Через політичну
пандемію цьогорічний осінній «Медвін» тривав у два етапи: перший, про який ми
писали, відбувся на початку листопада, а
другий – у день Святого Миколая.
Окрім звичних
презентацій новинок літератури, журналів «Сучасність», «Київська Русь» (польський випуск),
інтернетсайтів «Читомо» «Букленд», автограф-сесій відомих письменників Дмитра
Чередниченка, Марії Матіос, Галини Кирпи, Лесі Ворониної, Віри Китайгородської,
Галини Тарасюк, Віктора Баранова, Михайла Слабошпицького, Оксани Забужко, виставок художників і фотовернісажів, «круглих столів»,
організатори порадували відвідувачів
цікавою культурною програмою. Зокрема, письменники Андрій Курков, брати Капранови, Ірен
Роздобудько ділилися секретами творчої кухні. Відбувалися також майстер-класи,
творчі вечори відомих співаків та музик, перегляди нових українських фільмів.
Однією з
цікавих подій книжкової виставки стала
презентація «Української літературної газети», яка зібрала у «літературній
кав’ярні» чимало відомих письменників, її безпосередніх творців, авторів і
симпатиків. Відкриваючи імпрезу, головний редактор часопису Михайло
Сидоржевський нагадав присутнім, що вже
вийшло шосте число газети, отже, можна говорити про неї як про здійснений факт:
– Про нагальну
потребу в такій газеті свідчить найкраще
те, як енергійно відреагувало на неї наше літературне середовище. Нас лають,
нас критикують, а хотілося б, щоби письменники брали найактивнішу участь у її
творенні. Хоча вже з перших випусків на сторінках газети надруковані твори
знаних авторів, як-от Борис Олійник, Павло Мовчан, Дмитро Кремінь, Борис Чіп,
Євген Пашковський, В’ячеслав Медвідь, Тарас Федюк, Степан Процюк, Іван
Андрусяк, Євген Баран, Лесь Герасимчук та інші. Ми й надалі будемо орієнтуватися не на вік і не на тусівки, а тільки – на
талант. Будь-якого віку: від корифеїв до початківців, щоби представити читачеві
всю потугу сучасного українського літпроцесу.
Однак – зазначив
М. Сидоржевський, – незважаючи на потік талановитих творів, які надходять на
адресу редакції УЛГ, у нас виникли деякі проблеми. Наприклад, нам не бракує
високоякісної поезії, есеїстики, зате не вистачає талановитої прози. Також ми
відхилятимемо низькопробну мітингову
«публіцистику» і без огляду надаватимемо площу тим статтям, які змушують
задуматись над реаліями і проблемами нашого життя.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Також Михайло
Сидоржевський повідомив, що газета продається у книгарнях Києва і кількох
областей, її можна передплатити у поштових відділеннях. І нехай ті читачі, хто
не встиг її передплатити до 22 грудня, не сумують: передплатити газету можна з
будь-якого місяця. Також УЛГ реалізується в кіосках столичного «Союздруку».
Обговорення
перших шести номерів «Української літературної газети», її політики та позиції
продовжили працівники редакції. Зокрема, Іван Андрусяк жартома повідомив, що
він намагається виконувати дві ролі: залучати до газети талановитих авторів, як
от Василя Голобородька, Леоніда Ушкалова, а також регулярно бурчати на деякі
публікації. Сидоржевський, за його словами, часом слухає, часом – ні, але
щоразу робить щось добре.
Галина Тарасюк
подякувала присутнім за підтримку і запросила енергійніше включатися в
газетотворчий процес.
Член редколегії,
редактор сайту www.inlit.com.ua Сергій Пантюк висловив своє задоволення з того,
що УЛГ і його сайт – однодумці.
Однак відомий
перекладач Сергій Борщевський був дещо
засмучений тим, що газета не надрукувала його думку щодо матеріалу Дмитра
Чистяка, в якому він покритикував
молодого перекладача за надмірну довіру до деяких «совдепівських»
структур.
На що Михайло
Сидоржевський відповів:
– Я відхилив Вашу
репліку тому, що газету розглядаю як літературне видання, суб’єктом
зацікавленості якого є суто література, а не політика.
Член редколегії
УЛГ Степан Процюк з Івано-Франківська – найкращої думки про газету. А тому
побажав часопису довголіття, і щоб кожен його номер став подією в літературному
і суспільному житті України.
Редактор
«Сучасності», член редколегії УЛГ Тарас Федюк зізнався, що, за всієї
прихильності до нового часопису, неприємне враження на нього справили деякі
фривольні неточності у статтях Олександра Стусенка, а також критичні тексти
Ігоря Бондаря-Терещенка. А в іншому рівень нової «літературки» набагато вищий
за «стару».
Відповідь
Сидоржевського була більш ніж обґрунтованою:
– По-перше,
газета не належить і не служитиме жодному з літературних кланів. По-друге, у
нас, на жаль, обмаль літературної критики, а більше – компліментарних рецензій.
По-третє, не треба боятися критичного слова. Газета створена для відкритої полеміки, для
літературних дискусій.
Сергій Лавренюк
закликав усіх не ображатися на колег і писати про літературу весело, а то вона
погребальна якась… А в успіх УЛГ він вірить, бо знає можливості редактора, і з
задоволенням читав колись його журнал
«Книжковий огляд», який, на жаль, перестав виходити.
Виступ молодого
прозаїка і перекладача Івана Рябчія був короткий:
– Нарешті
з’явилася газета, яку приємно читати. Якщо й надалі її робитимуть цікавою, то
вона має перспективу.
Відомий
літературний аналітик Костянтин Родик висловив упевненість, що УЛГ буде
успішною, читабельною, цікавою, як усі попередні проекти її редактора Михайла
Сидоржевського. Тим більше, що в редколегії і редакції зібралися яскраві й
талановиті письменники.