“Українська літературна газета”, ч. 24 (342), 9 грудня 2022
ВОЄННА МИСТЕЦЬКА ВИСТАВКА В МУЗЕЇ ГЕТЬМАНСТВА
Невеликий будиночок палацового типу на Київському Подолі, при вулиці Спаській 16-б, – це муніципальний Музей Гетьманства. Муніципальний тому, що перебуває у віданні Департаменту культури Київської міської державної адміністрації. Хто знає правдиву історію України і роль в ній гетьманства за майже 300 років, той дуже бажав би, щоб у нашій столиці все ж був Національний музей Гетьманства; і то не в колишньому приватному помешканні, а у справжньому великому за площею та кількістю залів музеї. Це був би справді національний і міжнародний осередок популяризації і вивчення української Державності, – і можна сподіватися, що такий музей буде. Але, слава Богу, що вже чимало років маємо і такий невеличкий Музей Гетьманщини з безкоштовним правом на його відвідання, професійною командою науковців, яку багато років очолювала одна із засновниць музею Галина Ярова; а нині їй на зміну прийшла молодша Євгенія Карацюба.
Одне із завдань музею – організовувати виставки, тематично пов’язані з профілем музею, і взагалі з українською патріотичною й державницькою ідеєю. На другому поверсі музею є чималенька зала, розрахована на те, щоб експонувати до 50-ти документів або творів мистецтва. Ці виставки відвідує багато людей, здобуваючи ціннуі сторичну та естетичну інформацію.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зовсім недавно кияни отримали сильне враження та яскраві емоції на відкритті персональної виставки члена Національної Спілки художників України, заслуженого художника України Сергія Позняка, приуроченої до подій жахливої війни московитів-рашистів проти України.
Сергій Позняк
За фаховою освітою маестро Сергій – графік, він закінчив Український поліграфічний інститут у Львові, багато років присвятив книжковій ілюстративній графіці, оформленню книг, листівок та плакатів. Але водночас, паралельно з графікою, працював у галузі малярства різних жанрів: портрета, пейзажу, історичної, побутової тематики.
І ось виставка його малярських творів у Музеї Гетьманства на тему рашистсько-московитської війни проти України стала справжнім відкриттям для багатьох, хто знав його давненько, і хто щойно познайомився із ним нині: класний, професійний графік, – а яке у нього досконале, витончене малярство – за всіма показниками й засобами – рисунка, композиції, колориту, гармонії, пропорцій, ритму!
Виставка про війну, але батального жанру тут немає. У Музеї Гетьманства Сергій Позняк виставив переважно портрети і пейзажі – в обох жанрах він давно справний і майстерний. Виконані ним портрети українських воїнів, волонтерів – це вдала спроба зобразити наших героїчних сучасників, щоб потім нащадки знали, завдяки кому було здобуто перемогу України над рашистами. Це портрети наших живих героїв, з яких братимуть приклад нові покоління.
Не можу не згадати і тих наших героїв, яким не судилося вижити у цій страшній війні. Я часто проходжу через Софійський майдан у центрі Києва, де розгорнуто фотовиставку полеглих героїв, і хоч як би кудись не поспішав, зупиняюся, вдивляюся в обличчя зовсім молодих хлопців та літніх чоловіків, яких уже немає серед живих. Безбороді й з модними тепер серед молоді борідками, суворі й, навпаки, усміхнені, у плямистій військовій формі і в цивільних куртках – але ж які вони всі гарні! Неначе їх душі, що вже на небі, випромінюють на їхні обличчя вічну українську вроду і красу. Мимоволі сльози навертаються на очі: за що ти їх убив, недолугий карликоподібний кремлівський кате?!
Мальовані ж портрети пензля Сергія Позняка на виставці несуть ту ж саму щемність серця, але ще й чуття гідності та оптимізму. Мистецькими засобами автор малює не тільки їхню зовнішність, але їхні почування. Це одночасно і репрезентативні портрети, і психологічні; а в нюансах – і лірико-поетичні. Тут і усвідомлення трагедії нації, яку цинічно знищує, безжально плюндрує ворог-супостат, і непохитний патріотичний дух українців, і оптимізм та віра у прекрасне майбутнє нашої Батьківщини.
Увагу глядачів виставки привернув портрет старого «діда з ротом, що ввалився». Ці провалені усередину губи, зморшки на щоках і на чолі – все свідчить, що за народним прислів’ям вже «роки беруть за боки». Але скільки веселих іскринок в очах цього дідка! Він уже доживає свого віку, але його очі промовляють, що й після нього на Україну чекає щастя і процвітання.
Усі представлені на виставці портрети викінчені, добре намальовані з акцентами на гармонійне поєднання зовнішності і характеру, вдачі людей.
Більшість пейзажів – це вставки, доповнення до портретів, бо дуже часто мистець малює людину в середовищі, де вона живе і діє. Окремі пейзажі показують глядачам варварство путінських московітів – зруйновані будинки, вибиті в багатоповерхівках вікна, руїни. У цих роботах є певний символізм. Бачимо, наприклад, як підбитий рашистський танк «наївся» українського чорнозему, занурившись баштою в землю.
Частіше відвідувачі зупиняються біля картини, де зображено, як військовий корабель рашистів «Москва», сповитий чорним димом, тоне. Сергій Позняк намалював не ілюстрацію того, як усе це відбувалося насправді, а картину з художнім і символічним загостренням, – мовляв, подібний чорний дим може очікувати на Москву, і без лапок, і не в назві судна. Назагал картина загибелі флагмана московитського морського флоту символізує усю цю несамовиту імперію і її столицю в момент початку їхнього кінця.
У промовах фахівців і пересічних глядачів на відкритті виставки висловлювалися побажання авторові картин, щоб він зберіг усі твори, явлені тут, та продовжував розробляти цю тему, адже вона уже увійшла в терен українського мистецтва як подія, що висвітлює героїчний опір українців рашистській навалі, незламність нашого народу та непохитну віру в перемогу ЗСУ України за підтримки всього цивілізованого світу. Виставка глибоко патріотична і являє собою творчий внесок Сергія Позняка у справу відтворення сучасної історії України та популяризацію її реальних героїв-визволителів.
Дмитро Степовик,
доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Національної академії наук України.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/