Нічка-чарівничка або український «кіндер-сюрприз»

815

Йдеться про нову книжку віршів для дітей відомої поетеси
Людмили  Гнатюк. Її книжка
«Нічка-Чарівничка», щойно видана за державною програмою «Книга України» у
«Національному газетно-журнальному видавництві» в чудовому оформленні художниці
Іоанни Дубровіної-Заболотської, справді зовні виглядає, як барвиста великодня
писанка. То який же сюрприз несе нашим дітям книжкова новинка?

Людмила Гнатюк –
не новачок у даному літературному жанрі, а зрілий майстер.  Дитячу психологію вона добре знає, бо колись
за власною програмою, для набуття досвіду, викладала рідну мову у групах
дошкільного розвитку, а також протягом кількох років вела авторську дитячу
сторінку «Розважалочка» у журналі «Жінка», мала багато публікацій у періодиці.
Така діяльність посилювала потяг письменниці до написання творів для дошкільнят
і молодших школярів, а безпосередня робота з дітьми давала цікаві теми для
віршів, одне слово, була своєрідною творчою лабораторією. В поетеси вийшли
книжки віршів для дітей, зокрема: «Наша лічилочка», «Їжак», «Розфарбуй казково
світ», «Загадки пана Портфеля», «Абетка». Чимало її поезій покладено на музику,
звучать на радіо і телебаченні, нерідко 
виконуються дітьми у театралізованих виставах, на концертах і дитячих
музичних фестивалях.

І ось із-під пера Людмили Гнатюк вийшла нова книжка для
дітей
.

Чим же цікава її «Нічка-Чарівничка»? Найперше, тим, що
поетичні твори, забавлянки і колисанки будуть привабливими не тільки
дошкільнятам і школярам, а і їхнім батькам, які залюбки читатимуть вірші своїм
дітям, бо «все починається з родини». Це потверджує відому думку про те, що
твори для дітей треба писати так же добре, як і для дорослих, тільки ще краще.
А в чому проявляється оце «краще» у книжці Людмили Гнатюк? По-перше, у ній мало
сухих дидактичних повчань, а переважають теми, близькі дитячому
світосприйманню, які розвивають спостережливість і кмітливість дітей. Наведемо
кілька рядків із віршів:

«Подивись уважно, друже,

світ красивий дуже-дуже:

в крапельці, в стеблині кожній

відшукати казку можна…».

Або:                         

«Світить місячний ріжок.                                                                      

Схожий він на пиріжок».

Або ще:

 «Пурх! – словечко до
словечка.                                                                          

Отака
бібліотечка!».                                                                              

Вірші Людмили Гнатюк вчать малечу любити матінку-природу і
«братів наших менших». («Тамагочик», «Жабка і кульбабка», «Годівничка»).

Книжка «Нічка-Чарівничка» може одночасно слугувати і
своєрідним річним календарем для малят. У доступній формі авторка описує у
віршах найприкметніші риси всіх місяців. Ось який штришок знаходить авторка при
описуванні місяця січня: «Крижані химери тче, навпіл зимоньку січе»,  а такий – про серпень: «У його серпневій
скрині – кавуни й солодкі дині».

   Привертає увагу
книжка і новими словотвореннями, себто неологізмами, яких прискіпливий
мовознавець не знайде у словниках, але в устах авторки вони природні, і, гадаю,
деякі з них цілком здатні прижитися в нашій мові. Звернімо увагу лише на назви
деяких віршів, як от: «Дзелень-літо», «Муркиця», «Снігопузики», «Дід Зіркун».
Вже самі ці назви малюють певні образи речей і подій. Ми зустрінемо тут і зримі
образи Сонка із Дрімасиком,  Грайлика,
Дивника, Сміхася, тітки Крижанихи, Царівни – Вечорівни та інших казкових чи
цілком реальних персонажів.

Отож підсумуємо вже сказане про нову книжку Людмили Гнатюк:
вона цікава, пізнавальна, більше того – потрібна, а ще більше – вагома. Це
справжній сюрприз для нашої малечі, сюрприз наш, український, справді виховний
для наших «кирпатих-вухатих».  І він,
попри невеликий, як для такого видання, тираж (2000 пр.) не загубиться серед
тих «кіндер-сюрпризів» здебільшого в іноземній обгортці, якими так густо
рясніють полиці книжкових магазинів і різних розкладок. І він тим приємніший,
що його подарувала дітям відома поетеса, яка розмовляє із ними так, що вони
залюбки можуть вважати її своєю ровесницею. Досягнула цього вона своїм
неабияким хистом і світлою працею, яку безсумнівно дітвора оцінить радісними
усмішками і роздумами над прочитаним, яке ненав’язливо вчить її любити рідний
край і рідне слово.

Прокоментуєте?