., а опонентами на захисті були видатні вчені-«давники» академік М. К. Гудзій і член-кореспондент П. М. Попов.

Впродовж п’ятнадцяти років (у 1955–1970 рр.) вчений працював в Ужгородському університеті, читав лекції студентам (оволодів «мистецтвом впливу на людину»), досліджував давні рукописи й стародруки минулих століть, які збереглися в цьому регіоні. Не цурався й сучасної йому літератури, часто виступав у періодиці зі статтями-рецензіями, науковими розвідками, написав науково-критичний нарис «Ф. М. Потушняк» (1961). М. Рильський підтримав видання, підготовлене В. Микитасем, збірку творів «Гірські квіти» Марійки Підгірянки, Миколаї Божук, Марусі Тисянської, яка вийшла з передмовою університетського вченого в 1962 р. накладом 1 900 прим. Це видання рецензували і належно оцінили в 1962–1963 рр. М. Рильський, О. Дяченко, М. Мольнар та інші.

У 1970 р. В. Микитась знову працює в Києві – спочатку в Інституті історії, а вже з 1974 р. впродовж п’яти років керує відділом рукописів Інституту літератури. У 1979–1995 рр. вчений очолює відновлений у цьому ж Інституті відділ давньої української літератури.

Основна тематика досліджень вченого – давня українська література: він публікує дві монографії про І. Франка як дослідника полемічної і давньої української літератури; підручник «Давня українська література» (1968, друге видання – 1989); монографію «Давньоукраїнські студенти і професори» (1994). Але неопублікованими залишилися кілька монографій В. Микитася. Вченому доводилося, не завжди із власної волі, писати статті і видавати навіть монографії про так званих фальсифікаторів української класичної спадщини. Проте популярність у широкого читача здобули два багатотиражні видання «Вінценосні розпутниці: історичні оповіді про “бабське століття”» (Полтава, 1991; К., 1993).

На щастя, за життя вченого в Ужгороді вийшло в світ видання «Василь Микитась. Бібліографічний покажчик» (1998) із грунтовною широкою передмовою кандидата філологічних наук І. В. Хланти, де зафіксовано наявність навіть машинописів трьох неопублікованих монографій.

Василь Лазарович, за висловом його молодшого колеги і теж дослідника давньої української літератури О. В. Мишанича, прожив «нелегке і бентежне життя». Не все йому вдалося опублікувати, навіть написане в останні роки життя, зокрема монографії про А. Ю. Кримського, М. К. Гудзія, статті про М. І. Петрова і свого першого наукового керівника О. І. Білецького та інші праці.

У січні 2021 р. у день святого Василя дружина Василя Лазаровича Надія Дмитрівна передала мені для ознайомлення неопублікований рукопис, написаний надзвичайно каліграфічним почерком, праці «Велет української науки і культури», завершеної у 1995 р. до 125-річчя від дня народження А. Ю. Кримського. Один із найцікавіших розділів цієї монографії – «Одержимі. Агатангел Кримський і Леся Українка».

У січні цього року майже непомітно пройшов в Україні 150-річний ювілей Агатангела Кримського – видатного вченого-орієнталіста, мовознавця-поліглота, письменника, перекладача і одного з творців Української академії наук (неодмінний її секретар у 1918–1928 рр.), першого директора Інституту української мови і т. д.

Мені пощастило підготувати до друку роман А. Кримського «Андрій Лаговський» (з додатком листа-рецензії Лесі Українки за 1905 р. та передмовою Тамари Гундорової), окреме видання «Агатангел Кримський–Іван Франко. Епістолярні діалоги. 1890–1904» (співупорядник Наталка Лисенко), том малої прози «Щастя тим, хто має жити». Усі видання з’являться в цьому році у видавництві «Фоліо».

В Україні розпочинається широке відзначення 150-річного ювілею Лесі Українки, тому читачам «Української літературної газети» пропонується розділ монографії В. Микитася «Одержимі. Агатангел Кримський і Леся Українка». Дороги до повної публікації монографії досі не знайдено, але поки що можна друкувати цей та інші розділи оригінальної праці вченого.

 

Титульне фото: Василь Микитась.

 

“Українська літературна газета”, ч. 4 (296) 25.02.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!