ДО 90- РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТА, ХУДОЖНИКА ТА ПОЕТА ВІТАЛІЯ ПЛАТОНОВИЧА ГУБЕНКА
В нашу епоху змін і переходу від авторитаризму до європейських демократичних цінностей змінюється й сучасний погляд на мистецтво, яке переживає свої модернові трансформації. Відійшли у минуле всілякі прояви авторитарного мислення і в національній образотворчості. А це наснажує мистців, на противагу соцреалізмові, звертатися в творчості не тільки до модних течій та метафізичних явищ – на кшталт сюрреалізму, а й до звичайного реалізму, що сповідує національні засади у творчості.
Адже національне образотворення в сучасних умовах виживання України в конкурентному світі орієнтує національно свідомого мистця не стільки на онтологічні істини, як на патріотичні вчинки, прояви коректної логіки виживання нації в складних умовах руйнування феномену краси. Проте руйнування сприйняття категорії прекрасного в свідомості громадян відбувається не тільки через окреслення конфліктів у соціумі, але й відсутністю асоціативного мислення на істинну красу в звичайних повсякденних речах або явищах сучасної модернової людини.
Втім якщо подивитися на ареал українського етносу в історичній ретроспективі, то відчуття краси та логіка мотиваційної поведінки супроводжували українців повсякчас і в обрядодійствах, народній пісні, у мотивах народного мистецтва, етнографії, фольклорі, що виразно звучать і в українській народній казці. Саме до цього виду народної свідомості звертається у своїй творчості художник-графік та ще й казкар Віталій Платонович Губенко. Адже можна сказати, що із родинного домашнього вогнища пристрасть у мистця до фольклору, етнографії та художньої творчості. Уперше він побачив світ 17 червня 1933 року в родині сільського коваля на хуторі Вовковому біля Миргорода. На тлі розкішної природи хутору Тригубиця минуло його дитинство.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На Полтавщині 1957 року В. Губенко закінчив художнє відділення Миргородського керамічного технікуму. Тут він зустрівся з відомим художником, теоретиком мистецтва Миколою Миколайовичем Писанком, який став його першим учителем і мудрим наставником на подальшу творчість. 1969 року В. Губенко закінчив Київський державний художній інститут, факультет станкової графіки. 1966 року ще студентом 3-го курсу, вперше брав участь у республіканській молодіжній художній виставці.
Дипломна робота Губенка “Григорій Сковорода”, яка складається з 4-х аркушів, засвідчила талант молодого художника. На той час дуже непросто було студенту взятися за таку тему. Ця серія експонувалася і на 4-й Всесоюзній виставці естампа 1969 року у Вільнюсі, репродукувалася в періодиці, зокрема у фаховому журналі “Творчество”, в “Літературній Україні”, а до 275-річного ювілею Г. Сковороди тут був репродукований титульний аркуш серії. У подальшій роботі автор постійно звертається до образу і творчості Г. Сковороди: створює ілюстрації до філософських діалогів та “Саду божественних пісень”, виданих у серії “Шкільна бібліотека” у видавництві “Дніпро” до 250-річного ювілею мандрівного філософа.
Ще у 60-ті роки, будучи студентом КДХІ, Віталій Губенко відвідував клуб творчої молоді “Сучасник” при Жовтневому палаці культури у Києві, де певний час з лекціями виступав відомий теоретик мистецтва художник-педагог Микола Писанко, його колишній учитель. Клуб переріс у неформальний національно-патріотичний рух. Серед слухачів клубу були: Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Михайлина Коцюбинська, Микола Вінграновський, Алла Горська, Віктор Зарецький, Лесь Танюк, Веніамін Кушнір, Петро Засенко, Петро Собко та багато іншої національно свідомої творчої молоді, яких пізніше нарекли “шістдесятниками”. І символічно, що Алла Горська прикріпила на лацкан піджака Віталію Губенку значок з профілем Тараса Шевченка. З цим значком Губенко й закінчив графічний факультет інституту.
