Папай, Мамай і… Бабай

Відкрита репліка Богданові Чепурку

Пане Богдане!

Оскільки Ваша глибока стаття «Папай і Мамай» («УЛГ», 20.06.2019), у відповідь на мій «опус» «Так чий же Мамай?» («УЛГ», 10.05.2019), не має конкретного значення, то адресую свій відгук насамперед Вам. А не має відповідного значення, бо я написав про одне, а Ви взялися розмірковувати про інше. Так трапляється у нашій сучасній українській гуманітарній (і не лише) практиці доволі часто. Зокрема тоді, коли з того чи іншого приводу сказати немає чого, а сказати нестерпно кортить. Ви й самі це гостро відчули, через що уже в першому ж абзаці свого дослідження поспішили застерегти самого себе, слушно обмовившись, що «Вкраїну в широкому індоєвропейському контексті» слід розглядати «іншим разом». Та раптом із наступного абзацу повели розмову саме про це. Якраз – про «широкий контекст», от лише не певен, чи дійсно «індоєвропейський»… Свідомо так учинили? Не певен. Скоріш за все, Ви, розхвилювавшись, поспішили. І рушили баюристою стежкою наших винахідливих ура-патріотів. Хтось висловив думку, з якою ми геть не згодні? Не слід обтяжувати себе пошуками вагомих аргументів, краще…

Словом, як і водиться, спершу почепимо ярлик. Зокрема «запорожцеві Кості Сушку» дістався титул провокатора (адже оприлюднив «провокативний матеріал»! Саме – «провокативний» – не менше!). Ну, а далі пішло-поїхало… Як Ви самі зазначили у своїх нотатках, пане Богдане, «дев’яносто відсотків тексту займає всячина, яка ну ніяк не має відношення до теми». Тут тобі і Москва, й Ленінград разом із Новосибірськом, і Дорошенко з Хмельницьким та Мазепою, і Папай з Апі вкупі з Таргітаєм! Навіть – «парування Землі і Неба», яке «не має (Боронь, Боже! – К.С.) нічого спільного із сексом, ба, навіть з паруванням». Воістину, Ви не просто відгукувались, а виконували, як зазначили самі, «святий обов’язок». І виконували його сумлінно, навіть натхненно, як кажуть, на повному-повнісінькому серйозі! Про це красномовно свідчать не лише окремі лексеми штибу «космоніми», «ініціація», «біос», «першопредок», «божествління», «малпа», а й цілі словосполучення: «умовність шифрувального коду», «імпульсивно щедро вжити принцип продуктивної репродукції», «чарівні чарунки», «височезний проживально-переживальний оптимум», «творче виробництво матеріальних вмінь і надбань дбало про кухню-кулінарію», «котел етногенези», «суто вкраїнська традиція раювання на тихих водах, на ясних зорях», «екстремальні, разюче експериментальні й підлі рани на тлі райських теренів», «стигми життєвої боротьби за реалізацію потенційних дарів і талантів» і т.д., і т.ін. Боже милостивий, яка широчінь обізнаності! А я, грішний і темний, у своєму «опусі» затято доскіпуюся одного: звідки взявся «козак Мамай» у нашому духовному просторі… Доскіпуюся, питаю-розпитую, зрештою, копаю, аж воно лежить на поверхні: з одного боку «син Мами», а з другого «манай-мамай»! Наше, вкраїнське ім’я, а поцупили його в нас турки з татарами. Як свого часу давні греки нахабно переінакшили нашу сонячну й співучу Ель-Ладу на пісну Елладу. Усе просто й доказово, а, головно, україноцентрично, а відтак і гранично патріотично. Щоправда, окрім народної, а надто вульгарної (!) етимології, є ще етимологія наукова, але…

Це я вже починаю скочуватися до дискусії, що для «провокатора», у спілкуванні з Вами, є некоректним. Тож зупиняюсь. Скажу лишень, що латинське ім’я «Константин» в українському варіанті має форму «Костянтин». Звертаю на це Вашу увагу, бо в своїй публікації, окрім «Кості», ви ще вжили форму «КоНстянтин».

Бувайте здорові.

Костянтин Сушко, письменник із Запоріжжя

P.S. Заголовок до цієї репліки дарую Вам для чергової Вашої глибокої статті про унікальні відкриття в царині «вдихання душі у фізичне тіло, тобто одухотворення і оспівування біологічної творящості…» (Див. статтю «Папай і Мамай»). Трикрапку перед «Бабаєм» раджу прибрати.

К.С.

«Українська літературна газета» №18 (258) 13 вересня 2019

Залишити коментар