Пам’яті талановитого поета

343

Минуло 40 днів від того першого  грудневого дня минулого вже року, коли  пішов із життя відомий український поет, прозаїк, публіцист, лауреат багатьох літературно-мистецьких премій Анатолій Семенович Камінчук. Здавалося, ще зовсім недавно в його рідному селі Луб’янці Бородянського району урочисто відкривали біля школи, у якій він навчався,  з нагоди 80-річчя символічний пам’ятник – меморіальний знак, а самого  поета односельчани обрали почесним громадянином села. На п’єдесталі знаку височіє стела, на вершині якої у вись знялися  три птахи – лелеки, як символ  назви однієї з кращих книжок поета «Клекіт лелек», опублікованої 2013 року. Року трагічної загибелі єдиної  доньки поета, доктора  філо­логічних наук Камінчук Ольги.

 

Стою на березі ріки,

А наді мною мчать роки,

Летять лелеки, журавлі,

А на душі моїй жалі.

 

А на  душі моїй зима,

Тебе нема, тебе нема.

Тебе не буде на землі,

Чому  життя закони злі?

 

А ти  ж була, а ти ж була,

Як біла вишня край села.

Усе ти знала наперед,

Немов бджола носила мед.

 

Тумани нивами лягли,

Чого тебе не вберегли?

Померкли світлі  видноколи,

Тебе не буде вже ніколи.

 

Що  сталось, сонечко,  між нами?

Не  мовиш тихе слово «мамо»,

Не заметеш у свято хату.

Не скажеш  ніжне слово «тату»

(2021)

 

Анатолій Камінчук – палкий обстоювач національної культурної самобутності України, тонкий лірик, улюблений дитячий  письменник, чуйна, сердечна людини, чотирилітнім утратив батька, котрий загинув на полі Другої світової війни. Виховувався у родині матері. Закінчив середню школу у с. Луб’янка Бородянського району, у 1968 р. – філологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка.  Працював у районних газетах на Київщині, вчителював на Житомирщині, відтак працював у видавництвах «Радянська школа», «Молодь», «Дніпро», в редакції журналу «Малятко». Член Національної спілки письменників України з 1978 р. В останні роки активної творчої діяльності (1986 – 2012) був завідувачем відділу прози та заступником голового редактора журналу «Київ».

Перший вірш Анатолія Камінчука, на той час іще учня школи, надруковано було 1956 р. у районній газеті. У 1969 році видавництво «Молодь» видало дебютну збірку поета – «Свічадо». Ряд, розпочатий нею, доповнили видрукувані у київських видавництвах збірки віршів

«Кленовий поріг» (1973), «Рілля» (1979), «Червона клечінь» (1986), «Хліб-сіль» (1988), завершила – книга вибраного, доповнена новими творами, – «Клекіт лелек» (2013). До останніх років Анатолій Камінчук працював як поет, знаходив нові промовисті рядки. Його поетична творчість багата змалюванням рідної природи, філософськими роздумами, відтворенням розмаїття почуттів, домінантне місце у яких посідають ті, що ними утверджується вірність, людська солідарність, сердечність стосунків.

Своєрідною імпресіоністичною фіксацією миготливих вражень, відчутним образним баченням позначена збірка оповідь та етюдів А.Камінчука «Білий сніг кульбаб» (1985).

