ЗВЕРНЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ СЕРГІЯ ПОДОЛИНСЬКОГО
ДО СПІВГРОМАДЯН ТА УКРАЇНЦІВ ДІАСПОРИ З НАГОДИ ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
Високоповажне товариство! Дорогі друзі! Шановні побратими і посестри з усіх закутків планети! Щиро вітаємо вас із Днем Злуки –
Святом всеукраїнської єдності і свободи!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Україна і світ нині переживають небачені випробування. Невирішувані віддавна економічні проблеми призвели до соціальних та екологічних негараздів, які загострила протидія планетарній пандемії. Глобальне поширення страхів, маніпулювання інформацією про світові небезпеки, нагнітання думок про безвихідь чи «запізнілість» реагування на загрози спричиняють тотальний переляк. В Україні ці прикрощі істотно посилює тривала і виснажлива війна з Росією.
Як поводитися в умовах, коли задавнені негаразди потребують невідкладних відповідей? Як відповідати на виклики, котрі, нашаровуючись один на одного, спричиняють вже не побоювання, а реальну тривогу за майбутнє сучасників і нащадків?
Український інтелектуал і поборник загальнолюдських прав М.Руденко наполягав на потребі “вжитися думкою в категорію субстанції”. Гуманістичне бачення мислителя, письменника і правозахисника стає особливо переконливим сьогодні, коли, за його висловлюванням, «ми … сягаємо таких глибин, що далі заглиблюватись нікуди». Видатний онтолог володів глибинним осягненням основоположної світоглядної категорії. І радив починати пізнання саме із субстанції, навіть коли та невідома досліднику. Інтелектуал і гуманіст світового виміру, він осмислював субстанцію у питомо українському прояві: тлумачив її як духоматерію, розкриваючи унікальний симбіоз духовного і матеріального.
…Аби вийти із пастки обставин, закликаємо вас починати із субстанційних вимірів загальнолюдського буття, усвідомлюючи, що опанування єдності одухотвореної матерії і матеріалізованого духу є життєствердними «пазлами», якими нині володіє тільки українство. Звертаємося до всіх, кого об’єднує переконаність у здатності нації відповідати на виклики власними досягненнями, що вимірюються рятівною для людства духоматеріальною єдністю. Переконані, що завдяки українству сучасний світ здобуватиме спроможність долати небезпеки і припиняти сповзання до хаосу, єднаючись на засадах рятівного знання.
Властивий українству світоглядний підхід має два основних виміри. Визначальним серед них є духовно-інтелектуальний вимір. Йому належить пріоритет у творенні субстанційних підвалин єдності українства і людства. «Ключем» до його опанування є науковий доробок, започаткований Сергієм Подолинським, Володимиром Вернадським та Миколою Руденком, і розвинутий їхніми послідовниками. Основоположні підвалини планетарної єдності, закладені визнаними світом подвижниками, засвідчують першість українства у наданні рятівного статусу загальнолюдському інтелектуальному надбанню і потребують утвердження цієї першості. Розкриття сутності українського доробку, інтерпретація його життєствердної змістовності досягаються через побудову модерної наукової картини світоустрою.
Видатний український учений-новатор д-р С.Подолинський одним із перших почав розбудову цієї грандіозної картини на принципово нових наукових засадах. Новітнього осмислення потребує висновок, який зробив акад. В.Вернадський, оцінюючи підходи свого попередника до «вивчення економічних явищ». Надзвичайно важливим є доведене С.Подолинським і відзначене В.Вернадським енергетичне розмежування живого та неживого. Беручи до уваги, що більшість біологів того часу шукала спорідненість між живим і мертвим, доведення їхньої відмінності є започаткованою українським новатором оригінальною парадигмою, що потребує новітнього творчого розвитку. Поряд із цим С.Подолинський одним із перших у світовій науці показав унікальну роль розумного у примноженні енергетичного бюджету людства.
Дослідження термодинамічних процесів, яке він здійснював незалежно від «батьків» термодинаміки, на чому наголошував В.Вернадський, а також відзначене В.Вернадським застосування цих новацій до вивчення економічних явищ свідчать про визначні інтелектуальні пріоритети С.Подолинського як основоположника національної і світової фізико-економічної думки.
Стає дедалі нагальнішою потреба сучасного аналізу множини наукових парадигм, що стали передумовами відзначених В.Вернадським нових економічних явищ. З іншого боку, виходячи із наукових досягнень ХХІ століття, потребує нового розгляду доробок самого В.Вернадського, починаючи із положень, що розвинули новаторські ідеї попередника.
