«Поезія – це конспіративна країна душі»

309

Про що говорив грузинсько-український поет, перекладач і
дипломат Рауль Чілачава в столичному Інституті філології.

 …ПРО СВІЙ ТВОРЧИЙ ЮВІЛЕЙ

Рівно 50 років тому свій перший вірш написав учень 8 класу
Абастуманської середньої школи Рауль Чілачава. “Відтоді я свідомо взяв на себе
велику відповідальність бути поетом і несу її донині”, – зізнається поет. Через
10 років вийшла друком його перша книга перекладів «Саповнела – квітка щастя» у
київському видавництві «Молодь». Передмову до неї написав Іван Драч.

“Людина вимірює життя певними кроками. Біографію письменника
можна виміряти виданими книжками”, – якщо слідувати словам письменника, творчий
геній 64-річного Рауля Чілачави сьогодні святкує 100-річний ювілей! Цьогоріч
письменник опублікував свою ювілейну соту книгу «Світло самотньої зірки» у 2-х
томах. Перша книга містить грузинські поезії автора в перекладах відомих
українських поетів, а друга — його українські поезії та переклади з
грузинської.

 

…ПРО ЛАТВІЙСЬКУ СТОРІНКУ
СВОГО ЖИТТЯ

“Я не вважаю себе графоманом, але мені пощастило – все життя
я займався тим, що мені подобалося”, – Рауль Чілачава завжди вмів поєднувати
дипломатичну місію з високою письменницькою. Поет і перекладач написав 13 книг
за 4 роки, доки був Послом України в Латвії. Приїхавши у країну з чужою мовою і
культурою, Рауль Чілачава відразу взявся перекладати відомих латвійських поетів
Яніса Райніса та Астазію. Спочатку – грузинською мовою, потім – українською. До
книги увійшли унікальні, раніше не друковані фотографії і документи, які Рауль
знайшов в архівах.

 

…ПРО ПОЕТИЧНУ ТВОРЧІСТЬ

“Навчити писати неможливо. Якщо ваше око здатне бачити
інакше, ніж інші, і ви можете це сказати – з вас може буде письменник”, –
розмірковує Рауль Чілачава про поетичний талант. Для найвідомішого перекладача
з грузинської літератури поезія – “це велика таїна, конспіративна країна душі,
де лише ти один”.

Привідкриваючи куліси своєї творчої майстерні, Рауль
Чілачава розповідає, коли і як до нього приходить творча муза: “Вірші можуть
виникнути з будь-якої ситуації, будь-де – на конференції, у трамваї, в літаку.
Я їх не пишу, вони складаються у моїй голові окремими рядками. І коли я сідаю
за чистий аркуш, я вже знаю ці вірші напам’ять”.

 

…ПРО МИСТЕЦТВО ПЕРЕКЛАДУ

“Перекладу можна навчитися. Але ти маєш закодований матеріал
одного твору перекласти у рівнозначний твір”, – переконаний Рауль Чілачава.
Поет застерігає, що нюансів у художньому перекладі дуже багато. Наприклад, в
грузинській мові нема граматичних родів, тому досить проблематично перекласти
назву «Він і Вона» цією мовою. В подібних ситуаціях, каже перекладач, “на
допомогу приходить знання рідної мови, коли ти можеш замінити один образ іншим
без змістових втрат”.

До речі, Рауль Чілачава здійснив переклади грузинською мовою
понад ста українських поетів, починаючи від Григорія Сковороди й до сучасних
письменників. Наразі Рауль мріє видати всі ці переклади в одному виданні.
Збагатив письменник і скарбницю української художньої перекладної літератури –
саме йому належить найбільше зібрання українських перекладів грузинської поезії
від фольклору до сьогодення.

 

…ПРО МОВУ

Рауль Чілачава по-гумбольд¬тіанськи підходить до розуміння
мови: “Мова є не лише засобом спілкування. Вона передає образ мислення,
філософію народу”. Поет вважає, що “від того, як називаються речі, можна
сформувати враження про народ – що він знає, як відчуває світ”.

 

…ПРО АВТОПЕРЕКЛАД

“Автопереклад поганий тим, що у перекладача нема
відповідальності перед автором”, – переконаний Рауль Чілачава. Крім того,
“вірш, написаний один раз, вже пережитий автором, і знов повернутися до тих
відчуттів дуже важко”, – зауважує поет.

 

…ПРО ЛІТЕРАТУРНІ
ТЕЧІЇ

Рауль Чілачава категорично проти «чіпляння стильових
ярликів» на письменників: «Не треба себе заковувати у кайдани всіляких
«ізмів»!  Хоча для літературознавців це –
хліб, для поета не може бути рамок, меж”. Сам перекладач і поет не зараховує
себе ні до якого літературного покоління чи течії. На його думку, “є просто
жанр, в якому ти працюєш – проза чи поезія”.

 

…ПРО СВОЮ УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Вперше українську мову Рауль Чілачава почув ще в юнацькі
роки. Це була ламана україно-російсько-грузинська говірка його
сусідів-переселенців. Пригадуючи своє минуле, Рауль переконаний у доленосності
такого сусідства, адже все своє доросле життя поет пов’язав саме з українською
мовою.

Вдруге Рауль познайомився зі своєю «другою рідною мовою»
1962 року, коли прочитав у газеті звернення Микити Хрущова до космонавта
Леоніда Попова. Воно хоч і було перекладене грузинською, але мало в кінці
транслітероване українське «Дякую». “З цим багажем я і переїхав до Києва”, –
зізнався Рауль Чілачава.

 

…ПРО ДИПЛОМАТІЮ І
ПОЕЗІЮ

“В Грузії є традиція – майже всі грузинські царі були
поетами”, – сказав Рауль Чілачава й додав: “Я не вважаю себе великим політиком.
Натомість поезія – це стан душі. Завжди можна знайти точки дотику між
дипломатією і поезією”. Такими спільними точками, на думку Рауля, є метафоричне
мовлення, сповнене натяків і недомовленостями, а також – “пошук шляхів до серця
людини”.

 

Зустріч з Раулем Чілачавою в Інституті філології тривала
лишень 1 год. 20 хв., проте вражень, які залишилися від спілкування з
непересічно талановитою людиною, вистачило б на цілий розділ книги спогадів про
видатного поета, перекладача, літературознавця й дипломата. Усі ці ролі завжди
були природними для Рауля Чілачави, і він ніколи в житті жодній з них не
зрадив…

 

Не брав… Не мав… Не виїздив…

Не чув… Не знав… Не зустрічався…

Не заклинав: «Навіки слався!»

Не божеволів: «Диво з див!»

 

Не нагромадив, не набув,

На відданість не присягався,

Ні перед ким не гнувсь, не слався…

Ні, ні… Самим собою був!

 

(«Спроба самозвіту» з поетичної книги «Дві столиці»)

 

 

 

прес-центр інституту філології

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!