“Українська літературна газета”, ч. 17 (335), 2 вересня 2022
З давніх давен наші предки на чорноземних гонах століть у часи глибокої скорботи уміли достойно передати піднесено-журливий настрій, коли проводили церемонію погребіння: «Козака несуть і коня ведуть, кінь головоньку клонить…» Які тривожно щемливі слова добирали, усвідомлюючи непроминальність долі – сумні проводи в час переселення Людини зі світу білого на тамтий невідомий світ…
Сьогодні криваві скорботні жнива на нашому ратному українському полі – гримить війна. Бідніє наш час на прекрасних людей. Збідніли і ми – письменники і читачі: 14 серпня на 84-му році життя пішов від нас Олесь Лупій – поет, прозаїк, драматург, культурно-громадський діяч. Він належав до покоління шістдесятників, творчість якого стала активним прологом до Руху опору в Україні. Член СПУ, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературних премій ім. Івана Кошелівця, ім. Дмитра Яворницького. Заслужений діяч мистецтв України. Нагороджений Орденом Святого Володимира Великого ІІІ ступеня, Орденом «За заслуги ІІІ ступеня», медаллю Всеукраїнського товариства «Просвіта» «Будівничий України».
Народився Олесь (Олександр) Васильович Лупій 28 березня 1938 року в селі Нова Кам’янка Рава-Руського повіту (тепер Жовківського району) на Львівщині. Ще в повоєнні роки разом з батьком зазнав репресій. Під час вивезення до Сибіру йому разом із сестрою Марією вдалося втекти.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Навчався у Новокам’янській, Рава-Руській №1, Белзькій та Луцкій №1 середніх школах. Після закінчення першого курсу Луцького медучилища за рекомендацією Спілки письменників України 1956 року вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Згодом був старостою літературної студії імені Василя Чумака – СІЧ.
Викладачі університету читали нам, студентам, лекції, користуючись дещо заученою казенною термінологією, строго дотримуючись програмних академічних настанов. На заняттях літературної студії відчувалася розкутість, висловлювалися присутні вільно, дохідливо, навіть позначені вільнодумством. Тоді вже на заняттях літстудії головував Василь Симоненко. Виразно формувалася спільність літературно-журналістського осередку: Віктор Близнець, Іван Шпиталь, Микола Сом, Тамара Коломієць, Василь Діденко… Те студентське середовище було своєрідною школою творчого літературного навчання. Олесь Лупій відвідував лекції, але намагався не пропускати занять літературної студії.
Працював у редакціях газет «Молодь України», «Вечірній Київ», «Літературна Україна», звідки був звільнений за позитивну статтю «Собори душ людських» про відомий роман Олеся Гончара. У часи перебудови працював завідувачем редакції поезії видавництва «Радянський письменник».
У 1991-1999 роках працював відповідальним секретарем Спілки письменників України, у 1999-2001 роках – першим заступником голови НСПУ. На третьому з’їзді письменників України обирався заступником голови і секретарем Спілки.
Перші вірші Олеся Лупія публікувалися 1954 року у волинських газетах. А перша збірка поезій «Вінки юності» вийшла 1957 року. З того часу його літературна праця увінчалася вагомим творчим доробком – півсотні книг віршів, поем, перекладів, повістей та романів, кіносценаріїв, творів для дітей. Прекрасний поет і чуйний вихователь молодих літераторів. Андрій Малишко ще 1969 року у статті «Молоде жниво» про Олеся Лупія писав: «Він весь повен такої акварельної прозорості і того хорошого оптимізму, що не цурається гострих граней чи болючих імпульсів людської душі». А критик Олекса Мишанич наголошував, що: «Письменник дав читачеві потрібні, актуальні високохудожні твори, які по-новому висвітлюють далекі сторінки історії, відроджують нашу високу духовність, утверджують державність, що має тисячолітню традицію».
Олесь Лупій залишається дієвим оборонцем українства. Поховали українського речника на Солом’янському цвинтарі. Вуста його закрилися. Та письменник продовжить спілкуватися з народом своїми творами, яким судилося довгоденствіє.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/