“Українська літературна газета”, ч. 11 (379), листопад 2025
Закінчення. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/articles/oksana-bilous-vasyl-lyzanchuk-rosijska-ekzystentsijna-vijna/
Видатний український історик Ярослав Дашкевич зробив глибокий висновок: «На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, головна мета якого – світове панування. Так до ХVІ століття сформувався тип людини-завойовника, страшної у своєму неуцтві, люті і жорстокості. Таким людям не були потрібні європейська культура й писемність, їм чужі такі категорії, як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо». У сучасних умовах екзистенційної та геополітичної російсько-української війни надзвичайно зросла роль медіа, щоби до серця і розуму кожної людини в Україні та громадян зарубіжних країн донести правду про московську=російську політику духовного геноциду, терору, деморалізації українців, яка триває понад 850 років, починаючи з 1169-го року – першого зловісного руйнування руського=українського золотоверхого Києва північними заліськими, моксельськими племенами суздальця Андрія Боголюбського.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Неймовірно жорстокі репресії пройняли жахом Україну після того як у 1708-1709 роках гетьман Іван Мазепа за допомогою шведського короля Карла ХІІ спробував вирвати український народ з московського рабства. Французький посол у Московії із жахом доносив у Париж: «Московський генерал Меншиков приніс в Україну всі страхіття помсти та війни. Всіх приятелів Мазепи безчесно катовано. Україна залита кров’ю, зруйнована грабунками й виявляє скрізь страшну картину варварства…». Лише в гетьманській столиці Батурині вирізано за різними даними від 6000 до 15000 мешканців.
У травні 1709-го року московські війська здобули і зруйнували Чортомлицьку Січ, яка існувала понад століття. Моксельці знеславили навіть гробницю давніх отаманів і забрали гармати, український козацький скарб і прапори. Петро І неймовірно втішився, почувши новину про зруйнування Січі, і писав до Меншикова: «Ми прийняли з великою радістю звістку, що ви здобули це прокляте місце, джерело всякого лиха і надії наших ворогів». Він також повідомляв генералові Апраскіну, «що полковник Яковлєв заволодів цим клятим кублом і вирізав усю наволоч. Тим робом ми винищили останній пень Мазепиного роду із цієї нагоди складаю вам щирі побажання». Тільки архіви і хроніка тієї доби зберегли подробиці варварських мук українців, які вигадувала садистська уява Петра І.
Відзначаючи 350-річчя від дня народження узурпатора, нищителя українців Петра І, новітній садист Путін здійснює шовіністично нацистське гасло: «Россия должна править бесстыдно». У такий спосіб у нинішніх умовах зреалізовується агресивна сутність генного коду угро-фінських і татаро-монгольських племен, на живильному грунті яких витворився так званий російський народ.
Після гіркої поразки шведів і козаків гетьмана Мазепи Петро І написав своєрідний імперський заповіт, текст якого було знайдено у 1754-у році у французьких дипломатичних архівах. Цитуємо кілька порад Петра І наступникам на Московському престолі:
«1. Держати російський нарід у стані безперервної війни, аби не дати угаснути войовничому запалу московського жовнярства. Діяти так, аби мир служив війні, а війна – мирові, і то все в інтересі поширення меж і добробуту Московії.
- При кожній нагоді встрявати у справи європейських держав, особливо Німеччини, розділити Польщу, піддержуючи в ній внутрішні заколоти та постійні сварки.
3.Безупинно розширяти державні межі Московії вздовж Балтики на Північ, а вздовж Чорного моря – на Південь.
- Коли Швеція буде розібрана, Персія переможена, Польща підбита, Туреччина завойована, наше військо об’єднане, Чорне і Балтійське моря під охороною наших кораблів, от тоді треба дуже потаємно запропонувати кожному зокрема – насамперед уряду версальському, а потім уряду віденському, поділити між собою владу над світом. Як один із них прийме позицію, що станеться з певністю, коли підлестити їхні амбіції і самолюбство, тоді використати його на те, щоб знищити другого. Потім знищити й того, що лишиться у боротьбі, якої вислід не підлягатиме жодним сумнівам, або Московія тоді безроздільно володітиме цілим Сходом і великою частиною Європи…»
Читаючи уривки цього імперського заповіту, на нашу думку, у кожного з вас, шановні читачі, зринають перед очима варварські дії Путіна і його вірних опричників, які несамовито продовжують злочину політику Петра І, Катерини ІІ та інших московських=російських царів і московсько-комуністичних вождів, які з пієтетом схвалювали геополітичне злодійство Петра І, здійснене у жовтні 1721 р. За порадою духовного ієрарха Московії Феофана Прокоповича, як не прикро – киянина, Петро І поіменував Московію давньоукраїнською назвою Русь, по-грецькому «Рассєя», «Росія».
