Сергій Батура (S.Batura). «Рекордний твір “Босорка” – перший роман-печворк»

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ НОВІТНЬОГО ЖАНРУ

(ВИТЯГ ІЗ НАУКОВОЇ СТАТТІ)

В умовах глобалізації й розвитку інтернет-технологій трансформація жанрів отримує додаткові підвалини. Поява різноманітних спільнот, об’єднаних завдяки соціальним мережам, дає можливість кооперації великої кількості авторів з метою одночасного написання єдиного доробку в якому ще більше проявляється стильове і жанрове розмаїття. Подібний колективний аспект у створенні твору дав поштовх появі новітнього жанру — колективний літературний печворк, сутність якого полягає у залученні до написання твору групи різножанрових авторів з різним стилем, творчим методом, авторською естетикою та навіть мовою. Оскільки учасниками печворку обговорюється тема та ідея твору, які задаються в пролозі й визначається ключовий персонаж (персонажі) та спільне місце подій, колективний доробок набуває ознак цілісного багатосюжетного різножанрового твору. Герої художніх світів створених авторами взаємодіють з ключовим персонажем (персонажами), або ж автори створюють художні світи самих ключових персонажів. Твір, написаний у жанрі колективного літературного печворку, може поєднувати в собі обидва зазначених вище підходи. Після завершення роботи над своїми текстами автори об’єднують їх в єдиний літературний доробок та можуть писати епілог.

Зважаючи на вищевикладене, схематична конструкція колективного літературного печворку, на думку автора статті, виглядає наступним чином (схема 1):

Схема 1

З метою апробації колективного літературного печворку автор цієї статті зібрав 228 авторів з усієї України, яким запропонував написати твір про карпатську відьму-босорку Євдокію. Як відомо, міфи, поряд із мистецтвом, фольклором, музикою й літературою передають цінності народів та їхні погляди на життя. Відьма є доволі давнім і особливим архетиповим конструктом у міфологічному світосприйнятті та світорозумінні, що володіє знаннями та надприродними здібностями. Слово відьма походить від давньоруського “ведь” — тобто знання, чаклунство і, як вважають лінгвісти, пов’язане з праслов’янською та індоєвропейською мовами (санскритське veda — «священне знання»). На думку української дослідниці міфологічних персонажів у загальноукраїнському та загальнослов’янському контекстах Н. Войтович, межа між реальним та ірреальним світами, тобто світом людей і світом демонів, у світогляді українських горян є досить нечіткою та розмитою. Останні завжди вірили, що демонізовані особи живуть між людьми звичайним життям, але завдяки своїм надзвичайним здібностям належать до світу надприродних істот. Багатогранність відьми, як міфологічного персонажа робить її об’єктом широкої письменницької зацікавленості. У результаті створюються різножанрові твори в яких відьма виступає головним персонажем. Разом з тим, на наш погляд, ключова героїня майбутнього роману-печворку босорка досі не була достатньо описаною у художніх творах українських письменників, хоча її присутність у фольклорі народів Карпат є поширеною. Так, згідно з загальнослов’янськими уявленнями магічна сила й надзвичайні здібності босорки могли бути вродженими, набутими внаслідок зв’язку зі злим духом чи переданими їй від іншої, помираючої відьми. Отже, неординарна босорка зі спектром надможливостей відьми і якостями, що притаманні людині, була не випадково обрана ключовим персонажем колективного літературного печворку. Група авторів з усієї України могла зробити свій вклад у різножанровий, багатосюжетний твір та виявити глибини власної фантазії. Колективність у написанні роботи мала забезпечити всеохоплюючий підхід до максимального розкриття ключового персонажа, а художні світи створені авторами сприяти цьому.

Отже автором цієї статті була визначена тема майбутнього твору — це розповідь про відвідування звичайними людьми відомої на всю країну карпатської відьми-босорки задля розв’язання своїх наболілих проблем.

