Обережно: майстри слизьких фраз

266

Дніпропетровськ: з приводу однієї
публікації в УЛГ

Шановна редакційна колегіє
«Української літературної газети!»  

Шановний пане Михайле!

У Вашій статті  «Та це дурний Іван співає…» поміщено статтю
«Лексика як дзеркало інтелекту суспільства» дніпропетровського літератора Я.
Трінчука (№ 25 «УЛГ» від 16 грудня 2011 року), де серед іншого згадується всує
ім’я Дніпропетровської обласної письменницької організації. Скромний абзацик
складається з прелюдії і власне фразочки про письменницьку організацію, яка
дивує і обурює. Процитуємо Я. Трінчука: «Сьогодні ми спостерігаємо, що слова
про вищі цінності викликають хіба що співчутливу посмішку й сприймаються як
поганий смак. Серйозна розмова ведеться довкола євро, авто, долара,
нерухомості, рахунку в банку. (Нещодавно в Дніпропетровській обласній
письменницькій організації збори продовжувалися сім (!) годин, але про літературу,
творчість не було сказано жодного слова)».

А про що ж розмовляли сім годин
письменники?  – поцікавиться читач.
Лукава прелюдія  в абзацику підкаже
відповідь – звісно ж, що про євро, авто, долари, нерухомість, рахунки в банку.

Ай, молодець пан Трінчук! На
восьмому десятку літ,  а не розгубив
бійцівської звитяги! Гахнув з гармати по горобцях, а головне – після такої
прелюдії! Оце врізав, та, на жаль, мимо. Усе неправда, хула, наклеп. Та
«чарівність» такого граматико-стилістичного прийому в тім, що спрацьовує так
званий 25 кадр. Ви читаєте усю статтю,  в
якій автор бореться з негарною лексикою в нашій літературі, зокрема його
обурює, коли про дівчину пишуть, що вона «сексуальна» тощо. А разом з тим,
укупі ковтаєте і безневинну, обережно упаковану в хитрий абзацик, походя кинуту
слизьку фразочку про Спілку письменників. Ви, може, більше й не згадаєте її
ніколи, але у підсвідомості заховається до пори дезінформація про таких
«бездуховних» дніпропетровських євро-, доларо-письменників, які до літератури
ані-ні.  Що літературний кінь у тій
Спілці і не валявся.

Навіщо це Я. Трінчуку? Може, він
хоче цим сказати, що література робиться не письменниками Придніпров’я, а лише
ним одним? Є й інші припущення, але нам це нецікаво. Цікаво інше. Ми
проконсультувалися у юристів, і виявилося, що така безневинна фразочка, в якій
навіть прізвищ конкретних осіб не названо, тим не менше є наклепом на
діяльність конкретної організації, ім’я якої назване, і карається за
статтею  151-1 Цивільного Кодексу  України, в якій, залежно від виду наклепу,
передбачається  відповідальність у
вигляді штрафу, виправних робіт або обмеження волі на строк до двох років.

У нашому випадку покарання автора
чи будь-якого іншого «дурного Івана» тягне на два роки ув’язнення за нанесення
морального збитку репутації великого письменницького колективу.  Юристи кажуть, що в якості доказів правоти
позивача є протоколи зборів. У нас вони завжди ведуться,  підписуються і зберігаються у Спілці. Читачу,
подивися сам і порівняй факти.

Протягом 2011 року загальні збори
в нашій організації, згідно зі Статутом НСПУ, проводилися двічі. Перші –  20 квітня, тривали дві (а не сім!)
години  і говорилося на них виключно про
літературу. Відповідно до черги денної: 1) Звіт правління за півроку 2) Розгляд
кандидатур на прийом до НСПУ. 3) Різне. Кому цікаво, докладаємо фрагмент Витягу
із протоколу зборів:

 

ВИТЯГ ІЗ ПРОТОКОЛУ

загальних зборів Дніпропетровської ОО НСПУ від 20 квітня 2011 р.

 

Присутні:

36 осіб із 54 членів НСПУ (є кворум)

 

СЛУХАЛИ: ПИТАННЯ №2. Обговорення кандидатури літератора Г. І. ЛЮЛЬКА

на вступ до НСПУ

 

СЛУХАЛИ:

С. ЛЕБІДЬ:  Георгій Люлько мешкає
у м. Павлограді. Він – відомий автор прозових і поетичних творів. Його
рекомендують до Спілки знані письменники з Києва, метри нашої літератури Д.
Чередниченко та М. Слабошпицький. Третю рекомендацію написала Леся
Степовичка.  Дозвольте зачитати три  рекомендації про його творчість
(зачитує).  

Г. ГАРЧЕНКО: Г. Люлько давно займається літературою. Він відомий ще з
1970-х років як добрий прозаїк і дитячий письменник. Мені подобається його
книжка дитячих  віршів «Лельом-полельом».
Варто прийняти до Спілки людину, яка давно і на доброму рівні пише.   

В. САВЧЕНКО: Це якесь непорозуміння, що Г. Люлько подав документи
тільки зараз, я знаю його як доброго письменника вже понад 30 років.

(Голос із зали: Так чого ж ти не прийняв його, коли був 8 років
головою?)

 В. СІРЕНКО: Г. Люлько у своїх
творах ніколи не хвалив владу, мав стійку громадянську позицію. Треба його
прийняти до наших лав.    