Петро І цією вкраденою назвою водив в оману Європу, буцімто Московія не загарбала, не підкорила Русь=Україну, ніби моксельці=московити і руси=русини=українці є одним і тим же народом, від однієї матері, з однієї колиски, мають спільну історію, мову, культуру, церкву і що боротьба гетьмана Мазепи не мала національно-визвольного характеру, а була внутрішньою боротьбою за владу в російській державі.
Щоб постати перед світом прогресивним діячем, Петро І купував в Європі журналістів і наказував, або вони висвітлювали діяльність гетьмана Мазепи та історію Руси-України з його, Петрового погляду. І оте зловороже, маніпулятивне Петрове бачення проникло не лише в журналістику, а й стало основою науки, якщо її можна так назвати. Зухвала брехливість Петра І влізла також в мистецтво і літературу. Наприклад, у поемі «Полтава» Пушкін оббрехав гетьмана Мазепу, обізвавши його «злодієм». Пушкінську характеристику Мазепи Євген Маланюк визначив, як «блюзнірчо-страшні і сатанинсько-брехливі рядки».
Сатанинсько-брехливою ідеєю наповнена стаття диктатора Путіна «Про історичну єдність росіян і українців» (2021р.), сутнісне коріння якої живиться отруйними імперськими постулатами не тільки Петра І, а й Катерини ІІ, в зловісну епоху якої утверджували маніпулятивний наратив про існування «триединого русского народа» (великороси, малороси і білоруси).
Неонацист Путін безсоромно, глумливо нав’язує тезу, що сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи, а не результат історичного, природного, об’єктивного розвитку впродовж тисячоліть. Спираючись на реакційну теорію академіка Погодіна, Путін заявляє що на землях, на яких Ленін, мовляв, створив Україну, споконвіку жили російські люди, а тепер вони оголошені не корінним народом. Ця стаття за наративами подібна до «Майн Камф» Гітлера, адже насичена «червоним фашизмом» (В.Ющенко).
Аналіз, осмислення архівних документів, наукових досліджень, газетно-журнальних публікацій, телевізійних і радіопередач, матеріалів соціальних мереж розкриває Правду про глибину сутність націєциду, який увібрав у себе геноцид, етноцид і лінгвоцид української нації. Московські=російські царські та московсько-комуністичні ідеологи і політики застосовували різні найвишуканіші форми і методи знищення українського національного духу.
Масштабно найзловіснішими були голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років, спрямовані «на злам історичного укладу, форм життя та діяльності українців, руйнування їхньої традиційної культури – духовної і матеріальної». Цю московську більшовицьку атаку на українського селянина академік Сергій Єфремов назвав «виїданням душі», що призводило до перетворення українців у «механічний верстат». Професор Любомир Сеник схарактеризував цілеспрямований Голодомор-геноцид в Україні як «духовний канібалізм».
В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України містяться документи, що свідчить про те, як у вісімдесятих роках органи КДБ УРСР пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору у 1932-1933 роках. Під час підготовки в діаспорі до вшанування жертв трагедії і злочинів сталінського режиму 2 червня 1983р. в усі обласні управління КДБ було надіслано листа за підписом голови КДБ УРСР Степана Мухи «Про Антирадянські задуми закордонних ОУН».
Другий документ називається «Витяг із заходів щодо протидії ворожим акціям закордонних наццентрів у зв’язку з «50-річчям» так званого «штучного голоду на Україні», затверджених 28 червня 1983р. головою КДБ УРСР генерал-лейтенантом тов. Мухою С.Н.». Одним із заходів передбачалося підготувати і відправити за кордон кілька десятків досвідчених агентів, які мали «здобувати інформацію про задуми і дії конкретних виконавців ворожих акцій закордонних ОУН».