Ідеєю колективного літературного печворку стало додаткове розкриття багатогранного міфологічного персонажа босорки, її надприродних сил, позитивних і негативних рис, ставлення до людських проблем та способів їх вирішення. Популяризація загальноукраїнської та загальнослов’янської міфології, зміцнення віри у позитивні якості карпатської відьми, що здатна прийти на допомогу у безвихідній ситуації. Зокрема у пролозі автора статті під назвою «Босорка. Нерозділене кохання», ключовий персонаж босорка Євдокія зображений мудрою та справедливою бабцею, попри її лячний та неоднозначний вигляд. Мешканка села Старі Мухомори ніби бачить наскрізь своїх відвідувачів і точно знає, яка доля для них найкраща. У пролозі поєднано кілька літературних жанрів, зокрема комічний, містичний і романтичний. Врешті герої прологу лишаються задоволеними чаклуванням карпатської відьми, а добра слава про неї продовжує жити. Таким чином історія автора прологу надала передумови майбутнім літературним доробкам учасників печворку, при цьому тільки натякнула на безмежні здібності босорки, лишаючи авторам широке поле для фантазії.

Після написання прологу, було складено перелік орієнтовних тем, з метою сприяння формуванню багатьох сюжетних ліній, які б не суперечили головній ідеї роману-печворку та розкриттю художнього образу ключового персонажа. Авторам було запропоновано майже двісті тем і були випадки, коли одну й ту саму тему розкривало кілька учасників печворку. Не зважаючи на обрання однакової тематики, історії авторів не тільки відрізнялися одна від одної, а й були написані в різних жанрах та стилях, що лише сприяло утвердженню новітнього типу літературного твору — колективний літературний печворк. З іншого боку, завдяки прив’язці літературних доробків авторів до ключового персонажа – карпатської відьми босорки та спільного місця перебігу подій, запропонованого в пролозі, зберігалася цілісність літературного твору. Вона також проявляється завдяки використанню авторами яскравих художніх деталей, більшість з яких були прописані у пролозі (запах трав і воску у хаті ключового персонажа, витоптана стежка, яка до неї веде, запашний карпатський чай, що має чудодійні властивості тощо).

