Сумна звістка сколихнула не лише сусідню країну. 26 серпня на 74-му році життя відійшов у засвіти один із найвизначніших білоруських поетів усіх часів, перекладач і есеїст, лауреат Державної премії Білоруської РСР імені Янки Купали. Входив у Союз білоруських письменників, був віце-президентом білоруського ПЕН-центру, ліквідованого білоруськими властями в серпні цього року.
Громадянська і творча дорога знакового письменника встелена більше тернами, ніж лаврами.
Олесь Степанович Рязанов (біл. Алесь Сцяпанавіч Разанаў народився 5 грудня 1947 року на хуторі Сілець Березівського району на Берестейщині – українському етнокультурному краї у середній течії річки Західний Буг.
У 1966 році початкуючий літератор вступив на філологічний факультет Білоруського державного університету. Вчився недовго. У 1968-му разом із своїми студентами-однодумцями він написав листа на ім’я тодішнього першого секретаря ЦК Компартії Білорусі Петра Машерова із вимогою провадити навчання у виші рідною мовою. Невдовзі за цю «зухвалість» талановитого студента і його побратимів показово покарали – виключили з університету.
Але ні на дух, ні на талант ця покара не вплинула. Олесь ішов своєю – кам’янистою – дорогою, що вимушено пролягла і на замежжя (в останні роки Рязанов жив переважно в Німеччині).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Філософські твори Олеся Рязанова змінили білоруську літературу, врятували її від тяжкої радянської задухи. Поезії новатора, автора незвичайних форм перекладені на десятки мов світу, зокрема на українську, у чому найбільша заслуга у нинішньому ж серпня упокоєного поета і мистецтвознавця Дмитра Чередниченка.
Олесь Степанович і сам перекладав на рідну мову твори з литовської, латиської, грузинської, болгарської, сербсько-хорватської, чеської, англійської мов.
Автор десятків збірників, зокрема «Адраджэнне», «Назаўжды», «Шлях—360» та інших.
* * *
Коли пропали всі ключі,
коли ні шансу,
анічого –
усе ж іди,
люби,
кричи
і посягай на перемогу.
***
Кожен народ має хоч один геніальний твір, і цей твір – мова.
***
БЕЗМЕЖЖЯ
Половину життя подаюся у світ, половину –
вертаюся зі світу,
половину життя пишу на дорозі свої імена,
половину – закреслюю написане,
половину життя росту від землі, половину –
росту з землею:
і все менше в мені мене, і все більш –
безмежжя.
* * *
НА ЦІЙ ЗЕМЛІ
Хто питає у мене дорогу на схід,
хто – дорогу на захід…
Ніби роздоріжжя – я показую усім, куди
Іти, а сам зостаюся на місці – на цій же
землі, під цим же небом,
занадто легкий для глибіні,
занадто важкий для вишини,
занадто цілісний, аби подаватись у який-
небудь бік…
Ось моя ліва рука, ось – права…
Я кладу зерно в діл – і воно виростає
в дерево:
на одній частині в нього сонце,
на другій – місяць,
різноголосі пташки з усіх кінців світу
співають на ньому свої пісні і ладять гнізда…
Тут мій захід, і тут – схід.
***
Надломи – не по нім надломи,
Перун – це також не в заміс…
Здійматись древу молодому,
міцніти
влітку і взимі.
І зберегти не просто звістки,
а заповіт на всі часи:
тоді витримують підліски,
коли витримують ліси.
ВІДСТАНЬ
Відстань підступає і відступає, і всюди замість неї я застаю сутінкову землю,
зосереджену воду, огрублі дерева.
Я у них допитуюся про відстань.
Каже земля: це ж бо мій слух.
Каже вода: це ж бо мій зір.
Кажуть дерева: це – наше дихання.
Я обертаюся навколо.
Я можу бути одночасно тільки тут,
Де стою, де уже є.
Відстань – мій втрачений рай: він відображається снами і міражами.
Я розіслав у далечінь у різних напрямах стріли, а стріли вертаються,
цілячись у мене.
Переклад із білоруської Василя ПІДДУБНЯКА.
На світлині Олени Козлової (lit-bel.org): Олесь Рязанов біля отчої хати в селі Сільці.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.