Значущість здобутків С.Подолинського глибоко усвідомлював М.Руденко. Наш сучасник розглядав його місію у контексті ІІІ тисячоліття і бачив місце С.Подолинського у колі «економічних геніїв світу». Оцінюючи доробок видатного мислителя і натураліста, наш сучасник наголошував, що В.Вернадський «використав ідеї С.Подолинського в праці над створенням парадигми земної біосфери і ноосфери». Нині постає необхідність новітнього розкриття взаємозв’язку ідей, висунутих українськими геніями. Завдяки загальнолюдському утвердженню їхніх новаторських положень вимальовується сукупність парадигм, що потребують подальшого поширення з метою утвердження принципово нового світобачення українства.
Що стосується самого М.Руденка, то в 70-і роки ХХ ст. він констатував наміри «створити цільну картину Буття: від людського суспільства через Сонце до Світової Монади». Переслідування, ув’язнення, заслання та еміграція перешкодили втіленню прагнень українського інтелектуала. А щойно опинившись на волі, він створив унікальний за лапідарністю ескіз картини вселюдського пізнання. Наукову картину економічного пізнання людства у вигляді уявних дерев, які свого часу посадили француз Ф.Кене і британець А.Сміт, українець М.Руденко малював із прагматичною метою. Адже з’ясування за М.Руденком метафоричної сутності цих дерев дозволяє відповісти на основне питання економії як науки. Не знаючи змісту питання, ані передбачуваної відповіді, навіть не фахівець може у той же час сказати, що очікувана відповідь є вірною або хибною.
Завдяки глибинній змістовності Руденкової метафори стає зрозумілим, чому дерев на картині – двоє. Розпізнається їхня дихотомія, що пояснює, чому плоди пізнання першого дерева поживні, а другого – отруйні. З’ясовується, чому зображених дерев «двоє, і тільки двоє» – навіть за умов появи новіших теорій. З’ясовуються також засади теорій – природничі чи політичні. Що більше: парадигми М.Руденка акцентують увагу на (не)достатності вказаних наукових теорій, яку належить пов’язувати з наданою мислителем дефініцією сучасної світової економічної науки. Її визначення як тієї, «від якої залежить життя на Землі», вказує на обов’язковість розмежування життєствердного та смертоносного «наповнення» теорій, змальованих у вигляді плодів пізнання уявних дерев.
Розвиваючи цей ескіз, належить продовжувати його удосконалення. Крона зображеного на картині першого дерева має три потужні галузки – це класичні школи європейської та світової фізіократії; це пов’язана з ними українська наукова школа фізичної економії; це також окремі зі шкіл, що репрезентують сучасну світову фізико-економічну думку. Так, становлення останньої відбувається зараз у формі екологічної економіки, а українець С.Подолинський за визнанням зарубіжних подвижників є її «піонером».
Неупереджений розгляд галузок дерева з поживними плодами свідчить про визначальну роль України в утвердженні рятівного знання. У сучасному вигляді це дерево уособлює сегмент економічного надбання людства, який належить Україні. Перефразовуючи слова В.Вернадського, що стали заповітом українського мислителя і натураліста, маємо підстави стверджувати: «Життєдайне дерево загальнолюдського економічного надбання перебуває в наших руках. Ми його не випустимо!».
Засилля у середовищі державних чиновників, науковців та освітян осіб, котрі понад три десятиліття мімікрують, удаючи із себе «реформаторів», залишаючись, м’яко кажучи, не прихильними до питомо українського знання, спричиняє «дезертирство» дослідників економічної думки та викладачів економічних дисциплін, провокує добровільну «втечу» тих, котрі належать до наймолодших та найздібніших. Відтак професура провідних закладів вищої освіти, так і не насмілившись збагнути питомо українські смисли світового економічного знання, які є рятівними, приречена нав’язувати молоді меншовартісне сприйняття національних наукових надбань.
Зростання значущості надбань української неортодоксальної економічної думки посилює нагальність творення громадської платформи Всеукраїнської рятівної освіти (ВукРО). Апелювання до громадянського суспільства стає альтернативою, вельми доречною сьогодні, коли держава (не)навмисне зволікає чи дистанціюється від рятівних ініціатив.