Обравши теми, автори взялися до написання власних історій у своєму жанрі, стилі, зі своїм сюжетом, його елементами й героями. Загалом твір «Босорка» вмістив у собі 254 літературних доробки написаних 228 учасниками печворку, серед яких читач може зустріти: містику, фантастику, фентезі, романтику, драму, лірику, гумор, трилер, горор, детектив, супергероїку, кіберпанк та інше. Зокрема за формою подачі творів у печворку «Босорка» можна зустріти: есе, новелу, оповідання, казку, вірш, поему, п’єсу тощо. Так, авторка Наталія Мазур у п’єсі на одну дію «Ніякої магії!» розкриває проблему подружньої вірності та довіри. У тексті босорка постає мудрим і прозорливим персонажем, котрий бачить наскрізь головних героїв п’єси Марічку та Дмитра. Чітко прослідковуються елементи казки у якій є повчальний фінал. Карпатська відьма віртуозно вирішує проблему взаємної недовіри подружжя і робить це без застосування магії. Анна Лященко у своєму фентезі «Джерело сили» розв’язує проблему адаптації босорки до вимог сучасності, зміни потреб людини і необхідності поповнення власних магічних сил. У цьому їй допомагають ведмідь, дракон та водяний Божко. Оповідання зображує художній світ самої карпатської відьми, а події відбуваються безпосередньо з нею. Конірія у своїй новелі «Босорка: Аmantes sunt amentes» описує драму, що склалася між закоханою парою. Молодята відвідують босорку, яка вдається до чар та готує зілля, що дає свої плоди. Лук’ян знаходить каяття, а його дівчина Берегиня втрачає свідомість та немов потрапляє у потойбічний світ, де стає свідком одкровень коханого і виникає відчуття, що вона вже ніколи не прокинеться. Однак карпатська відьма повертає дівчину до тями й тому назріла драма отримує щасливий кінець. У містичному оповіданні «Несподіванка» з елементами гумору авторка Rіа показує взаємовідносини батька Степана та маленького сина Андрія. В погоні за прибутками власної крамнички, скупий Степан не помічає потреб сім’ї, нехтує їхніми почуттями, що призводить до розладу в родині. На допомогу приходить мудра босорка, яка знаходить рішення для примирення родини. Карпатська відьма правильно розставляє акценти на важливих речах, чим змушує Степана змінитися. У творі «Бійся своїх бажань» Анастасії Нікуліної двадцяти трирічна Софія звертається до босорки з проханням змінити власну зовнішність. Оскільки дівчина має надмірну вагу, вона не любить себе та не почувається щасливою. Сюжет розвивається у жанрі трилеру у якому назріває загроза втрати життя Софією. Врешті бажання дівчини здійснюється, вона худне, але ціною стає значне погіршення стану здоров’я. Новела Анастасії Нікуліної зображує босорку суперечливим, проте справедливим персонажем. Фантастичне оповідання Анні Ксандр «Босорка. Проведіння десь поряд», переносить нас в минуле ключового персонажа печворку, де босорка ще формується як відьма. Молода Євдокія зустрічає примарну дівчину, котра розкриває подробиці її справжнього покликання та дає настанови на майбутнє. Авторка Nekonosan у своєму кіберпанку «Таємнича учениця» зображує взаємовідносини між карпатською відьмою та ученицею Кларіс, яка насправді походить з іншого світу та має унікальну природу внутрішньої тілобудови. Захисні бар’єри не дають босорці можливості розібратися у справжньому єстві учениці й лише боротьба з чудовиськом розкриває її таємниці. Аден Твайс та його новела «Кайдани мерця», надає читачеві можливість зануритися у справжнісінькі жахи. Головний герой Орест страждає від моторошних сновидінь і босорка приходить йому на допомогу. Чарівний оберіг карпатської відьми рятує життя Ореста, хоча доводиться розплатитися майном за гріхи скупого родича. Авторка Крапка у своїй казці «Ведмідь і босорка (Шлях навпомацки)» розкриває проблему боротьби людини із власним «я», проблему втрати людської сутності та згадку про неї завдяки відчуттю ненависті. Вона порушує питання ціни свободи для тих, хто її не заслуговує. Крапка зображує босорку рішучим персонажем, здатним до жорстких вчинків заради зцілення людської душі. Для реалізації авторського задуму, босорка перетворює хлопця Матвія на ведмедя, даючи можливість переосмислити власне буття та знову стати людиною. У своїй поемі «Черчилль», авторка Галина Студінська розповідає про тісний зв’язок зі своєю кішкою, яку безмежно любить і хоче навчитися її розуміти. З метою розв’язання даного питання, вона ніби звертається до босорки, але ціна задоволення прохання може виявитись надто високою. Героїня поеми вчасно прокидається і розуміє, що то був сон, а котик грайливо муркотів поряд. Мораль поеми змушує нас замислитись та повірити у свої сили. Галина Студінська натякає, що власні проблеми можна вирішувати без допомоги ворожок та відьом. Автор Морок Елл у своїй фантастичній детективній історії «Босорка і люди в чорному» описує пошуки американськими спеціалістами непізнаного літаючого об’єкту. Слідчі натрапляють в горах на босорку. Карпатська відьма не допомагає чужинцям, натомість вона сприяє прибульцю розв’язати проблему з ремонтом його розбитого корабля. Цікавий контраст невідомих технологій і магії захоплює у тексті. До детективного жанру також вдається автор Олексій Хмельницький в історії «Професійна етика». Він змальовує босорку, як вдалого детектива, що приходить на допомогу бізнесмену Віталію Мурзі. Чоловік звертається до карпатської відьми з проханням віднайти палія його крамничок. Щоб допомогти Віталію, босорці довелося вдатися до різних методів магії і хитрощів. Синиця, кішка, сова, вовк і навіть бджолиний рій, ким тільки не постала босорка на сторінках детективу Олексія Хмельницького. Романтичне фентезі авторки Ангеліни Александренко «Зникнути в Карпатах» порушує питання нещасливих подружніх стосунків. Молода дружина покидає свого чоловіка, який впадає у глибоку депресію. Випадкова зустріч з босоркою повертає хлопця до нормального життя та позбавляє його залежності від згубного, нерозділеного кохання. Містичне фентезі авторки Сафо Мелі «Заміж за справжнього», зображує егоїстичну та пихату блогерку Ауріку, єдиним бажанням котрої є вигідно вийти заміж. Проте, потрапивши до босорки, вона усвідомлює, що помиляється у своєму світобаченні. Карпатська відьма допомагає дівчині зрозуміти, що її життя штучне та вигадане, а бажання нещирі. Врешті, Ауріка знаходить своє справжнє кохання. Оповідання Юрія Мурачова у жанрі горор «Зловісний дар» насичене сценами жахів, що викликають гострі відчуття. До босорки заявляється моторошний гість з недобрими новинами. Жаскі тіні намагаються висмоктати кров карпатської відьми, але їм це не вдається. Гість нагадує босорці про обов’язок вписати своє ім’я в Чорну книгу і зробити це треба на старому цвинтарі. Смертоносна атмосфера кладовища не залишить читача байдужим, а сцена виконання обов’язку відьми змусить тремтіти від страху. Хай там як, багатогранна босорка виявляє таланти і з легкістю перемагає темні сили. Артем Андрієнко у своєму вірші «Босорка і втрачене кохання» демонструє бажання відродити згаслі почуття між подружжям, яке переживає кризу. Карпатська відьма ставить ліричному герою умову, що задля порятунку добрих стосунків з дружиною він повинен бути чесним перед собою та своєю половинкою. Проте чоловікові виконати умову не вдається і самотність стає його покаранням. Оригінальним можна вважати вклад у колективний літературний печворк поєднання прози та вірша авторкою Анілою кю Дивад, яка розкриває тему стосунків батьків та підлітків. ЇЇ історія «Серце бажало науки» — це розповідь про талановиту школярку Марічку, яка захоплюється написанням віршів. Мати дівчинки не розділяє інтереси дочки і взагалі вважає її ледаркою. Як завжди босорка знаходить «ключик» до розв’язання проблеми, допомагає жінці зрозуміти Марічку та налагодити їхні стосунки.

