Поки ми готували цю відгук-рецензію О. Дробаха
встиг видати ще одне видання проекту «Велике серце Гетьманщини» – «Царство
Катерини (в-во «Смолоскип», рік 2011).
7 жовтня у книгарні
«Є» (вул. Лисенка, 3) відбудеться презентація проекту «Велике серце
Гетьманщини». Початок о 18 год.
А скажіть мені, шановний читачу, де є та Острозька Україна?
Або чи відомо вам, що «межі давнього Сіверського князівства
були аж під околицями сучасної столиці Московії»?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Можна було б і далі інтригувати вас запитаннями. Наприклад,
чому видатний російський письменник Лев Толстой, розпочавши роботу над
рукописом роману «Декабристи», згодом відмовився від праці над твором? Чи не
тому, бува, що «Матвій Муравйов-Апостол таку йому правду розповів про події
1816-1826 років. що великий письменник подумав: «Подалі від гріха. Твір з цією
правдою не надрукують».
Але більше не інтригуватиму, бо подібних інтригуючих
запитань і відповідей, або припущень, чи версій, а то й аксіом, можна знайти багато
оберемків у новій книзі Олександра Дробахи «Велике серце Гетьманщини». Почну з
того, що це перша книга О. Дробахи, яку я «проковтнув» за кілька днів. І можна
лише пошкодувати про те, що вийшла вона мізерним накладом — усього одна тисяча
примірників. Бо рецензована книга, на моє глибоке переконання, є явищем уже не
містечковим чи районним, а — всеукраїнським.
Утім, почну з кількох критичних зауважень. Деякі розділи
настільки важко читаються, що доводилося інколи декілька разів перечитувати,
аби збагнути суть написаного. А ще помітне надмірне вживання так званих
словосполучень-штампів. І останнє, що можна було б закинути авторові – це часом
неконтрольована емоційність.
Але це все дрібниці на тлі тієї титанічнї багаторічної
праці, яку довелося виконати авторові, перш ніж народилася, поза всяким
сумнівом, дуже потрібна книжка.
Аби не склалося у читача враження, що ця аматорська рецензія
є своєрідною рекламою новонародженої книги, я просто зобов’язаний застерегти,
що вона не є таким собі легеньким розважально-відпочивальним читвом, бо
піднімає надпотужний пласт малодослідженої чи й зовсім не дослідженої
української історії. А як сказав колись англійський державний діяч XVIII
століття Едмунд Берк: «Історія — це союз між померлими, живими і ще
ненародженими». Але це вже категорія філософська, яку не кожному під силу
осягнути.
І все ж це літературно-художнє видання, а отже розраховане
на широку читацьку публіку.
Стиль письма цього видання для себе особисто я визначив як
образно– метафорично-романтично-аналітичний, або традиційно-дробахівський.
Отак часто буває, що десятками років живеш поруч з людиною,
десятками років бачиш її в одному й тому старенькому пальтечку чи поношеній
шкірянці і традиційно-незмінному шкіряному, суто дробахівському, капелюсі, і
здається, що знаєш уже цю людину як облуплену. А потім виявляється, що ця
людина більшу половину свого свідомого життя, маючи мізерну учительську платню,
а пізніше злиденну учительську пенсію, жертовно присвятила дослідженню «життя і
діяльності яскравих постатей української провідної верстви». Йдеться,
насамперед, про знатні козацькі родини колишньої Гетьманщини: Капністів і
Муравйових-Апостолів, а побіжно й родини Трощинських, Гоголів-Яновських,
Рєпніних та інших.
Сотні й тисячі кілометрів, подоланих на велосипеді дорогами
колишньої Гетьманщини, цілі стопи записників, заповнених мандрівними нотатками;
сотні годин, проведених у книгозбірні ім. Вернадського над розшифруванням
давніх рукописів — така велика ціна щойно віддрукованої нової книги О. Дробахи
«Велике серце Гетьманщини».
Не маю ані найменшого сумніву у тому, що (після ретельного
авторського доопрацювання) ця книга приречена на перевидання.
Щиро дякую тобі, друже Олександре, за твій жертовний подвижницький
труд – за чудову книгу.
Спасибі тобі, козаче!