…Таким чином, опанування інтелектуального надбання, яким Україна володіє майже півтора століття, дозволяє осягати сутність матеріальних підвалин єдності українства і людства, а також духовних смислів, які є передумовами надійності цих підвалин. Застосування субстанційного (духовно-інтелектуального та речовинно-енергетичного) підходу для осмислення особливостей розвитку і згуртування модерних суспільств відкриває наступний ступінь розуміння теперішнього буття України і світу.
Вкрай важливою для землян є передовсім та складова субстанції, що здатна матеріально забезпечувати їхню життєдіяльність. Найпридатнішою для споживання є органічна речовина: через фотосинтез вона надходить від Сонця і продукується в землеробстві. Відтак теперішня суспільно-господарська ситуація в країні потребує адекватного розуміння врожаю зернових, зернобобових та олійних культур, отриманого 2021 року. Потрібен речовинно-енергетичний підхід, що здатний розкрити властиву українському світоглядному баченню сутність і обсяги врожаю, чого ні науковці, ані державні чиновники донині вповні не зрозуміли.
Через брак необхідних знань вони не помічають навіть причин власного нерозуміння. М.Руденко іронічно пояснював це властивим їм «ідеалізмом»: він є найгіршим з існуючих, бо виростає не з філософських переконань, а з обставин наукової безпорадності і лінощів думки. Належить збагнути: щорічний урожай українського зерна – це не «просто сировина» для вивезення світовий ринок, валюта від продажу від якої «осідає» в кишенях захланного олігархату, а субстанційна передумова запровадження «вічного двигуна» життєдіяльності і неруйнівного планетарного розвитку, найнадійніша рятівна основа матеріального забезпечення загальнолюдської єдності.
Збагнути значущість отриманого врожаю для утвердження й розвитку рятівного господарювання можна за умов осмислення врожаю зернових із природничих позицій, науково обгрунтованих українськими подвижниками. За С.Подолинським урожай зернових є найціннішим втіленням енергетичного бюджету людства. За В.Вернадським землеробство як єдина галузь отримання зерна є найважливішою складовою біосфери. Перехід біосфери у носферу являє собою унікальний прояв досліджуваного симбіозу духовного та матеріального. Завдяки цьому керована розумним сфера живого набуває небаченої речовинно-енергетичної потужності.
М.Руденко ще на початку 2000-х передбачав необхідність й обгрунтовував можливість отримання урожаю злаків в обсягах, зібраних в Україні аж 2021 року. Він неодноразово називав заповітне число 100 млн тонн. Бачив у ньому прояв поточного фотосинтезу, завдяки якому сонячна енергія прибуває на планету і безперервно збагачує землю. Постійне надходження енергії Сонця на Землю видатний інтелектуал тлумачив як додатковий продукт та його суспільне віддзеркалення – додаткову вартість.
Надзвичайно важливою є інтерпретація цього надходження: 100 млн тонн зерна – це за М.Руденком 3/5 енергії прогресу, яка є фізичним аналогом абсолютної додаткової вартості. Нескладні розрахунки дозволяють визначити іншу складову енергії прогресу, 2/5 якої складає солома. Більш того: зерно й солома в інтерпретації М.Руденка – це чинники творення капіталу в абсолютному вираженні, і найпосутніші джерела його примноження. Поряд із зерном та соломою абсолютними благами, що забезпечують капіталотворення, також є гумус, худоба, гній та інші органічні добрива. Ці блага – безальтернативні, тож нехтувати ними – неприпустимо.
Визначальними для об’єднання українства і людства є природничі засади розподілу та перерозподілу енергії прогресу, втілені у зерні й соломі. Апелюючи до Ф.Кене, М.Руденко трактував свою формулу енергії прогресу як світову константу. Значущість доведених ним положень особливо зростає в нинішніх суспільно-господарських умовах: дотримання світових сталих визначає передумови неруйнівного для природи відтворення національного та світового господарств.
Нині стають ще актуальнішими доведення М.Руденка про те, що урожай зерна в обсягах 1 тонни на душу населення забезпечує рівень добробуту, що відповідає досягненням цивілізованих країн. Тож отримання 2021 року врожаю, який більш ніж удвічі перевищує ці норми, свідчить про злочинну неприпустимість запровадження продовольчих карток та інших регуляторних заходів. Ще в 90-і роки ХХ ст. М.Руденко застерігав українство від подібних «спокус», вказуючи на небезпеку «через державне лукавство» повернутися «до розподільчої економіки».