Сергій Батура

Як бачимо, згадані історії учасників колективного літературного печворку суттєво відрізняються одна від одної за жанром, стилем та сюжетом, однак, усі вони поєднані ключовим персонажем, використанням художніх деталей з прологу й спільним місцем подій. Автори всебічно розкривають карпатську босорку, ніби щоразу висвітлюючи її різноплановий відьомський облік та неоднозначний характер. Разом з тим, на сторінках роману-печворку босорка постає як справедлива, мудра, прозорлива, хитра, винахідлива та співчутлива володарка магічних сил. Вона допомагає розібратися у власних бажаннях, переосмислити життя, змінитися на краще, вказує правильний шлях до себе, вчить чути інших, викриває людські вади, позбавляє родового прокляття, рятує від смерті та багато іншого. Усі події у творі відбуваються на межі реального і фантастичного, а босорка часто приймає різний вигляд (постає у дівочому тілі, у вигляді тварин, плазунів, квітів, гірського вітру, набуває образу дитячих душ, потерчат, збіглят — ненароджених дітей тощо), наділяє магічними здібностями інших істот (котів, ведмедів, кажанів, кіз, мишей, мурах, павуків, ворон, лісовика, мавку, пугача тощо). У цілому ключовий персонаж розкривається як позитивний, зі здібностями вправного психолога, хоча інколи може бути жорстоким і навіть карати за недобрі бажання та брехню. Автори враховують у своїх творах загальновідомі міфологічні знання про босорку (позачасся, тридушність тощо), доповнюючи та популяризуючи їх за допомогою художнього образу, зображуючи головного персонажа як дещо вічне, здатне розкрити людям істину. Епілог колективного літературного печворку ніби став продовженням прологу та розкрив читачеві деталі подальшої долі карпатської відьми, котра померла, але має відродитися в іншому тілі.

