Вислів автора “Слова о полку Ігоревім” в тексті 1800 року звучить так: “Возни стрикусы отвори врата Нову-граду”. Академіки і аматори й до нині тлумачать цей вислів хибно.
Вчені мужі припустилися тут звичайної помилки: невірного прочитання слів і речень старожитнього (1187 року) твору. Що було простіш, написати “Возніс трикуси” та й годі! Але, надалі постає проблема з іншим прадавнім словом: ”трикуси”, вжитим на основі санскриту “tri-kus” – “три сутності”, ”три свяття”, або ”три образи”. Саме таке значення має санскрит “kus” – обіймати (зором і розумом) та сприймати, або розуміти. В санскриті присутні й інші світоглядні образи трояні: “trika” – трикрат, тріада, “tri-kakud” – три вершини, “tri-kakubh” – три стріли, “tri-karman” – жрець трьох головних обов’язків брахмана, “tri-kaala” – три пори (минуле, сучасне, майбутнє), “tri-kratvas” – трикрати, “tri-kona” – три кути (трикутник), “tri-guna” – три гуни, три зачатки всієї природи, “tri-cakra” – три колеса, “tri-jagal” – три світи (світ небесний, світ земний, преісподня), “tri-jata” – той, хто носить три коси, “tri-janani” – Мати трьох світів, “tri-danda” – трійчатий посох, “tri-dasha” – тридцять богів індійського пантеону, “tridasha-pati” – Владика богів, Індра, “tri-diva” – третє небо, рай та інші. Назву Київської землі (перською “kyia” – родити, родюча; грецькою ”κυεω” – нести зачаття, нести плід родити) “Кунналанд” можна записати “Гунналанд”, хоча в старонімецькій мові “gunnen” (unnan) – “просити без заздрості” (молитися).
Доречно нагадати, що й в грецькій мові Триглав має свої назви: Триболос, Трианон, Трикратос, в латинській мові – “Tricuspis” (Трикус) – триконечний. Одне з селищ в Карпатах має назву “Трешів” (латинь “tres” – Трикратний), а селище біля Південного Бугу і ріки Мертвовід – “Трикрати” – Правлячий у трьох світах – на небі, на землі і у потойбічному світі.
В старожитній Україні існувала ще одна назва Триглава (Тригуна) – “Києвець”. Річ у тому, що Тризуб – атрибут Посейдона-Стрибога, бога Місяця. Посейдон вважався покровителем землеробства (приносив дощі, визначав календар природи, вів відлік часу – невтомно працював). Місяць впливає на зачаття в природі (флори і фауни). Саме число “3” (три) має магічне значення: єгиптяни і греки надавали числам особливе значення, а число “3” з давнини означало розмноження (божий розум, духовний порядок, гармонію мікро-макросвітів, досконалість, небо). Основою життя природи завжди вважався рух, при тому, в усіх його різновидах – біологічного, механічного, енергетичного і т. і.
Описуючи релігійні звичаї скіфів і називаючи богів, Геродот засвідчив, що “царські скіфи (метропольні) вшановують Посейдона”. Свідчення Геродота підкріплене топонімікою України й сьогодні (Дністер названий на честь Посейдона, Тершів, Трикрати – про Тризуб) і, особливо, назвами в басейнах тих рік, русла яких разом з допливами творять символ Посейдона – Дніпро з допливами Десна, Прип’ять; Синюха з допливами Вись, Куниля (нині названа “Гнилий Тікич”); Мертвовід з двома допливами, обіч яких топоніміка поспіль присвячена оберегам України, та інші.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Про давню функціональну троянь індоєвропейського суспільства в Україні (брахмани, землероби, воїни) нагадує прадавня структура українських родів: авхати – слави (провідна роль церкви), паралати –родимичі (землеробські сусідські громади – села), полки катіарів і траспіїв – воїнства, що засвідчено у вислові автора ”Слова о полку Ігоревім” про соціальний лад в Україні – ”Були віці Трояні. Минула Літа Ярослава. Були полки Ольгові”.
Нарешті, символіка Державного герба України символізує три рушійні сили космосу і земної природи. Центральні вісь Тризуба символізує образ богині Землі; ліва вісь символізує образ богині Місяця (богиня Молитви); права вісь символізує образ Державної Богоматері. Стійкість суспільства – у триєдності: Церкви – Народу – Держави. Цей важливий постулат суспільного життя теж засвідчений в ”Слові о полку Ігоревім”, як у символах Церкви Святої Софії (богині молитви) і церкви Святої Богородиці Пірогощої (Державної), так і в титулі Ярослава ”Осмомисл Галицький” і в образі князя Ігоря, як захисника християн, онуків Даждь Божих.
ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ НА МОСКВІ
У першій чверті XIV сторіччя, в роки сидіння на Москві Івана Калити (його рік народження не відомий – жив до 1340 року) в Москву прибув київський боярин Родіон Нестерович з невеликою військовою дружиною. Незабаром, після прибуття військової дружини, земельні володіння Москви зросли і в залежність від неї попали Ростов, Галич, Білоозеро, Углич. Зовсім невелика київська військова дружина значно збільшила володіння Івана Калити.
Київські дружинники отримали наділи землі між Москвою рікою і сучасною Кропоткінською вулицею таким чином, що на половині прилеглій до ріки було 36 подвір’їв, а у половині прилеглій до Кропоткінської вулиці було 54 подвір’я. З одного боку стояла церква Миколи (Ніколи), з другого – церква Ілії. Середня вулиця мала назву “Остоженка”, а терени назвали “Києвець”.
Там, де нині стоїть Храм Спасителя, у XIV сторіччі був збудований Дівочий монастир, згодом названий Зачаттєвським. Весь монастир був у садах, які доходили до Пречистенської набережної, що пролягали вздовж Москви-ріки.
Таким чином три вулиці – Пречистенка, Остоженка і Кропоткінська (названа від англійського “crop” – врожай) – творять форму і символіку герба України Тризуба, ліве вістря якого присвячено Пречистій Діві (богині Місяця), праве вістря присвячене Святій Богородиці Пірогощій (богині врожаїв), а серединне вістря присвячене богині Зачаття (“остожне” – насіннєвий клин). Вершать Тризубець назви “Зубовська площа”, “Зубовська вулиця” і два “Зубовські провулки”. За Зубовською площею Кропоткінську вулицю продовжує вулиця Піроговська (до прізвища Миколи Пирогова ця назва не має стосунку).
Державному прапору України присвячене архітектурне оформлення станції метро “Проспект Вернадського”, стіни якої викладені жовтим уральським мармуром та синіми смугами вздовж обох стін, які символізують жовто-сині полоси державного прапору України. Архітекторами цієї станції були Іван Таранов і Надія Бикова. Станція метро споруджена у 1963 році, а проспект носить ім’я академіка В. І. Вернадського, першого президента Академії наук України.
Оксентій ОНОПЕНКО
Відень, Австрія