Леся СТЕПОВИЧКА:  Георгій Люлько –
письменник, який усе життя оспівує свою малу батьківщину Павлоградщину, що на
Придніпров’ї, своє рідне село Приточилівку, про яке написав багато творів, що
вилилися у  головну сповідальну книгу
його життя, книгу вибраного поезії і прози «Під небом Приточилівки». Це  ніби «Під небом Верони», тут є усе – стежки
дитинства, міченого війною, друзі юності, перше і єдине кохання, Сизіфова праця
письменника, якого в середині сімдесятих помітив, благословив в літературу і покликав
до нашої Спілки Павло Архипович Загребельний.

Проза Георгія Люлька філософська, з відступами у поезію. Прозаїк Люлько
ніби доповнює поета Люлька, який у свою чергу є продовжувачем ліричної струни
павлоградських поетів Миколи Шутя і Ганни Світличної.

Філігранне, майстерне володіння словом дозволяє Г. Люльку наблизитися
до дитячої душі. Вже два чи три покоління маленьких українців виросли на
яскравій щирій книжечці Г. Люлька «Лельом-полельом», що вийшла ще в далекому
1970-му році у київському видавництві «Веселка». Вже тоді помітили талановитого
павлоградського поета столичні класики й рекомендували в літературу, та
по-булгаківськи містично довгим виявився його шлях до нашої Спілки… Повага до
творчості Г. Люлька, його активна громадська і культурологічна позиція, помітне
місце автора в літературному процесі Придніпров’я,  а ще історія-легенда про надіслану йому, але
не отриману ним заповітну книжечку, що зветься «членський квиток», змусила нас
звернутися до письменника у новітню добу з запрошенням вступити до НСПУ. Ми
радіємо, що Георгій Іванович буде нарешті серед нас. Підтримаймо його!

 

ГОЛОСУВАЛИ (таємним голосуванням):

За – 36, проти – 0, утримались – 0

ПОСТАНОВИЛИ: Клопотатися перед Приймальною комісією НСПУ про
кандидатуру Георгія ЛЮЛЬКА.

 

Останні збори проводилися у
вересні 2011 року, тривали дві з половиною години. На них, згідно з чергою
денною: 1) обирали делегатів на VI З’їзд НСПУ, 2) письменники доповідали про
літературні новинки, обмінювалися книжками, правління звітувало про проведені
літературні вечори пам’яті В. Підмогильного, Б. Мозолевського, про вихід двох
чисел літературного журналу «Січеслав». О. Ратнер презентував нову книгу прози
«Раз Париж, два Париж» і читав фрагменти з неї. Р. Маменко читав вірші з нової
книги «Маскарад». 

Затим обсудили й затвердили План
роботи на жовтень-грудень, зокрема, проведення вечорів С. Злючого, М.
Сарми-Соколовського, презентації книг наших письменників.   

Далі розглядали справу поета й
перекладача з півсторічним стажем в літературі Придніпров’я Семена
Заславського, говорили про його творчість і одностайно рекомендували до лав
НСПУ. Семен читав нові вірші. Також розглядали справу поетеси з Павлограда
Олександри Скорої, відомої активістки літературного життя Павлоградщини, читали
її твори тощо.

Ні на цих, ні на інших, і ні на
яких зборах ДОО НСПУ не був і не міг бути присутнім дописувач УЛГ Я. Трінчук,
який не є членом НСПУ.  А якби він на них
і був, то не почув би ні про євро, ні про долари, ні про авто, ні про
нерухомість, бо нічого цього у наших письменників немає і воно нам не болить і
не світить. 

І останнє. Прикметно, що за 3 дні
до видруку цієї статті Я. Трінчука, а саме 13 грудня 2011 року, Спілка
проводила в Центральній міській бібліотеці вечір-презентацію книги М.
Сарми-Соколовського «Услонці», упорядником якої, як  і автором ґрунтовної передмови, є Леся
Степовичка. Вечір вів Микола Чабан, виступали А. Шкляр, інші письменники.
Виступив і літератор Я. Трінчук, який сказав наступне: «Честь і хвала творцям
цієї книги про ГУЛАГ!» і … потиснув 
руку Л. Степовичці.

А через 3 дні після виходу статті
Я. Трінчука, а саме на Святого Миколая, в Літературному музеї наша Спілка
провела цікавий творчий вечір С. Злючого, поета й перекладача, який видав книгу
перекладів віршів Чеслава Мілоша у видавництві «Український письменник».  Вечір вела Леся Степовичка, виступали Г.
Гарченко, А. Шкляр, О. Твердохліб та інші письменники. Пана Трінчука там не
було. Видно, і йому не під силу охопити усі заходи, які проводить Спілка. То
нашо ж кидати легкі фразочки про її діяльність?  

Чому Я. Трінчуку кортить лити
бруд на нашу письменницьку організацію? Чиє замовлення «мочити» він
виконує? 

Наближаються звітно-виборні збори
ДОО НСПУ, вони відбудуться у лютому 2012 року. На них знову йтиметься про
літературу та письменників Придніпров’я. Про що ж іще?  Але Я. Трінчука на ці збори не запрошено,
тому він може фантазувати собі казна-що, звісно, пам’ятаючи про
відповідальність перед законом. На перший раз ми не будемо подавати до суду за
слизьку фразочку, на другий зробимо це неодмінно.

Шановна редакціє! Навіщо Ви
друкуєте дезу? Чи Вас цікавить правда, чи Ви шануєте своїх читачів? Якщо так,
просимо на­друкувати цього листа, якого складено на засіданні правління
Дніпропетровської обласної організації НСПУ від 28.12.2011.

 

З повагою – правління

Дніпропетровської ОО НСПУ.  

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!