“Українська літературна газета”, ч. 6 (362), червень 2024
У віковому поступі, у потоці часу можна розглянути теперішнє як тимчасовий острівець. Нове – завжди невловиме: постійно удосконалюється і видозмінюється, переживається чи приживається. Різні обставини, і різна творчість, для якої ці нові реалії є каталізатором. Саме в цьому контексті поява типів жанрів є рефлексією митців. Аля того, щоб щось сформувалося в жанр, воно потребує наслідування інших літераторів.
Прихильник мінімалізму та автор «Бійцівського клубу» Чак Паланік (укр. Палагнюк) – американський сатирик, письменник-фантаст і фріланс-журналіст українського походження – сказав на своєму письменницькому порталі: «Вагомою причиною, чому я почав писати, є те, що я відчув, що художня література спинилася у розвитку. Усі інші розваги вдосконалювалися, постійно, як дозволяла технологія. Фільми. Відеоігри. Музика. Й оскільки їхня аудиторія ставала все більш вибагливою, такі сфери могли експериментувати та ризикувати, випробовувати нові методи сторітелінгу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Світле майбутнє бачиться в тому, що читачі охоче сприйматимуть більш широке розмаїття форм історій. А книги можуть вільно висвітлювати питання, які не вдається втілити фільмам і музиці – бо їхній успіх залежить від залучення величезної телевізійної аудиторії. Таке поєднання «досвідченого читача» та «свободи» дасть майбутнім письменникам силу» (пер. з англ. – О.З.)
Отож, які жанри принесла сучасність?
ТВІТТЕР-НОВЕЛИ
Публікації в соцмережі Twitter мають обмеження у 280 знаків і це виглядає складним, особливо для тих, хто пише товстунці. Але, як сказав Віктор Гюго: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав».
Це не єдине місце, де автори заінтриговують послідовними уривками, а підписники з нетерпінням чекають продовження. Також це роблять у Телеграмі, Фейсбуці, Інстаграмі тощо.
ІНСТА-ПОЕЗІЇ
Блоги стали чудовою платформою для просування своєї творчості.
Зокрема є такий жанр як інста-поезія (від назви соцмережі Instagram, адже саме там вірші викладають, як фото: написані рядки на певному фоні). Для цього роблять нові окремі сторінки, або діляться безпосередньо на основній – персональній.
ДІАЛОГОВІ РОМАНИ
Це епістолярій, але реальний для сучасності: такі історії розповідаються в електронних листах або смс-повідомленнях у соцмережах між героями. Це ніби зазирнути в їхні особисті розмови та реально відчути їхні думки та досвід.
Маріанна Кіяновська та Мар’яна Савка впродовж листопада 2015 року відповідали одна-одній віршами у Фейсбуці. З такого відкритого листування утворилася книга «Листи з Литви / Листи зі Львова».
«На фейсі із сином» Януша Леона Вишневського (відомого польського письменника, автора бестселера «Самотність у Мережі») й Ірени Вишневської – «Це монолог матері, що потрапила в Пекло, звернений до сина. У Пеклі в неї з’явився вільний час, який вона присвячує читанню, навчанню та роздумам. Вона ділиться із сином, пишучи йому на Фейсбук, своїми думками, почуттями, спогадами. Перед читачем яскравий зразок художньої літератури, що малює портрет простої жінки, чутливої, емоційної, вільної, яка не здобула належної освіти, але прагне правди і знань…» (Джерело анотації: Наш Формат)
ІНТЕРАКТИВНІ СЮЖЕТИ
Ви коли-небудь хотіли змінити кінець книги після того, як закінчили читати, або саме в плині історії? Інтерактивна література дає такий шанс. І не тільки: канва подій може змінюватися від вашого рішення на кожному головному повороті.
Вам дається зав’язка, а потім – варіанти, серед яких доведеться вибрати, як усе рухатиметься далі (і сторінку, з якої слід унаступне читати). Нещодавно з’явилося таке в Україні: «Незалежність: перезавантаження» Валерії Савотіної. Книга починається з уранішніх вибухів 24 лютого 2022 року й шістнадцятирічної дівчинки Христі в цих нових умовах. А «божества Доля і Недоля дають їй право переграти і зробити правильний вибір».
До такого експерименту з оповіддю вдаються і користувачі тік-току. Тільки замість сторінок там слайди, і зазвичай сюжети про виживання.
МЕШАПИ
А що як герої «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицього застануть зомбоапокаліпсис? Це не випадкове поєднання вашої авторки статті, а повість Олексія Деканья «Кайдашева сімя проти зомбі» – мешап (англ. mashup – змішання). Назва терміну бере витік із музики (реміксів) та техніки.
