Помер Олесь Рязанов

618

Сумна звістка сколихнула не лише сусідню країну. 26 серпня на 74-му році життя відійшов у засвіти один із найвизначніших білоруських поетів усіх часів, перекладач і есеїст, лауреат Державної премії Білоруської РСР імені Янки Купали. Входив у Союз білоруських письменників, був віце-президентом білоруського ПЕН-центру, ліквідованого білоруськими властями в серпні цього року.

Громадянська і творча дорога знакового письменника встелена більше тернами, ніж лаврами.

Олесь Степанович Рязанов (біл. Алесь Сцяпанавіч Разанаў народився 5 грудня 1947 року на хуторі Сілець Березівського району на Берестейщині – українському етнокультурному краї у середній течії річки Західний Буг.

У 1966 році початкуючий літератор  вступив на філологічний факультет Білоруського державного університету. Вчився недовго. У 1968-му разом із своїми студентами-однодумцями він написав листа на ім’я тодішнього першого секретаря ЦК Компартії Білорусі Петра Машерова із вимогою провадити навчання у виші рідною мовою. Невдовзі за цю «зухвалість» талановитого студента і його побратимів показово покарали – виключили з університету.

Але ні на дух, ні на талант ця покара не вплинула. Олесь ішов своєю – кам’янистою –  дорогою, що вимушено пролягла і на замежжя (в останні роки Рязанов жив переважно в Німеччині).

Філософські твори Олеся Рязанова змінили білоруську літературу, врятували її від тяжкої радянської задухи. Поезії новатора, автора незвичайних форм перекладені на десятки мов світу, зокрема на українську, у чому найбільша заслуга у нинішньому ж серпня упокоєного поета і мистецтвознавця Дмитра Чередниченка.

Олесь Степанович і сам перекладав на рідну мову твори з литовської, латиської, грузинської, болгарської, сербсько-хорватської, чеської, англійської мов.

Автор десятків збірників, зокрема «Адраджэнне», «Назаўжды», «Шлях—360» та інших.

 

* * *

Коли пропали всі ключі,

коли ні шансу,

анічого –

усе ж іди,

люби,

кричи

і посягай на перемогу.

 

***

Кожен народ має хоч один геніальний твір, і цей твір – мова.

 

***

БЕЗМЕЖЖЯ

Половину життя подаюся у світ, половину –

вертаюся зі світу,

половину життя пишу на дорозі свої імена,

половину – закреслюю написане,

половину життя росту від землі, половину –

росту з землею:

і все менше в мені мене, і все більш –

безмежжя.

 

* * *

НА ЦІЙ ЗЕМЛІ

Хто питає у мене дорогу на схід,

хто – дорогу на захід…

 

Ніби роздоріжжя – я показую усім, куди

Іти, а сам зостаюся на місці – на цій же

землі, під цим же небом,

 

занадто легкий для глибіні,

занадто важкий для вишини,

занадто цілісний, аби подаватись у який-

небудь бік…

 

Ось моя ліва рука, ось – права…

Я кладу зерно в діл – і воно виростає

в дерево:

на одній частині в нього сонце,

на другій – місяць,

різноголосі пташки з усіх кінців світу

співають на ньому свої пісні і ладять гнізда…

 

Тут мій захід, і тут – схід.

 

***

 

Надломи – не по нім надломи,

Перун – це також не в заміс…

Здійматись древу молодому,

міцніти

влітку і взимі.

 

І зберегти не просто звістки,

а заповіт на всі часи:

тоді витримують підліски,

коли витримують ліси.

 

ВІДСТАНЬ

Відстань підступає і відступає, і всюди замість неї я застаю сутінкову землю,

зосереджену воду, огрублі дерева.

 

Я у них допитуюся про відстань.

 

Каже земля: це ж бо мій слух.

Каже вода: це ж бо мій зір.

Кажуть дерева: це – наше дихання.

 

Я обертаюся навколо.

Я можу бути одночасно тільки тут,

Де стою, де уже є.

 

Відстань – мій втрачений рай: він відображається снами і міражами.

 

Я розіслав у далечінь у різних напрямах стріли, а стріли вертаються,

цілячись у мене.

 

Переклад із білоруської Василя ПІДДУБНЯКА.

 

На світлині Олени Козлової (lit-bel.org): Олесь Рязанов біля отчої хати в селі Сільці.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?