Колективний твір-печворк «Босорка» був рецензований Т. Грицан-Чонкою, О. Бражник та Т. Биковою, які й самі стали його співавторами. Усі рецензентки характеризують його, як роман-печворк. Зокрема, Т. Грицан-Чонка у своїй рецензії зазначила, що особливістю такого літературного твору є його багатожанровість. Події створені авторами на власний розсуд і творчою фантазією, особистим стилем викладення ситуації, обставин, зображення часу і простору. «Однак всі події прив’язані до місцини, де проживає знана на всю Україну Євдокія Іванівна, а також до сили природи карпатських гір. Навіть до однієї доволі стоптаної, але прямої стежки в селі Старі Мухомори, що на Івано-Франківщині, яка веде до обійстя карпатської мольфарки… Кожний автор влучно бачить провидицю старенькою, але мудрою жінкою, із бородавками, зморщеною, у хустині чорного чи білого кольору, із візерунками квітів. Усі одностайно називають бабку Євдокією Іванівною. Жінкою, котра творить новий світ, дає поштовх до чистого, яскравого, до вічного… Лінії сюжету й характери персонажів несуть різний смисл, але одну ідею – світло».

Рецензент О. Бражник, аналізуючи роман-печворк «Босорка» звертає увагу на те, що особливістю даного літературного доробку виступає одночасна кооперація значної кількості авторів. Останні в стислі терміни, не радячись один з одним, не тримаючись основної сюжетної лінії та не намагаючись дотримуватися черговості зміни сцен та розгортання подій створили цілісний твір на основі написаного прологу, який задає ключового персонажа та місце подій. При цьому «особливість відьми-босорки як унікального багатогранного персонажа, що втілює споконвічні українські традиції, дала змогу майже не обмежувати авторської фантазії висвітлюючи психологію і чари, містику і побілянаукові шукання істини. З будь-якого «клаптика» твору вигулькують мовні, культурні, релігійні, містичні крупинки народної спадщини… Роман-печворк «Босорка» — це унікальний приклад єднання нації у красному письменництві».

Подібної думки дотримується і рецензент Т. Бикова, яка відносить роман-печворк «Босорка» до сучасної постмодерної української літератури, до найбільшого жанрового літературного експерименту, який за своїми характеристиками не має аналогів у іноземній літературі та становить оригінальне письменницьке явище не тільки у власне національній, а й у світовій літературі зокрема. Героїня роману — це жінка, незвична тим, що вона є босоркою, відьмою, мольфаркою, місія якої — рятувати всіма можливими способами кожного, хто до неї звернеться. Це жінка з сильним характером, у якому відчувається саможертовність, сердечність, доброта і чуйність до болю та проблем інших. Саме ці особистісні риси формують її внутрішній світ, а кожен автор намагається по-своєму це втілити у тексті. «Ми бачимо розмаїття сюжетних ліній та підходів до розкриття всебічних рис характеру старої босорки — тут і містика, і реалізм, і горор, і гумор, і трагедія у настільки несхожих історіях, скільки може створити людська фантазія» [10]. Рецензентка звертає увагу на націєцентричність роману, оскільки його авторам вдалося витримати спільну концепцію — у центрі твору справжня особистість, яка має чітко окреслені національні риси. «Споглядаючи за діями босорки, бачимо її ставлення до навколишньої дійсності, те, як вона оберігає споконвічні звичаї та традиції, народну культуру, уособлює в собі мудре та досвідчене покоління». На думку Т. Бикової, роман-печворк «Босорка» — це «традиційний» постмодерний роман, що нагадує такі жанрові різновиди, як роман-колаж і роман-мозаїка, зокрема тим, що за допомогою художніх елементів, історій, картинок, мозаїки, клаптиків тощо створюється загальна картина світу однієї героїні — босорки Євдокії. У прикінцевій частині рецензії Т. Бикова приходить до висновку, що аналізований твір не є ані романом-колажем, ані романом-мозаїкою, а представляє собою новітній літературний жанр — колективний літературний печворк, зокрема роман-печворк. «На відміну від мозаїки та колажу, елементи печворку можуть бути самі по собі з готовими візерунками та навіть різною фактурою, тобто нести певну інформацію. Такий принцип роботи над художнім текстом, як з полотном, зберігається й у художній літературі. Лише клаптики становлять собою інформаційні блоки. Разом ці блоки шляхом поєднання створюють єдину тематичну «картину» світу, життєпису, сюжету або характеристику образу. Якраз це ми можемо і спостерігати у творі «Босорка», що складається з мінітекстів, історій, кожна з яких має свою структуру, жанр, композицію, зміст, характеристику і фактуру».

