Одна за одною в столичних музеях цьогоріч відкриваються виставки художньої портретної графіки Наталі Бондар «Кохайтеся, чорнобриві», присвячені жінкам у житті Великого Кобзаря. Спершу — у Меморіальному музеї Тараса Шевченка «Хата на Пріорці» (відразу дві виставки), затим деякі твори з виставки були представлені під час презентації книги про родовід Тараса Шевченка «Шевченків сад» у Національному музеї літератури України та на творчому вечорі «КобзАРТ», присвяченому Шевченку, у Німеччині. Готуються виставки і в передмісті Києва.
Понад пів року художниця присвятила створенню колекції ілюстрацій до життя славетного поета, до якої увійшли жінки з родини Тараса — мати Катерина, сестри Катерина, Марія та Ярина, перше кохання — Оксанка Коваленко. Це ті образи, які з дитинства формували особистість Кобзаря. Історія не зберегла їхніх образів — ані в роботах Шевченка-художника, ані, звісно, у світлинах, які на той час далеко не кожен міг дозволити собі зробити. Єдине, що ми маємо, це словесні описи й ті метафори, якими Шевченко-поет описував своїх найрідніших жінок у віршах, поемах та листах. Із цих крихт, зібраних у різних джерелах, авторка ілюстрацій збирала образи жінок родини Шевченка та його першого кохання, візуалізувала їх і запропонувала своє бачення тих, хто мав неабиякий уплив на маленького Тарасика, занурюючи нас у світ, у якому жінки здатні обігріти теплом своїх сердець не лише маленького хлопчика, але й цілий світ, і подарувати йому велику Любов, яку він нестиме крізь усе своє життя й оспівуватиме у своїх поезіях.
Але ж не лише жінки родини мали вплив на Кобзаря. Романтичний світ Тараса Шевченка був дуже цікавим і розмаїтим. Поет і художник був пристрасною натурою. Він закохувався. І щоразу, як уперше, з головою поринав у почуття.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У галереї образів, створених Наталею Бондар, ми можемо побачити і Ядвігу Гусиковську — прекрасну вільну польку, яку юний Тарас, ще будучи кріпаком у пана Енгельгардта, зустрів і покохав у Вільні; і німкеню Марію Європеус, у яку одночасно закохалися два друга-художника — Іван Сошенко і Тарас Шевченко і яка на певний час стала «яблуком розбрату» між друзями; і мешканка Новгорода юна актриса Катерина Піунова, якій Тарас забезпечив театральне майбутнє, познайомивши її зі своїм другом Михайлом Щепкіним, і до якої поет офіційно сватався, але отримав відмову.
Однією з найбільших закоханостей молодого Тараса Шевченка прийнято вважати Ганну Закревську, дружину полтавського поміщика Платона Закревського. Почуття Тараса до Ганни були сильними і щирими, проте він не посмів нашкодити стосункам Ганни з її чоловіком. Це платонічне кохання вилилось у щемку ліричну поезію, присвячену Ганні.
Не коханням єдиним повнилося серце поета. Він був із тих людей, які вміли дружити — і з чоловіками, і з жінками. Серед друзів Шевченка авторка романтичної Шевченкіани виділила двох жінок, з якими в Тараса Шевченка були особливо теплі стосунки — Варвару Репніну та Агату Ускову. Княжна Варвара Репніна, за словами авторки, була чи не єдиною жінкою, після найрідніших, яка по-справжньому любила Тараса. «Мій добрий ангел» називав він її. Саме вона клопотала про полегшення його долі, коли він перебував на засланні в Орську, і підтримувала його листуванням. Між ними завжди залишалася величезна соціальна прірва, перестрибнути яку обом бракувало сил.
Дружні й задушевні розмови із Агатою Усковою — дружиною коменданта Новопетрівського гарнізону, в якому простим солдатом відбував покарання нескорений поет, стають віддушиною вигнанця, і наповнюють його серце теплими й світлими почуттями любові та вдячності.
Бажання Тараса Шевченка мати родину було величезним. Він мріяв про свій дім понад Дніпром, у якому його завжди чекатиме та, хто його кохатиме, і хто народить йому дітей. Але всі мрії Поета влаштувати своє сімейне життя так і лишилися нереалізованими.
Остання його спроба створити сім’ю і взяти за дружину просту, як він думав, українську дівчину Ликеру Полусмакову розбилася об її зраду і чорну невдячність. Хтозна, можливо, саме це розчарування і крах надій укоротив поетові віку. Звісно, пізніше вона намагалася спокутувати свої вчинки. Потім. Коли поета вже не стало, а вона зненацька усвідомила, постать якої величини вона принизила своєю зневагою. Авторка зобразила зрадливу наречену з рамкою в руках, яка символізує бажання Ликери створити власне обрамлення історії своїх відносин із поетом і подати її як «останнє кохання Тараса Шевченка».
Здавалося б, на цьому можна було б поставити крапку. Але авторка відверто здивувала роботою «Мрія поета», на якій зобразила молоду жінку, яка видивляється у вікно свого коханого Тараса. За вікном на вітрі тріпочуться дитячі сорочки, а в світлій і просторій хаті панують любов, тепло і душевний спокій. Саме так, як і хотів Тарас. І хтозна, можливо, десь у паралельному житті він усе-таки зустрів своє кохання, отримав свій такий жаданий благословенний сімейний затишок і відчув себе по-справжньому щасливим.
Світлана МАХНО