Праукраїна і санскрит

568

 

До 80-ліття від дня народження видатного філолога-санскритолога Василя Кобилюха

Андрій СТАНОВСЬКИЙ

Великою жагою до знань і палкою любов’ю до України пронизана вся життєва лінія Василя Олексійовича Кобилюха.
Видатний філолог-санскритолог народився 12 червня 1935 року в селі Журавники Пустомитівського району Львівської області. Навчався у Львівському медичному інституті, а також на філологічному факультеті Львівського державного університету імені І.Франка, але в 1960-х роках, перед самим захистом дипломної роботи, його виключили з цього закладу як такого, «що одночасно навчається у двох вузах». І тільки через 36 років, 12 червня 1997 року, В.Кобилюху дозволили захистити дипломну роботу на тему «Українська мова і санскрит».
Брав участь у створенні «Орфографічного словника українських медичних термінів» (Львів, 1993 рік, 29000 слів), двотомного українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника (Львів, 1995 рік, 33000 слів) та українсько-латинсько-англійського медичного енциклопедичного словника в 4-х томах.
Крім того, на медичну тематику у Василя Кобилюха налічується 76 праць. На тему праісторії України і дослідження Санскриту – 63 публікації.
Автор наукової праці «Українські козацькі назви у санскриті» (2003 рік), численних публікацій, як в українських («Дзвін», «Мандрівець», «Грегіт», «Український світ» та ін.), так і в зарубіжних журналах, а також у періодичній пресі. У 2007 році видав поетичну збірку «Прийшла до мене Україна», у 2009 році – монографію «167 синонімічних назв землі у санскриті».
З 30 січня 2000 р. – член Української асоціації письменників Західного регіону.
Про автора читаємо у книзі «Українські лікарі» (Львів, 2008, т. 3). Із червня 2010 року – дійсний член Міжнародної Української академії оригінальних ідей. З листопада 2013 року – доцент кафедри українознавства університету «Львівський Ставропігіон».
Дослідження В. Кобилюха дозволяють зробити надзвичайно цікаві висновки щодо ролі української нації в розвитку всієї земної цивілізації. Досліджуючи праісторію української символіки та інших астральних знаків, він стверджує, що Тризуб, Трипільська культура, Черняхівська культура так само, як і культура кіммерійців, сарматів, скіфів, агафірсів (люди світлої землі), кушанів, гунів, антів, полян, волинян, бойків, лемків, гуцулів та ряду інших народів є історичними назвами єдиного, найбільшого і найдавнішого у світі народу – українців.
Англійський учений, професор Р. Вілсон про походження європейських мов, у тому числі англійської, пише: «Англійська мова та більшість європейських мов походять з прамови, що нею розмовляли десь 5000 років тому в Південній Русі». Інший англійський учений-філолог та історик Л. Веделл у своєму порівняльному «шумерсько-арійському словнику» доводить спорідненість між мовою шумерів і мовою трипільців, тобто давніх українців.
В книзі «Душа Японії: айни очима українця і санскриту» він вперше проводить аналогії між айнами і українцями.
У 1921 році у північному Китаї, у провінції Кіндзу, шведський археолог Андерсон виявив зразки Трипільської кераміки. З провінції Кіндзу дослідники переїхали на розкопки до Японії, де було виявлено понад 40 місць із трипільською керамікою. Також були знайдені притаманні аріям-трипільцям жіночі фігурки «Матері-Землі», а в кожному похованні, на дні, виявлено червону вохру, що властиво похованням тільки на теренах материкової Праукраїни, або аріям-переселенцям з її теренів.
Провідні археологи світу, зокрема Емануель Аннаті з Нью-Йорка, встановили, що та кераміка походить з України.
Згідно з біолого-генетичними аналізами французьких учених П’яцца, Меноцці та Ковалі-Сфорца, Далекий Схід був заселений народом з материкової України, який пройшов через весь азійський континент ще в XV-X тисячоліттях до н.е.
Праця Василя Кобилюха «167 синонімічних назв Землі у Санскриті» розробляє свою концепцію на основі мовної культури та духовності українців, яка утверджувалася впродовж тисячоліть в історії українського народу. Тому дослідник кристалізує нову, досі не вивчену тему, опрацьовує джерела для вивчення неосяжного називництва до лексеми Земля, на основі чого висвітлює нові теми та ідеї подальших мовних наукових пошуків.
В історії України багато славетних подій і дат. Неможливо її уявити без звитяжних і мужніх козаків, які боронили рідну землю від ворогів, створивши грізну Запорізьку Січ. Вичитуючи козацькі назви крізь призму санскриту, автор вперше доводить, що слова козацького лексикону – не турецького походження, вони є праукраїнськими. Отже, це ще один доказ сили і давності української мови.
Важливість доробку В. Кобилюха високо оцінюють вітчизняні і зарубіжні вчені. Зокрема, це доктори наук, професор А. Шевченко, професор В. Мулява та багато інших.
Сам автор і його наукові праці – це дарунок Бога українському народу. Про цю свою славетну історію повинні знати всі українці – від учня до Президента і прагнути бути достойними своїх предків, сучасників і нащадків.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!