Невтомне подвижництво Дмитра Чистяка

176

Щиро люблю франкомовну
літературу. Тому з неабияким пієтетом і втіхою прочитав «П’єси» та «Блакитного
птаха» М. Метерлінка, «Твори» Марґеріт Юрсенар, повість «Людське питання» Ф.
Емманюеля, збірку поезій «Птахи полум’я» Анн Перр’є… Усі ці чудові книжки
побачили світ в Україні завдяки подвижницькій діяльності талановитого
письменника, науковця і перекладача Дмитра Чистяка. Причому він не просто
перекладає з французької світову класику та твори сучасних письменників, а майстерно
упорядковує кожну таку книжку (всі вони мають ошатний вигляд) зі своїми
ґрунтовними коментарями, цікавими передмовами та післямовами.

А ще ж пан Дмитро перекладає
французькою (унікальний випадок як для українського літератора). І його
стараннями у Парижі й Брюсселі побачила світ вже не одна книжка відомих
українських письменників та науковців. Також значний резонанс викликала й
антологія української поезії «Сонячні кларнети» (упорядник і перекладач – Д.
Чистяк), яка вийшла цього року у паризькому видавництві й успішно представлена
на книжковому Салоні в Парижі та в Бельгійському ПЕН-клубі.

І ось – нова книжка, яку я
залюбки читаю й перечитую зараз. Цього разу Дмитро Чистяк виконав воістину огром
роботи, переклавши й упорядкувавши твори видатного бельгійського письменника Шарля Ван Лерберга (книжка побачила світ цього року в журналі
«Радуга» за підтримки Федерації Валлонія-Брюссель). Відверто кажучи, раніше
лише, між іншим, чув про такого. Отож по-справжньому відкрив для себе напрочуд
цікавого, інтелектуального й душевного співрозмовника.

Власне, упорядник, як завжди,
детально, аргументовано й водночас ненав’язливо проаналізував у «Вибраних творах» класика його поезію,
прозу, драматургію та епістолярій. Тому не повторюватимуся – щиро раджу
прочитати цю книжку! Причому розпочати знайомство з непересічним автором варто
саме з передмови українського перекладача і науковця, бо це – не якийсь нудний
трактат, а надзвичайно оригінальна розповідь про життя і творчість «поета із
золотим пером», як називали Шарля Ван Лерберга сучасники.

Щоб Ви зрозуміли, настільки це
цікава й творча робота, процитую дещицю: «Це було не так давно – трохи більше
століття тому (але що таке одне століття у дзеркалі часу, а час – у свічадах
вічності й миті?!). Не дуже молодий чоловік рівно о восьмій ранку вирушав у
ліси на околицях давнього бельгійського міста Буйона і, примруживши очі, гукав
господарів привітної оселі: «Вже йду, бо Єва на мене зачекалась». І так тривало
щодня, без вихідних, за будь-якої погоди, упродовж півтора року. А незабаром у
культовому паризькому видавництві «Меркюр де Франс» вийшли пісні тієї
надчасової нареченої, якою снив цей чоловік. І здобув він славу «великого
вільного поета» (так охрестив його Монблан європейської літератури
Е. Верхарн), а Єва – лаври «шедевру французької поезії» (Л. Лебо). І звали
цього чоловіка Шарль Ван Лерберг».

Просто, але як же гарно
(по-письменницькому гарно!) написано. Вишукано. Думаю, панові Шарлю сподобалося
б, адже класик був неабияким естетом і шанував саме вишуканість та душевність.

А ось – дещо з біографії видатного
бельгійського письменника: «Шарль-Жан Ван Лерберг народився 21 жовтня 1861 року
в родині заможних гентських буржуа. Батько, Жан-Жозеф, рантьє і золотар, у другому
шлюбі і в досить поважному віці (64 роки) взяв за дружину 27-літню Жанну-Марі й
полинув у засвіти, коли син пішов до першого класу, а доньці навіть року не
було. […]
Мати ж письменника після смерті чоловіка вирішила присвятити себе релігії.
Покинути дітей вона не могла, зате під впливом духівника-францисканця ревно
віддалася стражденному культу Христа: денні й нічні молитви у похмурому будинку
(а за вікнами – темрява каламутна
Шельда) і часте відвідування цвинтарів запам’яталися бідолашним дітлахам назавжди…
[…]  

Після Колегіуму Святої Варвари
більшість спудеїв вступала до ордену єзуїтів, решта ж, розпочинала штурм Гентського
університету. Шарлеві цей штурм за першим разом (у 1881-му) не вдався, тож він
вирішив навчатися самотужки. До того ж прагнув удосконалювати поетичну
вправність, щоб колись цілком присвятити життя літературі. І був будиночок із
величеньким садом на вулиці Дю Пуавр, де за наказом юного власника висадили
троянди й лілеї, а робочий кабінет поета-початківця розташувався на спеціально
збудованій для цього терасі, яка у квітні скидалася на човен у морі грушевого
цвіту. […]

Самотою випивши пляшку
бургундського, новоспечений доктор філософії та філології заснув о п’ятій
годині пополудні, а на ранок прокинувся для нового життя.