Як бачимо, роман-печворк «Босорка» став практичним втіленням тих динамічних процесів, які відбуваються в сучасному глобальному суспільстві й не оминули світ мистецтва та літератури зокрема. Поява подібного твору написаного у новітньому жанрі колективний літературний печворк лише підтверджує узагальнення Т. Бовсунівської щодо процесів сучасної жанрової трансформації, зокрема щодо зміни масштабу жанру. Проте, якщо раніше збільшення романного масштабу за рахунок злиття кількох творів у єдиний утворився жанр роман-ріка, то тепер стало можливим утворення роману-печворку, як різножанрового колективного цілісного доробку написаного великою кількістю авторів. При цьому, у випадку колективного твору «Босорка» канон роману залишився непорушним, однак динаміка форми стала сутністю тих змін, що їх зазнає романний жанр. Роман-печворк чудово вписується в канон постмодерністського роману, який за словами Н. Тюрдьо організований так, що в межах одного твору співіснують практично кілька «рівноправних» жанрів одночасно, вони нашаровуються один на інший, взаємодіють один з одним. В результаті подібних творчих експериментів надалі стає реальним народження таких літературних жанрів як казка-печворк, оповідання-печворк, повість-печворк, есе-печворк, п’єса-печворк тощо.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити спробу виокремити такі функції колективного літературного печворку, як новітнього жанру:

• виступає цінним способом комунікації та передання інформації;
• забезпечує всебічне висвітлення різноманітної проблематики через призму світогляду різних авторів, шляхом створення ними унікальних художніх світів, що переплітаються, поглиблюються та доповнюються іншими авторами-учасниками колективного літературного печворку;
• об’єднує авторів з різних країн світу, різних вікових категорій та з неоднаковим рівнем писемної майстерності — від початківців до професійних письменників задля обміну досвідом і створення цілісного твору;
• сприяє популяризації літератури та письменницької діяльності, а також допомагає виявити таланти;
• забезпечує психологічну розрядку як авторів, так і читачів твору-печворку;
• дає змогу за відносно короткий період створити великий за обсягом літературний доробок;
• виступає інструментом для привертання широкої уваги громадськості до проблем, порушених у творі;
• сприяє позбавленню авторів-початківців страху написання власних творів, шляхом розмиття індивідуальної відповідальності за кінцевий результат.

Висновки. На думку автора статті, колективний літературний печворк можна вважати окремим жанром сучасної масової літератури, поява якого стала можливою завдяки динамічному розвитку технологій віртуального спілкування та виникненню новітніх способів комунікації у глобальному суспільстві. Відповідно, під колективним літературним печворком слід розуміти — тип літературного твору, що поєднує в собі сукупність різножанрових доробків, створених групою авторів на основі спільної теми та ідеї, втілених у пролозі з прив’язкою до ключового персонажа (персонажів), його художнього світу та спільного місця подій. Це визначення не претендує на вичерпність, що зумовлює потребу його поглиблення та пошуку максимально повної дефініції. Першим твором, написаним у запропонованому жанрі, стала колективна електронна книга «Босорка», створена 228 авторами на 2833 сторінках, що отримала визнання Національним реєстром рекордів України у двох категоріях. Фіксація рекордів відбулася 07.06.2024 року в Міжрегіональній Академії управління персоналом у місті Києві.

Сергій Батура (S.Batura),

письменник, винахідник жанру «Колективний літературний печворк», організатор двох всеукраїнських літературних рекордів, автор ідеї та прологу  до рекордної книги «Босорка», кандидат юридичних наук, викладач Міжрегіональної Академії управління персоналом.