Провідне місце у творчості В. Губенка займають ілюстрації до казок – як українських, так і народів світу. У свідомості багатьох шанувальників творчості мистця Віталій Платонович вкарбувався, як чудовий художник-казкар. На його ілюстраціях українських народних казок виховалось багато поколінь українців. Поява в кінці 60-х початку 70-х років його творів на Всеукраїнських та Всесоюзних художніх виставках засвідчили, що в мистецтво увійшов талановитий художник, який один з перших, якщо не перший в художніх образах казкових персонажів увів декоративізм. До нього у творчих пошуках в цьому жанрі домінував натуралізм та фотографічність. Він одягнув своїх казкових персонажів в українські строї, наділив їх притаманними українцям характерами – добротою, порядністю, гумором – у нього навіть вовки дивляться на світ здивовано, а то й іронічно.
На поч. 70-х рр. у видавництві “Мистецтво” були видані набори кольорових листівок автора з ілюстраціями до казок “Коза-Дереза”, “Цап та Баран”, була створена серія “Котигорошко”. У 70-х рр. з’являються цикли станкових ліногравюр художника за мотивами українських народних казок: “Курочка ряба”, “Колосок”, “Вовк і козенята”, “Котик і Півник”, “Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат” та ін. Як незаперечне суспільне визнання творчих зусиль автора і його творчого доробку в 1978 році В. Губенко став членом Спілки художників України.
На поч. 80-х рр. у творчості В. Губенка простежується інший підхід у вирішенні художнього образу та потрактуванні людських характерів – героїко-патріотичний. Він виконує аркуш “Ілля Муромець” за мотивами давньоруських билин, розширює тематику творів і звертається до казок світу. Художник ілюструє казки О. Пушкіна, Л. Толстого, Д. Мамина-Сибіряка, братів Грімм, Андерсена. В цей період мистець працює і в царині української казки. Він ілюструє казки “Ріпка”, “Рукавичка”, “Колобок”, ”Кіт, Кріт, Курочка і Лисичка”, “Казка про сімох братів-гайворонів”, “Диво камінної гори” та ін.
Значне місце у творчості В. Губенка займає портретний жанр. Тут автор використовує різноманітні графічні техніки: олівець, перо, акварель, офорт, літографію. Конструктивно виразний, досконалий за технікою виконання портрет Григорія Сковороди до книги його творів. До 200-річного ювілею Людвига ван Бетховена художник створив плакат, котрий експонувався на Всесоюзній художній виставці плаката у Вільнюсі та кількох республіканських виставках. В. Губенко – автор портретів письменників, артистів, портретів батька, матері, автопортрерів та ін. Подекуди художник вводить у композицію портрета допоміжні аксесуари, що дає змогу розкрити психологічні особливості характеру портретованої людини.
Ось як відгукувалися про нього незабутні колеги по мистецькому цеху:
Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, народний художник України, академік Микола Стороженко: “Віталій Губенко, без сумніву, визначний майстер. Форма і пластика його графічного аркуша вміло окультурені досконалим володінням матеріалом, а засоби образотворчого мистецтва дивовтілюють його художній образ. Творчість для дітей потребує, крім майстерності, ще й витонченого духовного світу автора. Цими якостями наділений Губенко”.
Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, народний художник України, академік Георгій Якутович: “Багато художників вдавалися до ілюстрування казки, але мало кому дано справжнє таємниче і на диво просте в своїй чарівно-наївній основі відчуття світу казки. Такий рідкісний талант має Губенко. Своєрідне бачення цільної та узагальненої форми, яскраво насичений і разом з тим вишукано гармонійний колорит, велична простота, поєднана з м’яким гумором, свідчать про високу майстерність художника, який вільно виражає своє глибинне та підсвідоме сприймання світу”.
На хвилі емоційного ствердження творчого доробку художника колегами по мистецькому цеху та визнання у суспільстві 2006 року Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) профінансувало видання каталогу творів талановитого майстра різця, пензля і пера.
