“Українська літературна газета”, ч. 4 (360), квітень 2024
Надія Гармазій – сучасна українська письменниця й багатогранна особистість. Вона пише поезію, прозу, критичні рецензії на творчість інших авторів і глибокі літературознавчі розвідки. Її книжки миттєво розходяться серед читачів, а колеги-письменники радіють, потрапляючи в поле її критичних оглядів, бо мало хто сьогодні так глибоко любить розбирати тексти, осмислюючи до дрібниць його ідейну основу… Але сьогодні хотілося б розкрити ще одну її літературну грань і говорити про неї як про дитячу письменницю, яку юні читачі зовсім не випадково називають «повелителькою єдинорогів».
Надія Гармазій є авторкою двох казкових історій для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку – «Марго та Єдиноріг, що жив у буфеті» (2022) і «Канікули з Єдинорогом» (2023). Обидва видання побачили світ завдяки проєкту «Читай українською» у видавництві Нелі Раїни. Чудові ілюстрації до цих книжок створила українська художниця Ольга Кочура. Ці книжки, попри те, що мають спільних героїв, є сюжетно самостійними й незалежними. Це дає змогу читачам знайомитися з ними в будь-якій послідовності, не втрачаючи нічого у знанні цієї історії. Тож на тих, хто знайомий із першою казкою, приємною буде зустріч із вже знайомими Марго, Яриком та Єдинорогом. Хотілося би додати побажання, щоб авторка й видавець попрацювали над тим, щоб ми, читачі, дізналися про передісторію Єдинорога, звідки він прийшов у цю родину, як потрапив у бабусин буфет. Це було б цікавою ідеєю для подальших сюжетних пошуків. Не менш важливо дати продовження історії, адже все частіше можемо почути серед юних читачів прохання написати і про те, як єдиноріг іде до школи, вчиться читати, пізнає світ разом з Марго та Яриком.
Але сьогодні ми говоритимемо про цінності. Ті цінності, які роблять дитячі оповідання про Єдинорога справді важливими. У першій книзі – це єдність поколінь, через яку передаються традиції. У всі часи дуже важливо шанувати традиції, а в часи війни – особливо. Зокрема, йдеться про традицію святкування Різдва. Також є важливою можливість порозуміння між поколіннями (дідусь, бабуся, онуки…). У другій книзі родинні цінності посилюються тим, що вся сім’я збирається разом на відпочинок. Тому що сьогодні, на жаль, дуже багато родин роз’єднані, їхні члени не цінують один одного й втрачають багато, не спілкуючись достатньою мірою, бо в кожного є своє життя і втрачається можливість набутися разом. Друга історія про Єдинорога ніби закликає: будьте разом! Проводьте час якомога частіше зі своїми родинами! Батьки, приділяйте увагу своїм дітям, діти, будьте частіше поруч зі своїм батьками!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У «Канікулах з єдинорогом» є момент, коли Ярик, не послухавшись батьків, іде до таємничої печери на пошуки динозавра. Цей момент не слід розцінювати як заклик до дитячого непослуху. Насправді це заохочення батьків до того, щоби вони чули своїх дітей. Адже тато на початку мандрівки обіцяв, що будуть печери і будуть динозаври…
Ще однією цінністю цієї історії є порушення екологічної проблематики – збереження дерев. Причому це стосується не лише карпатських лісів, а й загалом зелених насаджень в містах, селах та інших українських населених пунктах. Ще одна лінія – це правила безпечної поведінки дітей на природі під час походів. Адже, прочитавши цю книжку, ви дізнаєтесь не лише, як не варто поводити себе на природі (відходити від групи, відволікаючись на щось цікаве, не йти в небезпечні місця одному), дізнаєтесь ще багато цікавих речей, до прикладу, як збирати наплічник.
Отже, ми розуміємо, що на прикладі другої книги можна говорити з дітьми на теми екологічної безпеки, родинних цінностей, безпечного поводження на природі, а ще дбайливого ставлення до цієї природи, причому не тільки рослин, а й тварин. Такий екологічний меседж вкрай важливий у час війни і важливий завжди, оскільки природа – наше все. І кожен із нас – особистість, яка заслуговує на те, щоби бути почутою. Це добре вдалось Надії Гармазій прописати на прикладі образу Єдинорога. Перед нами – абсолютно новаторський образ українського Єдинорога, якого авторка ніби протиставляє «імпортним», хоч і яскравим, але чужорідним за цінностями й менталітетом, героям типу однорогих поні з крилами… Надія Гармазій дає гідну альтернативу українським дітям. А діти завжди відчувають, коли варто вірити. Приваблює і те, що Єдиноріг у цьому творі не є просто домашнім улюбленцем, як котик чи собака, з яким потрібно гуляти. Він є особистістю зі своїм характером, і його поважають всі члени родини, він ніби стає одним із них. Опецькуватий, буркотливий, веселий, задерикуватий, любитель пончиків та солодощів загалом – він легко знаходить мову з дітлахами, обожнює риболовлю, допомагає бабусі й дідусеві поратись на грядках, часто дрімає в гамаку під абрикосою, грає на гітарі, катається на роликах… Одним словом, позбавлений будь-якої штучності, спроби ідеалізації, гривастий красень відразу стає другом як юних читачів, так і дорослих. Адже книжки «Марго та єдиноріг, що жив у буфеті» і «Канікули з єдинорогом» насправді поєднані ідеєю віри в диво, творіння Добра, боротьби з усіма невіріями та злом.