Під зловорожим впливом нинішніх московських маніпуляторів досі триває дискусія стосовно кількості убієнних українських селян голодомором-геноцидом. Коли московсько-комуністичний режим вимушений був визнати штучний голод, то назвав цифру 3,5 млн. Спущену з Москви цифру 3,5 млн. втрат українців у 1932-1933 роках також «обґрунтовував» у своїх публікаціях відомий українських історик Станіслав Кульчицький.
Міжнародна наукова конференція «Правда про геноцид українців: запорука перемоги демократичного світу», яка відбулася 22-го листопада 2024-го року в Українському державному університеті імені М. Драгоманова, у зверненні наголосила: сучасні наукові дослідження та проведені судові експертизи встановили, що в 1932-1933 роках московсько-комуністичний режим знищив 10,5 млн українців, з них 4 млн дітей. Вчені Володимир Сергійчук, Василь Марочко, Олеся Стасюк, Микола Голомша закликали, щоби українське суспільство і міжнародна спільнота пам’ятали про знищення 3,5 млн українців під час масового штучного голоду 1921-1923 років та 1,5 млн українців під час масового штучного голоду 1946-1947 років. Загальна цифра убієнних голодоморами, організованими московсько-комуністичним режимом, – 15,5 млн українців.
Прикро, але після проголошення відновленої державної незалежності Україна залишалася під пильним прицілом Кремля та його агентури. У добу «розвинутого кучмізму» і в часи Януковича не без впливу Москви підняли голови внутрішні вороги України, прихильники «русского міра», сепаратисти, колаборанти і зрадники на зразок колективного «медведчука» і колективного «табачника», які, вдаючи з себе українських політиків, ратували за «дружбу» і «спільну історію» з московитами. Тим часом за українську національну правдоцентричність, як визначальний принцип формування української свідомості та ідентичності, громадянського і державницького переконання, не лише цькують, а й вбивають таких Великих Українців, як Ірина Фаріон та Андрій Парубій.
Сучасна повномасштабна екзистенційна російська війна проти України є органічним продовженням геноциду, етноциду і лінгвоциду української нації. Правда, під іншими гаслами. Мовляв, спеціальна військова операція має гуманістичний характер, спрямована на порятунок українських громадян від нацистів, фашистів, мазепинців, петлюрівців, бандерівців, які захопили владу в Києві і є лютими ворогами цивілізації. Цей російсько-путінський маніпулятивний наратив досі тримає у психологічному полоні багатьох керівників різних країн світу.
Не лише в Україні, а й у цілому світі кожна людина має глибоко усвідомлювати, що генний код русичів=українців не має нічого спільного з геном моксельців=московитів=москалів=кацапів=росіян, головною метою яких нині є завоювання Національної Соборної Української Держави, знищення українців як самобутнього етносу, бо він, мовляв, прагне побудувати антиРосію на рідній для московитів землі. Нинішня повномасштабна агресія Російської Федерації проти України незаперечно і прозоро свідчить, що російські солдати та їхні зловісні поводирі (царі, генсеки) як у минулому, так і тепер є головними злочинцями світової історії.
Тепер на зловісній вершині аморального «русского міра» канібал Путін зі своїми чорнокровними мутантами. Путінські божевільні імперські ідеї відродження Радянського Союзу в оболонці Московії заволоділи російськими народними масами. Вони схвалюють, підтримують терористичну антиукраїнську війну, разом з батюшками Кіріла благословляють солдатів застосовувати проти духовно вільних національно свідомих українців оскаженілі методи і форми упокорення, які впродовж кривавої історії використовували різні Івани ІІІ, Івани IV Грозні, Петри І, Катерини ІІ, Олександри, Миколи, Леніни, Сталіни, Брежнєви, Жукови, у серцях яких зароджується насилля. В Євангелії від Матвія написано: «…від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула».
Визволення з отруйних російських імперських пут можливе (і так буде!), якщо європейська, світова громадськість з їхніми лідерами якнайшвидше всіма способами допоможе героїчним українцям зупинити, розгромити, покарати антилюдські, антислов’янські, антидемократичні московські ворожі сили і над Богом даною української землею засяє мирне небо. Тоді зруйнована нащадками дикунських угро-фінських і татаро-монгольських племен жертовна Україна доброчинною працею забуяє життєрадісним розвитком у світовому цивілізаційному просторі.
Оксана Білоус,
доцентка кафедри радіомовлення і телебачення
Львівського національного університету ім. І. Франка;
Василь Лизанчук,
доктор філологічних наук, заслужений професор
Львівського національного університету ім. І. Франка.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.