Це жанр літератури, в основі якого лежить інтеграція класичного або історичного сюжету з фантастичними елементами. Головні сюжетні лінії і стилістика твору зберігаються, але видозмінюються через упровадження таких фігур, як вампіри, перевертні, зомбі, демони, роботи тощо.
CLI-FI (КЛІ-ФІ)
Зважаючи на важливість проблеми глобального потепління, не дивно, виник новий напрям – кліматична фантастика (з англ. climat fiction, часто скорочують як cli-fi). Зображуються наслідки зміни клімату. Термін приписують позаштатному репортеру і кліматичному активісту Дену Блуму у 2007–2008 роках. Так він описував свою електронну книгу Polar City Red («Червоне полярне місто»). Хоча вона не привернула особливої уваги, але наймення швидко популяризувалося серед письменників.
Кліматична фантастика була засвідчена лише з початку 2010-х років. Класикою стали «Спокута» Іена Мак’юена, «Рік потопу» Маргарет Етвуд, книги Майкла Крайтона й ін. Хоча тема неодноразово траплялася і до виокремлення цього жанру.
МІФОПЕЇ
Міфопея (з дав.-гр., що означає «міфотворчість») – це оповідний жанр у сучасній літературі та кіно. Автори інтегрують у художню літературу традиційні міфологічні теми та архетипи. Уперше використав цей термін Дж. Р. Р. Толкін як назву одного зі своїх віршів у 1931 році, щоби пояснити та захистити генеративне міфотворення. Тож фактично це не нова течія, але зараз вона активніша, бо змінилася аудиторія зі старшої на молоду, що прагне дізнатися більше та засвоїти легше. Міфопея відроджується завдяки нашумілим серіям книг як «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз, «Персі Джексон» Ріка Ріордана й «Пісня вогню та льоду» Джорджа Р. Р. Мартіна (втілена в телевізійну драму «Гра престолів»)
ФАНФІКИ
Скорочення від англ. «fan fiction» – фанатська творчість. Це проза або вірші, написані шанувальниками фільму чи книги як продовження. Хоча фанфік був і до появи Інтернету, але саме можливість ділитися та обговорювати все в мережі призвела до його вибуху: доробки розміщуються на сайтах-спільнотах і мають добру почитність.
Є різні його види. Можна описати, що передувало подіям у творі, що було після них, ба й у певний момент усередині сюжету. Чи зовсім окрему історію, лиш узявши улюблених персонажів.
В Україні нині практикують таке навіть у школах. Учні розвивають свої здібності, виявляють розуміння, особистісне сприйняття програмового твору, фанатом якого їм бути зовсім не обов’язково.
КІБЕРПАНК
Якщо розібрати саму назву на частинки, то «кібер» із грец. означає «над», а «панк» від англ. punk – «поганий», «покидьок». Тобто «надпоганий»? Так, і з’явився цей жанр на противагу так званій «гуманістичній фантастиці». Концентрується на зображенні високих комп’ютерних технологій поряд із низьким рівнем життя людей.
Слово «кіберпанк» уперше вжив письменник Брюс Бетке в однойменному оповіданні 1983 року. Проте першим твором, який має всі головні риси кіберпанку, вважається «Штучна дитина» Брюса Стерлінга, написаний в 1980-му.
Коли раніше гадали, що у 2024 в небі вже точно ширятимуть автомобілі, за нездійсненими мареннями починають сумувати. Тож нині цей жанр є широкославним. Та ще й із багатьма похідними, де описуються фантастичні світи, ґрунтуються на технологіях різних періодів (від кам’яної доби до теперішнього). Ось, наприклад, стимпанк – зображає парові технології, переважно в естетиці Вікторіанської Англії. Дизельпанк – про технології на основі двигунів внутрішнього згоряння 1930-х, естетика величезних металевих машин, диму. Наупанк – сучасні технології з нальотом фантастики. Біопанк – про технології зміни живих організмів, аж до заміни ними звичайних знарядь і пристроїв. Нанопанк – про нанотехнології.
З українських книг жанру кіберпанку є роман «Горизонти наших надій» (2017) Еліела Дрейка, комікс «Кіберкрай» (2020) з Павлом Зібровим у головній ролі – продовження дизельпанкового коміксу «Воля».
У рубриках і пропозиціях книгарень знаходимо також «Дику енергію Лана» Марини та Сергія Дяченків, а також «Бот. Атакамська криза» й «Бот. Ґуаякільський парадокс» Макса Кідрука (до речі, автора першого технотриллеру в Україні).
Незважаючи на те що ми постійно рухаємось уперед, одне залишається незмінним – наша нескінченна любов до будь-якого мистецтва. Сучасні жанри ще і як можуть іноді вразити! Тож нехай вони надихають нас і провокують нові думки та погляди.