Субстанційна інтерпретація господарювання відкриває принципово нове бачення реального та монетарного секторів економіки. Глибоко усвідомлюючи, в якому з них відбувається реальне збагачення, М.Руденко закликав «якомога більше фінансів … перепускати через землеробство». І водночас приходив до унікального за світоглядною значущістю наукового узагальнення про зерно, що «стає субстанційним наповненням грошей на світовому ринку», витісняючи золото. Одним із підсумків життєвого шляху українського гуманіста стало положення про запровадження 1т (1ц) пшениці як еталона вартості. На переконання мислителя, це б порятувало сотні мільйонів землян від загрози голодної смерті.
Постає резонне питання про те, яку ж чисельність планетян здатен порятувати той чи інший різновид криптовалюти, яка паморочить мізки фінансистам та пересічним громадянам? Здається, цим ніхто і не переймається. Однак кожен, хто глумиться над появою рятівних паростків сучасного розуміння монетарного сектора економіки, мусить розуміти, що в такий спосіб потурає бізнесу, який стає одним із найбільш ворожих життю.
Володіючи власним субстанційним мисленням, українство покликане поєднувати рятівне мислення із потужним матеріальним потенціалом. М.Руденко окреслив типологію найважливіших стратегій, властивих повноцінним суб’єктам світового співтовариства. Так, Національна економічна стратегія України має виходити з положень, за якими 100 млн тонн зерна є реальною речовинно-енергетичною основою продукування заможного майбутнього нації. Стратегія передбачає необхідність збільшення та здешевлення кредитування сільського господарства, забезпечення сільгоспвиробників за аналогією до забезпечення армії під час війни, спорудження для фермерських господарств приватних зерносховищ, здатних зберігати понад 100 млн тонн товарного зерна, випуск засобів транспортування та спорудження зернових портів. Усвідомлюючи «грандіозність завдання», порушеного два десятиліття тому, мислитель застерігав тих, кому ці завдання і нині можуть «видатися фантазуванням».
Даючи окреслення глобальної економічної стратегії, М.Руденко мав глибоке світоглядне переконання в тому, що «гумусний шар планети» є найвартіснішим багатством, яким володіє людство. Український подвижник безкомпромісно доводив: українців зроблять багатими «найкращі в світі чорноземи». Називаючи ключовий для людства стратегічний напрям збагачення України, видатний інтелектуал і гуманіст передбачав: «Багатою вона стане … тоді, коли кожен гектар її землі родитиме по 80-100 центнерів добірного збіжжя».
…Людей доброї волі усього світу нині споріднює готовність долати небезпеки й усвідомлено переходити на шлях порятунку. Генсек ООН, статус якого зобов’язує об’єднувати нації, називає сьогодні найбільші виклики, що постали перед сучасним світом. Ці виклики настільки небезпечні, що світ не може їх ігнорувати, а тільки вирішувати, об’єднуючись. Очільник ООН висловлює переконаність, що теперішній світ повинен і може вирішити їх, об’єднуючись як «солідарне співтовариство держав».
Сучасні українці беруть до уваги те, що Україна є країною-засновницею ООН. Громадяни дедалі більшою мірою усвідомлюють спроможність України висувати міжнародні ініціативи, адекватні її повноправному членству в ООН. Легітимації властивого Україні статусу суб’єкта сучасної геополітики має сприяти донесення до ООН ключових меседжів, заснованих на духоматеріальних засадах, що притаманні питомо українському мисленню.
Першість у цьому донесенні належить духовно-інтелектуальним меседжам, зміст яких є рятівним. Вони визначають пріоритети творення світоглядних підвалин загальнолюдської єдності. Солідарне опанування рятівних смислів, що «наповнюють» духовно-інтелектуальне надбання, яким тривалий час володіє Україна, є «ключем» до осягнення сутності матеріальних підвалин, здатних поєднувати теперішнє та прийдешнє українство і людство. Володіючи рятівним мисленням, українство покликане поєднувати його з потужним речовинно-енергетичним потенціалом.
Новітня національна і світова геополітика потребує урахування віковічного об’єднавчого досвіду України, передовсім – історичного досвіду Всеукраїнської Злуки, що відбулася понад 100 років тому. Результати геополітичного аналізу, здійснюваного на рятівних засадах, адекватних викликам ІІІ тисячоліття, мають бути врахованими в сучасному розвитку країн, що вже об’єдналися, так і тих, що прагнуть до єднання.