Задушевність, лагідність поетичного слова, постійний пошук світлих основ життя не могли не вести поета до найбільш сприйнятливої категорії читача – до дітей. Їм адресовано багато щирих, добрих, веселих, дотепних та розважливих рядків у видрукуваних (переважно видавництвом «Веселка») збірках А.Камінчука: «Ластівки» (1972), «Равлик-Павлик» (1974), «Дятликова школа» (1977), «Трамвайчик» (1979), «На варті миру» (1981), «Веселе полювання» (1982), «Льодохід» (1985), «Прапорець» (1986), «Дятлик школу відкриває» (1989), «Хочу азбуку вивчати» (1991), «Де ходив журавель» (2007), «Зоопарк» (2009). У 2007 – 2010 рр. видавництвом «Навчальна книга – Богдан» було видано серію написаних А.Камінчуком віршових книжечок («Рідний край, «Кольорова книжечка», «Зелені їжаки», «Баба-Зимуся», «Завірюха», «Малювальниця», «В гостях у білочки», «Кіт пита у кота»). Автор поетичних оповідок водночас виступає у цих творах мудрим педагогом, відкриваючи барвистий і цікавий світ дитячій свідомості, навчаючи добру. Доостанку залишався поет постійним автором журналу «Малятко». Ціла низка «дитячих» віршів А.Камінчука, приметних за­пам’ят­ливими, афористичними рядками, увійшла у коло шкільного читання.

У творчому доробку А.Камінчука – також переклади двох повістей  відомого дитячого письменника Миколи Носова, кількох творів зарубіжних поетів. В останні роки (2014 – 2016) було видано перекладені А.Камінчуком чотири книги для дітей  італійської письменниці Муні Вітчер. В свою чергу поетичні твори А.Камінчука з’являлися у перекладах на сторінках  польської, білоруської, російської, молдовської, азербайджанської періодики.

У часописах періоду незалежності друковано ряд публіцистичних виступів А.Камінчука, нарисів про діяльність колег-літераторів.

А.Камінчук – лауреат премій імені Наталі Забіли, «Благовіст», імені Дмитра Нитченка, «Світ павутини» імені Віктора Близнеця, імені Володимира Сосюри; у 2000 р. творчість поета була відзначенка Премією Кабінету міністрів України імені Лесі Українки за твори літератури і мистецтва для дітей та юнацтва.

З 1969 р. Анатолія Камінчука супроводжувала у житті Надія Володимирівна Левчик – нині провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, кандидат філологічних наук. У доробку дослідниці літератури – монографія «Поезія М.П.Старицького (жанрові та образно-стильові особливості)» (1990), низка статей і розвідок  з питань розвитку українського письменства ХІХ – початку ХХ ст. Як один з кращих у країні знавців творчості Марка Вовчка, М.Старицького, Б.Грінченка, вона бере участь у підготовці чергових томів нової академічної «Історії української літератури», що виходять зараз друком у видавництві «Наукова думка». Виявляючи незмінну шану й повагу до авторитетної працівниці, колектив Інституту літератури протягом багатьох останніх років обирає Н.В.Левчик головою профспілкової організації.

В Інституті літератури працювала – на превеликий жаль, доводиться вжити це слово  у минулому часі – донька Анатолія Камінчука та Надії Левчик – Ольга Анатоліївна Камінчук (1970 – 2013). Вихованння в сім’ї, де різнопланове служіння українському слову було осердям діяльності, визначило й фах доньки. О.Камінчук стала автором монографій «Поетика української романтичної лірики: Проблеми просторової організації поетичного тексту» (1998) та «Художній дискурс української поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст.» (2009), захищених в Інституті літератури кандидатської та докторської (2011) дисертацій. Передчасна смерть обірвала стрімкий науковий шлях молодої дослідниці. Пам’яті доньки Ольги присвячена поетична книга А.С.Камінчука «Клекіт лелек»; відділ класичної української літератури присвятив пам’яті Ольги Камінчук науковий збірник «Українська література ХІХ – початку ХХ століття: художнє слово у поступі нації» (2014). В Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка заснована Премія імені Ольги Камінчук, якою щорічно відзначаються автори кращих публікацій серед молодих науковців.

Колектив Інституту висловлює глибоке співчуття Н.В.Левчик, родичам і близьким покійного. Жалкуємо з приводу закінчення життєвого й творчого шляху поета Анатолія Семеновича Камінчука. З нами залишається у пам’яті його світлий образ, покликують увагу розміщені на книжковій полиці його чудові поетичні твори.

 

Від імені колективу Інституту літератури

ім. Т.Г.Шевченка НАН України Микола Жулинський

 

“Українська літературна газета”, ч. 1 (319), 14.01.2022

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!