На здобуття Шевченківської
премії
Наближається
непростий момент вибору для членів журі Шевченківського комітету. Серед
висунутих на здобуття найбільшої української культурної нагороди –
чернігівський поет Дмитро Іванов. Митець далеко не «обласний», не провінційний,
а глибокий ліро-епік із непідробним драматизмом світосприйняття, поет правдивий
і чесний, з глибоко своєрідною образною системою. Людина, яка сконденсувала в
своїх щирих рядках спресовану роками традицію одночасно із вражаючим
новаторством.
Його поява в літературі
була тріумфальною. Перші збірки вітали та благословляли Іван Драч, Борис
Олійник…
Пам’ятаю вечір
Дмитра Іванова у Спілці письменників України рік-півтора тому. На моїй пам’яті
це єдиний літературний вечір, який було блискуче «витягнуто» лише на щирій
авторській інтонації, без якихось музичних прикрас, без різних реприз та інших
«масок-шоу», якими здобрюють свої вечори багато нудних сучасних авторів. Отаке
самодостатнє звучання поезії!
Дмитро Іванов
редагує обласну молодіжну газету в Чернігові «Гарт», яка своїми тиражами може
конкурувати зі столичними виданнями. Газета цікава, жива, різнобічна, не
заангажована якоюсь політичною силою, широко відстежує життя Чернігівщини і
порушує проблеми, актуальні для кожної людини й народу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мені не раз
доводилося писати про поезію Дмитра Іванова… Скажу відверто: на моє глибоке
переконання все – у Божій волі, навіть
не в руках певних значних людей чи їхнього ситуативного колективу. І те, що має
бути, те неодмінно буде, якщо на це дасть «добро» Вседержитель. Вірю в перемогу
цього номінанта – Дмитра Йосиповича Іванова! Я думаю, що поезія Дмитра Іванова
– глибоко оригінальна за формою і змістом, аналогів якій не можна знайти у всій
мозаїці літературних імен України – ця поезія має, нарешті, бути гідно пошанованою. Здобуття Шевченківської
премії ще більше розширить сферу знаності поета не лише в Україні, а й на всіх
материках, землях, містах, де живуть українці, де лунає наша мова і наша пісня.
Його балади – це явище глибоко своєрідне в українській поезії. Якщо ми не поцінуємо
таку творчість зараз, то наші нащадки все одно скажуть слово правди і гідно
потрактують її. Цей поет не потребує реклами, як не потребує реклами Україна. І
премія, мабуть, потрібна не стільки йому, скільки читачам, любителям
української поезії, становище якої зараз геть нелегке – як і всієї нашої
культури.
Шевченківську
премію 2010 року – Дмитру Іванову! Це буде гідний вибір, за який нам не буде
соромно. Це – велика поезія, це – світлі і високі почуття та образи. Таке
лавреатство – значний здобуток для всієї нашої культури, для нашої рідної,
бідолашної, але невмирущої України.