Очі – дзеркало душі. А руки (жестикуляція)? Певно,
дзеркало характеру. Фотографуючи письменників, я піймав себе якось на думці: до
якої ж міри їх вирізняють руки-рухи! Виявляють серцевину натури. Ось рухи
наступальності та агресивності, ось – лагідності та доброзичливості, ось –
зваженості і продуманості, ось – лестивості і конформізму, ось – порядності,
чесності і справедливості…
Рухи щиріші й відвертіші за слова. Руки – це диво
сповідальності.
Є руки – гнівні філіппіки, є – акварельні вірші, є –
глибока проза і є – поверхневе базікання, є руки – фарс, комедія, драма і
трагедія.
Руки – це прояв усіх мистецьких жанрів, притому вони є
трудівниками непідкупного життя без прикрас. На руки не можна начепити маски.
Кожен є диригентом власної долі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Отже, я замислив фотогалерею письменників. Звісно,
спонукою стали не тільки руки-рухи. А передусім той факт, що серед суспільного
хаосу є світочі, герої, маяки, художники-інтелекту-али, які усвідомлюють час, і
серед них є навіть особистості, котрі уособлюють совість нації. Їх треба знати,
до них треба тягнутися. Читати й осмислювати, і таким чином, зокрема, осягати
світ.
