Низький уклін вам, пане Чикаленко!

199

Недавно, на презентації першого тому
«Російського-українського словника» в 4-х томах (видавництво «Знання»), хтось з
упорядників обмовився словом, що під час укладання користувалися «Словником…»
М. Уманця і А. Спілки за 1893 рік.

Звичайно, мене зацікавили перераховані прізвища, позаяк в
українському мовознавстві не так-то й багато знаних імен, а тут, виявляється, –
облом… Уперше чую названих добродіїв, а мо’ й добродійок. Кинувся я до одного
– другого ерудита з нині маститих укрсучліту, аби просвітили, та, овва, тії
сараки словниками не послуговуються… А щодо визначеності осіб: М. Уманець і
А. Спілка, то – порадили заглянути в інет.

Заглянув, читаю: «У 1893-1898 рр. у Львові вийшов друком
«Словарь російсько-український» М. Уманця і А. Спілки. У створенні цього
словника брала участь велика група інтелігенції Києва, Умані, Одеси. Організатором
словникової справи був М. Комаров (М. Уманець і А. Спілка – псевдоніми, перший
– М. Комарова, другий – колективу його співавторів). Словник містить 37 000
заголовних слів у російській частині. Український матеріал зібрано на основі
записів живої народної мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних
творів. Але ілюстрацій у словнику небагато, і в основному наводяться вони з
етнографічного матеріалу (пісні, думи, приказки та ін.)».

Ось так. Коротко та ясно. Та мені, звісно, сього мало… Що
ж то за М. Комаров і «колектив його співавторів»? Лишень, як то мовиться, про
те подумав, коли – несамохіть уже тримаю в руках «Спогади» (1861-1907) Євгена
Чикаленка…

Отакої… І тут latifundist Чикаленко доклав чимало своїх
зусиль. І як один з укладачів «Словаря…», і як один-єдиний його
жертводавець-видавець. А де ж тоді були цукрозаводчики терещенки з
харитоненками? Один, до слова, з Терещенків – Михайло – разом з І. Церетелі яко
члени Временного правітельства приїжджали з Петрограда до Києва валити
Центральну Раду… Босяцьку (себто – соціалістичну) Центральну Раду, що,
завважте, засуджувала щирого та щедрого «пана» Чикаленка за його працьовитість
і добродійність…

Та менше з тим. Обірвемо мову про доморослих босяків з
товстосумами. Переведемо погляд ген-ген далеко, туди, до одеської «Громади».
Там-то й розтаємничимо М. Комарова і А. Спілку.

Одеська «Громада» складалася десь з двадцяти п’яти осіб. І
тут я, спираючись на «Спогади» Є. Чикаленка, роблю чергове відкриття для
вітчизняної історії. «Найвидатнішими членами нашої одеської громади були: Л.
Смоленський, М. Комар та Михайло Климович» – наголошує в своїх спогадах Євген
Харлампійович. І жодного разу не згадує М. Комарова. Читаємо: «Другою
найвидатнішою особою в одеській громаді був відомий бібліограф Михайло Комар».
Але найбільше мене зацікавив інший абзац: «В словарній комісії і я охоче
приймав участь, бо надавав великого значіння словарю для виучування мови і для
перекладів. Комісія словаря, під головуванням Комаря, збиралася раз на тиждень
і працювала протягом кількох років. Праця та велася так: одеська громада
дістала від київської народній українсько-московський словарний матеріял в
картках і обернула їх на московсько-українські. На зібраннях один член комісії
голосно читав слово за словом московський словар Даля та Академічний, другий
стежив за картками, інші за словниками: Левченка, Шейковського, Партицького,
Желехівського, Верхратського (з обережністю, бо він часто сам виковував
терміни), Беринди та іншими. Провірені і апробовані слова М. Комар записував у
зшиток. Я подавав і пояснював переважно сільсько-господарські слова. Словник
той потім вийшов при моїй матеріяльній допомозі у Львові в чотирьох томах під
псевдонімом – М. Уманець і А. Спілка, що означає М. Комар і Одеська Громада».

Низький уклін вам, пане Чикаленко!

м. Київ

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!