У 90-х роках і в останні десятиліття мистець успішно працював у техніці олійного малярства в жанрі пейзажу. В цей час він чаклує з пензлем і в техніці акварелі. У цих творах автор передає настрій душі людини, наші переживання в різні пори року, звертає увагу глядача на мальовничу вкраїнську природу. Він з любов’ю наголошує в краєвидах на героїчних історичних козацьких теренах України, що простежуються і в степовому безгомінні, і в гуркітливих громах грізних прородних явищ. Образною стилістикою творчість Віталія Платоновича органічно закорінена в світ рідної природи, національного фольклору, у витоки народного мистецтва.
До 75-річчя мистця у червні 2008 року в залах НСХУ з великим успіхом відбулася персональна виставка Віталія Губенка. У липні на хвилі Національного радіо України в ефірі прозвучала передача третьої мистецької програми за участю художника і автора цієї статті. На підсумковій виставці в арт-залах НСХУ експонувалися роботи різних жанрів, де глядачі могли засвідчити майстерність маестро. Твори В. Губенка зберігаються в музеях: Києва, Львова, Полтави, Луцька, в музеї Г. Сковороди у Переяславі-Хмельницькому, в Українському музеї у Нью-Йорку, в приватних колекціях України та за кордоном. Ілюстрації майстра різця і пензля до казок мали вагомий вплив на мистецтво ілюстрації української народної казки, вони стали класичним надбанням національного мистецтва України.
Але у Віталія Губенка було ще одне покликання – це залюбленість у художнє слово. Цю любов він всотав з молоком матері. Його сонети друкувалися в газеті “Літературна Україна” за 19 вересня 2002 р., в журналах “Вітчизна” за липень-серпень 2004 р. (№ 7-8) та 2007р. (№ 7–8), в антології “Радосинь” 2004 р. та ін. В Києві у видавництві ПВП “Задруга” 2013 року вийшла друком перша збірка віршів автора: “Віталій Губенко СОНЕТИ” з передмовою “У полоні сонета” редактора та упорядника голови Всеукраїнської приймальної комісії Національної спілки письменників України, заслуженого працівника культури, поета Петра Петровича Засенка.
З травня 2017 року знаний київський художник, непересічний майстер класичного сонету, український патріот Віталій Платонович ГУБЕНКО мешкав на своїй малій батьківщині Полтавщині у Миргороді. Запросив його на літні вакації племінник Панченко Іван Дмитрович, у родині якого він і зупинився. Але через деякий час у Губенка суттєво погіршилося здоров’я і 20 січня 2018 року на 85-у році життя Віталій Платонович відійшов у вічність…
Похований він біля своїх батьків у селі Гаркушинці поряд з Миргородом. Під некрологом в газеті “Літературна Україна”, № 4 (5737) за 1 лютого 2018 року підписалися ті хто його знав, поважав і цінував: Олександр Бичко, Богдан Горинь, Микола Дьомін, Олена Загаєцька, Петро Засенко, Світлана Йовенко, Анатолій Камінчук, Наталія Литовченко, Григорій Міщенко, Микола Обезюк, Петро Собко, Микола Титов, Віталій Ханко, Дмитро Чередниченко, Василь Шендеровський.
Рідні, побратими, друзі, шанувальники пам’ятатимуть Віталія Платоновича, цю толерантну і дивовижно світлу людину, талановитого мистця, який увесь свій творчий потенціал поклав на олтар служіння високому мистецтву і процвітання України. Нехай буде йому земля пухом і вічна пам’ять нащадків. Як хвилюючий акорд поваги майстру хочу наголосити, що творчість Віталія Губенка чимось наївно-дитинна в ілюстраціях до казок, асоціативно-аналітична і героїко-потріотична в інших графічних аркушах дає відчуття свіжого подиху вітру справжнього мистецтва. Така візія наснажує і дає поштовх у сприйнятті краси світу емоційно та безпосередньо через його небайдужу душу, витончену уяву й погляд художника на явища національного українського життя.
Микола Дьомін,
мистець, член НСХУ