Прихиляючи до українського неба

179

Творчість Олександри
Ковальової – як той багатобарвний і запахущий степовий цвіт, та й сама вона із
степового Луганського краю. Вже перша її поетична збірка «Степові озера» явила
читачеві прозору ясність ритмомелодики вірша, заглибленість у неповторну книгу
рідної землі. На цих  сторінках
Олександра не шукала ефектних ілюстрацій – її цікавили графічно прості
акумулятори змісту – символи. Цю збірку високо оцінив великий поет і перекладач
Василь Мисик. Він підкреслив здатність Ковальової до образного «розлущування»
слова, пошуку адекватного відлуння в інших мовних стихіях. Очевидно, саме ця
обставина спричинилася до вивчення Олександрою германістики в Харківському
педагогічному університеті.

   Невдовзі за її ініціативи у співавторстві з
німецькою поетесою Наду Шмідт вийшла книга поезій «На два голоси» українською
та німецькою мовами. Шанувальники поезії відразу помітили появу на
перекладацькому обрії нового імені, оскільки переклади О.Ковальової враховували
найтонші нюанси німецької поезії, аж до відтворення діалектних особливостей. І
в цьому немає нічого дивного – Ковальова відомий і своєрідний поет та прозаїк,
публіцистичний полеміст. Вона не «стирається» з часом, вміло обираючи головне
русло літературної ріки.

   «Птахи не бувають дідами і бабами», –
підкреслює вона в книзі прози «Триблаженне дерево». Не «стиратися», постійно
поновлювати творчу ауру Ковальовій допомагає безпосереднє спілкування з
німецькими літераторами та перекладачами. Саме вона була одним з ініціаторів
«літературного мосту» Харків-Нюрнберг, наслідком чого стали укладені нею
поетичні антології «Потік» (2011р.), та «Жіночі голоси» (2013р.).

    А щойно вийшла у світ книга поетичних
перекладів з німецької «Блакить». У ній Олександра Ковальова зізнається, що їй
давно хотілось здійснити мрію своєї юності – зібрати під однією обкладинкою
вірші німецьких поетів романтичного спрямування. Теоретична думка поділяє їх на
школи та періоди. Однак серце поета-перекладача сприймає цю поезію як один
могутній і нероздільний потік. У ньому імена Ф.Гельдерліна, Новаліса,
Ф.Шлегеля, В.Ваккенродера, Г.Гайне. Цією книгою О.Ковальова заявляє про себе як
про одного з кращих в Україні перекладачів німецької поезії.

 

Ніби сонях, відкрита душа радіє,

У тузі,

В напрузі,

Любові й надії.

 

Так
передає українською мовою трепетні вірші німецького романтика Едуарда Меріке
Олександра Ковальова, прихиляючи до українського неба суголосні їй душі.

м. Харків

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!