Публіцистика, культура, війна. Зустріч студентів з Михайлом Сидоржевським

454

На онлайн-розмову з другокурсниками Інституту журналістики Київського  університету імені Бориса Грінченка завітав український громадський діяч, поет, прозаїк, публіцист, голова Національної спілки письменників України  Михайло Сидоржевський. Знаний Майстер, який своїм досвідом, знаннями, живим Словом дає просторінь читацькій думці, надихає творчу молодь. Говорили про документалістику та війну, позаяк в часи таких тектонічних зламів важливо розуміти, як розкрити свій письменницький талант та не дати йому згаснути.

Нижче – дуже коротко про цю розмову, хоча сказано було набагато більше.

 

ПРО ВПЛИВ ВІЙНИ

Пан Михайло почав з того, що війна, яку розв’язала Росія, неабияк вплине на геополітичний пасьянс 21 століття. Безперечно, Україна переможе, але ми не знаємо, яким буде світ, Європа, що станеться з агресором. Ми можемо фантазувати, але дійсність почасти буває іншою, ніж ми її уявляємо. І публіцистика, безперечно, змінюється, як і віхові моменти історії. Нині, зазначає гість, важко читаються великі аналітичні статті, читачеві хочеться якомога швидше довідатися суть. Тому журналістика тяжіє до тезисності, адже саме так інформація сприймається легше. Щодо паперової преси, то вона втрачає свої позиції і поступово переходить в електронний формат. Однак, на думку М.Сидоржевського, паперову пресу відправляти в небуття ще рано. На його думку, ймовірно, вона і в майбутньому збереже свою нішу і свого читача.

ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ ПИСЬМЕННИК

Для самого Михайла Сидоржевського публіцистика, як виявилося, нині до певної міри відійшла на другий план. Це й зрозуміло, адже в нього багато інших обов’язків: й у Спілці письменників Україні, і в «Українській літературній газеті». Саме зараз він упорядковує антологію фронтової лірики; багато тієї поезії, до речі, можна знайти й в інтернеті. А ще пишеться проза: минулого року побачила світ книжка «Візерунки на пергаменті часу». Крім того, восени минулого року в Болгарії в перекладі на болгарську надрукована його поетична книжка «Запрошення до подорожі». Завершується робота над книжкою про історію рідного села М.Сидоржевського – Старого Солотвина, що на Житомирщині, а також – книжка публіцистики (статті, оприлюднені в масмедіях і в соцмережах від 2015 року дотепер). Також на етапі реалізації – ще кілька творчих задумів.

«ЧАС ФАРИСЕЇВ ТА ГЕРОЇВ» : ПЕРЕДБАЧЕННЯ, ЯКІ СПРАВДИЛИСЯ

У 2015 році вийшла книга публіцистики «Час фарисеїв і героїв». «На жаль, багато з того, що я писав, дійсно справдилося, – ділиться своїми емоціями письменник, –  від мовного питання до справ у шоубізі – ми занедбуємо свою культуру». Зараз є надія та оптимізм, що після війни ми нарешті станемо потужною європейською державою, але тривога від наших помилок нікуди не зникає. Саме тому Михайло Сидоржевський планує писати про це – не для того, щоб просто критикувати, а для того, щоб знову не наступати на свої ж граблі та не бути «какая разніца».

ПРО РОСІЙСЬКУ КУЛЬТУРУ

Для того, щоб адекватно сприймати дійсність, у якій ми живемо, потрібно принципово відділитися від чужої нам російської культури. Звертати увагу й шанувати важливо нашу культуру, давати оцінку тим, хто був колаборантом, а хто ні. І це має стати державною політикою. Одна з брехливих тез росіян звучить, як «звільнення населення від рук нацистів». путін вважав, що його армію українці дійсно будуть зустрічати з квітами. Якби із самого початку рашисти знали, що на них тут чекають з кулеметами, автоматами та гарматами, то, можливо, історія новітня б по-іншому розвивалася. Ось настільки це важливо.

ПРО ТЕ, ЯК СТАТИ ПУБЛІЦИСТОМ

«Публіцистика, яка буде жити рік чи два – це не публіцистика», – іронізує Сидоржевський. Він каже, що багато читав у дитинстві, книги – це база. Особливо важливим є читання класичної літератури, бо це – найкраще, написане людством. Література формує наш світогляд, допомагає віднаходити істину, розрізняти правду від фальші. А якщо у вас є ще Божа іскра, талант, жага до праці, то все це неодмінно допоможе в красному письменстві.

 

Швидко промайнула година спілкування та натхнення від Михайла Сидоржевського. Ми живемо в той час, коли варто фіксувати ледь не кожен день життя, переосмислювати багато подій, знаходити відголоски з минулого. Наші матеріали – це прекрасна можливість передати нащадкам свідчення війни та переживання, емоції, думки людей. Тож творімо, друзі, на благо України!

Ярослава ШЛАПАЦЬКА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка

 

Титульне фото: Михайло Сидоржевський.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!