Ще дуже важливо, що в другій історії родинні цінності проговорються не тільки на прикладах мами, тата, Ярика і Марго. Ця тема порушується тонкими авторськими вкрапленнями, коли Єдиноріг після насиченого дня відпочинку в Карпатах задумався над тим, що от є родина – тато, мама, діти – а в нього немає нікого… І коли в кінці, у фіналі цієї історії, його мрія мати сім’ю здійснюється, він робить усе, щоби підтримувати зв’язок зі своїм братом.
Дуже класно, що діти зростають з Єдинорогом і недаремно саме в другій книзі Ярик стає домінантним героєм, який рухає сюжет. Таким чином, історія про Єдинорога стає історією дорослішання головних героїв.
Магічний фінал полягає не тільки в тому, що зловмисники, які кривдили дерева, покарані, а й у тому, що двоє Єдинорогів-братів об’єднали свої чарівні зусилля і спрямували їх разом на добро. Адже місія білого Єдинорога, який живе у бабусі в селі, полягає в тому, щоб приносити дітям чарівні сни. Чим більше він їсть солодощів, тим солодші сни він приносить дітлахам під подушки, адже солодка їжа чарівним способом трансформуються у пилок, який накопичує його гривка. Також він збирає цей пилок із чарівних дерев, на яких ростуть дитячі сни. Про це йдеться в першій книзі. Місія другого Єдинорога – вирощувати ці чарівні дерева. Тому він і мешкає багато століть у Карпатах, щоб у таких усамітнених від людського ока місцях вирощувати чарівні дерева і оберігати їх. Таким чином, Єдинороги об’єднують свої зусилля.
Великою цінністю історій про Єдинорога є віра в диво. Треба завжди вірити в диво, тому що ця віра допомагає нам триматися. Перша книга видавалася в першу весну повномасштабного вторгнення й у ній можна знайти маркери війни. На ілюстраціях є і бородянський півник, і магнітики на холодильнику не випадково містять назви окупованих міст… І це дуже добре, що ці моменти присутні, хоча в самому тексті жодного разу не наголошується на тому, що йде війна. Але війна все ж відбувається і в тексті, де сказано метафорично, що йде боротьба між добром і злом, Єдинорогом та Невірією.
Книжки «Марго та Єдиноріг, що жив у буфеті» та «Канікули з Єдинорогом» можуть бути корисними як дітям, які ще самостійно не читають, так і учням початкової школи. На прикладі цих історій можна вивчати народні звичаї, екологічну безпеку, правила поведінки під час походу, тему догляду за домашніми тваринами. Тому ці історії стануть у нагоді вчителям у позакласній та виховній роботі.
Минув рік від виходу першої книги, й це був однозначно рік феєричних презентацій, коли Україною прокотилася хвиля Єдинорожкових читань, зокрема й в онлайні, але найбільше, звичайно, їх пройшло у Кропивницькому (бо авторка мешкає саме там). Відомо, що наклад першої частини розійшовся цілком, що свідчить про попит.
У чому особливість історій про Єдинорога Надії Гармазій? У тому, що ви не знайдете в ньому нічого схожого із західними рожевими поні, такими популярними в наш час. Це наш типовий український Єдиноріг, абсолютно не ідеалізований, таки, як є. Він опецькуватий, трішки незграбний, кумедний, дуже щирий, постійно потрапляє у різні пригоди. Він не є прикладом для наслідування, але він готовий стати справжнім другом для юних українських читачів. Саме тому українська дітлашня його так радо зустріла.
Але найголовнішими цінностями, які транслюють єдинорожкові історії – це добро і любов. Добро, яке творять діти і єдинороги, любов усіх головних героїв одне до одного. Ця любов проростає і в бережливому ставленні до природи, й умінні цінувати один одного, адже родина – це так важливо для кожного з нас.
Пам’ятаймо, що добрі, теплі історії, такі, як «Марго та Єдиноріг, що жив у буфеті» та «Канікули з Єдинорогом» дуже необхідні маленьким читачам, як зараз, у часи війни, так і будуть потрібні після нашої української Перемоги. Бо перемога добра над злом – це те, що робить існування життям.
Оксана БУЯНОВА,
філологиня, перекладачка, членкиня НСПУ
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.