Поезія – все те, що між рядків

271

Поезія
– це… Кожен може дати своє визначення цьому поняттю. Про поезію, як і про
кохання, можна говорити безкінечно.  Для
когось вона є самовираженням, для інших зброєю, а комусь вона як «Наперсток для
відьми» – таку назву має збірка віршів молодої талановитої поетеси Алли
Миколаєнко. Алла народилася в Конотопі, «місті відьом». Вона «добра відьма» в
поезії, що прагне захистити всіх від злого за допомогою власних сил. Адже
поезія – це потужна сила, чарівна сила. У збірці ви не знайдете в буквальному
сенсі вірші-замовляння чи вірші-закляття, проте енергетичний вплив відчутний,
бо справжня поезія – енергія, що живить душу.

Відкриваючи
для себе «Наперсток для відьми», я зробив не одну закладку, щоб перечитати ще
раз вірші, які найбільше мені сподобались. А коли взявся писати рецензію, то
зрадів цим закладкам, бо мав намір цитувати вподобані поезії, але ж тоді могло
б так трапитися, що більше слів у виділених мною рядках, ніж у самій рецензії,
бо спробуй вибери, коли всі рядки особливі. Скажу тільки, що в цій здебільшого
урбаністичній поезії авторки є щось первинне, те, що не старіє з часом. Це
якась первісна глибина незвіданості світу, що не може не вражати, враховуючи як
сучасний простір всезнання, безмежний доступ до різноманітної інформації, так і
сучасність віршів поетеси. Бо є те, чого словами не поясниш. Маю підозру, що
слова в поезії є нічим більшим, ніж просто каркас чи певна форма, а сама поезія
– це все те, що між рядків. Проте, ЯКИЙ все ж таки каркас, ЯКА форма. Так пише
тільки ця авторка. Стиль Алли Миколаєнко не сплутаєш ні з чиїм іншим. І все ж
не втримаюсь, щоб не процитувати хоч би ось такі рядки:

 

і коли стане ближчим сонце

коли стане холодно

заболить тобі родимка

наче свічка за упокій

заридає краплями

а потім візьме і заспокоїться

то відлягло від серця

то кров твоя обізвалась

(«Заклинання»)

 

Радує, що
молода поетеса не епатажна, оскільки нині у віршах молодих зазвичай більше
епатажу та вульгаризмів, ніж самої поезії. Алла Миколаєнко – класично сучасна
авторка, однаково сильна як у верлібрах, так і у римованій поезії. До речі, її
верлібри є сильним аргументом у подоланні не обґрунтованої думки, що цей тип
неримованої поезії не є поезією, або недопоезією. Але ж ця потужна слово-стихія
не народилась римованою. А здатність надати ритму не силабо-тонічним
віршетворам (верлібрам) – це вже вияв майстерності. Як молодий, проте
вимогливий до поетичного слова літератор та вибагливий читач скажу, що вірші
авторки «Наперстку…» читалися з естетичною насолодою та енергетично збагатили
моє спрагле на сильне слово серце. Бо справжня поезія читається саме серцем.
Прагну заінтригувати та зацікавити потенційного читача Алли Миколаєнко,
висловивши своє захоплення її збіркою «Наперсток для відьми». Повірте ж на
слово і читайте, бо воно того варте.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!