У рідному для нього літературно-меморіальному музеї М.
Коцюбинського наш відомий земляк – письменник і науковець, професор Київського
національного університету культури і мистецтв Микола Ткач презентував свою
книжку інтимної лірики «Вино з тюльпанів».
Вино з тюльпанів – келихи червоні.
Гуде бджола. І сонце днину кличе.
Стулю докупи дві твої долоні,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І утоплю у пелюстках обличчя.
Усе спґяніє: вітер, і волосся –
Два пальчики на кришталевім дні.
Я ще й не пив. Але мені здалося –
Втопився світ в тюльпановім вогні.
«Поезія Миколи Ткача – це глибокі образи та асоціації, це –
великі знання. До того ж, він прекрасний лірик, – відзначає письменниця й
літературознавець Наталка Поклад. – Його емоції – філософічні. У його віршах дуже багато болю.
Справжнього болю. У нього також гарна мова, я б сказала – прекрасна, чудова й
запахуща мова. Вона, як свіжа, непочата вода. Оцінюючи його книжку, я вважаю,
що це – явище в сучасній нашій літературі».
Талановито, душевно декламував на презентації вірші Миколи
Ткача очільник обласної організації НСПУ, головний редактор газети «Гарт»,
Шевченківський лауреат Дмитро Іванов. Про неповторну поетичну магію пана Миколи
тепло, від душі говорили директор музею М. Коцюбинського, правнук класика Ігор
Коцюбинський, письменники Ганна Арсенич-Баран, Василь Буденний, Олена Конечна,
Микола Лелюк, педагог Антоніна Коцюбинська. Участь у презентації також взяли
брат Миколи Михайловича – голова літературної спілки «Чернігів», головний
редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач, письменник, науковець
Тетяна Дзюба, поети Олексій Брик, Михайло Кушніренко…
Микола Ткач народився в селі Ленінівці (Сахнівці) Менського
району на Чернігівщині. Навчався в Київському інженерно-будівельному інституті.
Нині – кандидат історичних наук. Дослідник «Слова о полку Ігоревім» та інших
видатних памґяток давньоукраїнської літератури. Разом із дружиною –
письменницею Надією Данилевською підготував немало ґрунтовних
фольклорно-етнологічних видань («Клечальний міст», «Перетик», «Ой ти, Калито,
ой медовая», «Просили батько, просили мати» та ін.). До речі, свою нову збірку
Микола Михайлович присвятив дружині.
Ніхто за нас в цім світі не відлюбить,
Не відквітує молодо в гаях.
Допоки паленіють спрагло губи,
Допоки вірю в те, що ти моя.
До збірки «Вино з тюльпанів» увійшли вірші, які поет
створював впродовж усього життя. Але книжка сприймається немов одне ціле.
Головна дійова особа – Жінка: вродлива, шляхетна, розумна, жіночна, без чар
якої ліричний герой не мислить свого життя. «Ми – увесь час разом, і я щодня захоплююся
нею, – говорить Микола Ткач. – Звісно, мене можуть надихнути на поезію цнотливе
дівча, яке граціозно переходить річку містком, випадкова пасажирка в потязі чи
красуня, яка засмагає на дикому пляжі, оголивши перса. Однак все, про що б я не
писав на інтимну тематику, все одно так чи інакше асоціюється у мене з коханою
людиною – моєю дружиною. По суті, всі ці вірші – про неї».
Ти вся в мені – як радісна сльоза,
боюсь торкнутись, щоб не загубити.
Твій голос даленіє і згаса
Відлуннями флояри чи трембіти.
Біжу крізь сон – де сонячна межа,
де падають плоди на землю босу.
Там обрій дотліває – ніби жар.
І тиша невколисана голосить.
м.
Чернігів