Нещодавно у Львові вийшла друком двотомна антологія
українських поетів, які загинули насильницькою смертю, «Розіп’ята Муза». Тут
представлено 322 автори, які загинули від рук денікінців, більшовиків, німецьких
загарбників, сталінського режиму, полягли на фронтах Першої і Другої світових
воєн, померли на засланні та в концтаборах.
Укладач антології Юрій Винничук розшукав і відкрив понад
сотню раніше невідомих авторів, які публікувалися у періодиці першої половини
ХХ ст., уточнив роки смерті багатьох поетів за протоколами «трійок», відшукав
поезії письменників, про яких досі невідомо було, що вони писали вірші.
У передмові до книги Ю.Винничук зазначає: «Голодомор – це не
єдина наша трагедія. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації. Кожне
життя, звичайно, дороге, але, коли знищується мозок нації, то це веде до
жахливого занепаду… Якби обмежилося тільки Голодомором, ми б зараз мали іншу
Україну. Якщо порівняти режим Гітлера і Сталіна, то однозначно злочиннішим був
сталінський. Гітлер не убивав своїх. Хто був незгідний з його режимом, мав
змогу емігрувати. Сталін убивав своїх і не тільки не випускав нікого, а ще й
заманював повертатися «на Родіну». Та тільки для того, аби потім усіх тих
поворотців убити. Сталін убивав незалежно від того, чи ти співав йому осанну,
чи проклинав. Майже всі розстріляні поети заявили себе як щирі патріоти
совєтської держави. Але це їх не порятувало. Знищено було 90% усіх українських
письменників, художників, науковців, не кажу вже про вчителів, сільську й
міську інтелігенцію. На волі залишилася жалюгідна купка, а ті, що звідали
сталінські концтабори і мали щастя вийти на волю перед самою війною, утекли
потім на Захід. Інші ж, виживши після таборів, у переважній більшості замовкли і
до літератури не повернулися. Були й такі, що не звідали репресій, але воліли
зачаїтися.
Більшовицький терор
не обмежувався фізичним знищенням, а ще й духовним. Нація зазнала таких жертв,
від яких не може й досі оговтатися.
Та було б помилкою
усе спихати на одного Сталіна, адже репресії почалися задовго до того, як він
прийшов до влади. Більшовики уже під час Московсько-Української війни (саме так
її називала тодішня преса УНР) поводили себе в Україні як гітлерівці:
розстрілювали заручників, палили села, переслідували членів «Просвіти» і
вбивали на місці.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Звичайно, загиблими поетами не вичерпується наше розстріляне
Відродження. Загинуло, за моїми списками, ще біля сотні прозаїків, драматургів,
літературознавців та перекладачів. Доля понад трьох сотень поетів, чиї твори
були опубліковані з 1900 по 1944 рік, взагалі невідома».
Юрій Винничук закликає: «Тілеві Уленшпігелю попіл його
батька Клааса бив у груди. Кожному українцеві, якщо свідомий українець, а не
малорос, повинен бити у груди попіл мільйонів невинно убієнних. І цей попіл
волає про помсту, про новий нюрнберзький процес, про те, щоб усі кати були
названі поіменно».