Петро Перебийніс. «Добротою світиться!»

340

ЕСКІЗ ДО ПІСЕННОГО ПОРТРЕТА АНДРІЯ ДЕМИДЕНКА

Картинка із життя. Стоїмо з Андрієм Демиденком біля нашого «письменницького дому». А мимо проходить сусідка – і раптом зупиняється, здивована, проясніла. Чекає неподалік, поки ми тут розмовляємо. А згодом питає:

–  Скажіть, це був Андрій Демиденко?

–  Він самий, – кажу.

–  Господи! – сплескує долонями сусідка. – Перший раз бачу…

Ви чуєте, класики і сучасники? Ось вам – голос народу!..

А втім, я й сам роздумую. В чому секрет шаленої популярності Андрія Демиденка? І мимоволі приходжу до висновку. Ніякого секрету немає. Погляньте на його обличчя. Він увесь добротою світиться. Він справжній, як природа. Він пісню свою пише добротою і талантом.

Що гріха таїти. Ми, словотворці, любимо тільки себе геніального. Ми гладимо увінчані райськими німбами лоби і поблажливо зітхаємо. Ну що це за пісенька? Стану справжнім, як вареник…  Отак ми собі вередуємо, а народ нас не чує. Народ мудрий, він співає:

 

Стану справжнім, як природа,

Як вечеря на столі…

(А. Демиденко)

 

Ось де правда. Ось де простота і доброта! І пора би вже нам зрозуміти. Чомусь великий музикант вибрав не захмарні наші шедеври, а ці звичайні, людяні, добрим серцем зігріті слова: «Якщо раз чи два на місяць не поїду у село». Без них, зізнаймося, братове, і пісні такої не було б. Мелодійної, рідної, істинно народної пісні. Та й хіба ж тільки цієї? Лиш почуєш ім’я Андрія Демиденка – і забринять у пам’яті золоті віночки музики і слова: «Дай, Боже, радості!», «Батьківський поріг», «І люблю, і сміюсь, і печалюсь» «Бережімо ті дні золоті», «Звучи рідна мово», «Я твоя кровинка», «Місячне колесо»… І, мабуть, немає в Україні жодної  душі, яка б хоч раз не чула дзвінкого і чистого, як джерельна вода, голосочка дорогої всьому світу «Україночки».

А водночас – диво дивне. Писати про Андрія Демиденка непросто. Він весь у золоті слави. Його підносять до небес. І за всім отим начеб не видно, що душа в Андрія «золота, золота». Що нічого лихого в душі його немає. Тільки доброта і талант зачарували великого маестро Дмитра Гнатюка – і сталося неймовірне.

Сивочолого Орфея і ясноокого юнака Андрія навіки поєднала міцна, надійна чоловіча і творча дружба.

Навіть подумати боязко, що цієї дружби могло б і не бути. Бо Україна ніколи б не мала восьмого чуда світу – небесного і земного садівника Дмитра Гнатюка. Зізнаюся. Я спробував було переказати все моїми словами, але збагнув, що ніхто у світі не зможе зробити це краще, ніж сам Андрій Демиденко. Ось його вірш у прозі:

«Дмитро Михайлович категорично відмовився від обіду, аби встигнути впоратися. Сам садив і огортав першою землею кожну яблуньку і грушку. Про щось розмовляв з ними, приговорював, лагідно ласкавив і розгладжував їхні стовбурці та гілочки. І кожній, я повторюю, кожній – такого ще не було! – співав «Многії літа».

А ось небесні рядки ще одного вірша із прозової «Гнатюкіани» Андрія Демиденка:

 

Справжні янголи живуть для інших.

Іноді Бог посилає їх на землю.

 

Це – про «ангела-охоронця» –  дружину легендарного співака – Галину Макарівну Гнатюк…

І насамкінець – увічнений юним другом улюблений афоризм Дмитра Гнатюка, який майбутній велет почув колись від свого батька:

 

«Щоб стати професором –

треба вчитися двадцять років.

А щоб стати людиною –

треба вчитися все життя».

 

І ось подумалося. Та це ж девіз не тільки Гнатюка, а й Демиденка. Осьде фото, відоме всій Україні, всьому світу. Двоє перед мікрофоном. Сивий ангел пісні звертається до людства словами молодого побратима і передає йому громоголосий мікрофон як заповітну естафету своєї співучої душі…

Літа пливуть за хвилями Дніпра.

А пісня не змовкає. Це твоя пісня, брате мій Андрію. Це невмирущий голос вічності, який ти назвав Українським

Богоголосом.

Сонце котиться на захід. А на широкоформатному екрані карпатського неба хтось невидимий пише білим по синьому:

 

Щоб стати людиною –

треба жити добротою.

Лиш кілька слів. А в них – істинна правда!

 

“Українська літературна газета”, ч. 20 (312), 7.10.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!