Vita nuova! Нарешті він зміг
присвятити себе творчості! Але спершу мав віддати давній борг одній із муз –
талановитій художниці та белетристці, нашій землячці Марії Башкирцевій,
«Щоденник» якої прем’єр-міністр Великобританії В. Е. Гладстон визначив як «один
із найвизначніших текстів століття». Ш. Ван Лерберга вразило у цих сповідях
дивовижне шопенгауерівське відчуття волі до життя. «Це життя палало чи не
найсильнішим за всю історію любовним поривом до слави й краси душі людської і
стало прекраснішим за мрію», – так у часописі «Сосьєте нувель» за 1895 р.
відгукнувся поет про долю своєї видатної сучасниці».

До книжки вибраних творів класика
бельгійської літератури увійшли знакові тексти, зокрема поема «Євина пісня», перша
символістська драма жаху «Наслухачі», сатирична комедія «Пан»,
містично-філософські оповідання, а також вибране листування.

Як на мене, всі переклади Дмитра
Чистяка – вдалі. Жива, милозвучна українська мова. І водночас збережений
розкішний стиль Шарля Ван Лерберга.

Відомо, як складно перекладати
римовану поезію. Та в цій книжці вірші бельгійського класика чудово звучать
українською. Ось як, наприклад, Дмитро Чистяк переклав прелюдію до «Євиної
пісні»:

 

Із мандрівок таємничих

Лиш єдина пісня кличе,

Образ лиш один зове.

Не зірву красуню-рожу,

Світ речей не потривожу –

У коханні він живе.

 

Вчився погляду – зорив

На глибинні дмухи й води,

Яр-вогні й легкі вітри,

На чудовний вид природи,

Аж нараз тебе узрів

У затінні вечорів. 
 

 

Вчився
наслухати співу

Всіх пісень
і шелестінь,

Всіх
звучань і шепотінь

У непроминальнім
тані

Ясноти на
тлі мовчання.

 

Вчився
доторків цнотливих

Губ і
персів тріпотливих –

Води й
світло милував

Ніжних вуст
і рук зітханням

І побожно
цілував.

 

Неабияке враження справили на
мене й листи Шарля Ван Лерберга (у спільному перекладі Д. Чистяка
та І. Рябчія) до юної Ґабріель Макс. Відомий літератор та молода жінка
листувалися тривалий час. Дружній тон поетового епістолярію іноді переходить у
закоханий. Власне, це й було щире, зворушливе платонічне кохання. Письменник
мріяв про одруження зі своєю милою співрозмовницею (навіть влаштувався заради
цього на роботу). Не судилося…

Втім, зосталися вишукані й
проникливі листи, в яких поет відверто (адже не треба було зважати на думку
друзів-письменників) подавав свої мистецькі враження, формулював естетичне
кредо, наводив критичні зауваги щодо тогочасного літературного процесу, давав
цікаву інтерпретацію поеми «Євина пісня»: «Єва – це перше прокидання, перше
подивування світом речей. У прекрасному світі моєї поеми трапляються барвисті
закутки Едему. Вони можуть видатися надміру чарівними – коли про них читаєш,
прагнеш туди потрапити. Щоб описати їх, пасують лише два слова – «замилування і
тиша». Інакше кажучи, там панує спокій. Мені бракує Єви. В Арденнах нічого
подібного немає, хоча свого часу тут мешкала сила-силенна фей. Та все ж душі
моїй доводиться шукати натхнення саме тут. Душа – істота жіночої статі, а у
поетів вона – дитина. Аби її почути, досить вимкнути слух, а щоби побачити –
досить заплющити очі. Мене такі методи не лякають. У надто матеріальну Єву я
закохався б. Тож дуже добре, що вона являється лише у подобі далеченної душі чи
недосяжної зірки. Як пише Гете, не варто прагнути зірок, а краще тішитися з
їхньої краси…

[…] Ваша ж душа – не
здивовижене маля, а радше, як Ви самі пишете, лютий звір! Як правильно й людяно
каже Флобер: герой – це той, хто приборкує химер. Є в цьому якась вища краса,
щось від античного ідеалу. Краса богинь, яка полягає не у байдужості, а в
головній ознаці сили – безтурботності.

Тож будьте сильною, мужньою, з
усмішкою крокуйте по життю, привчіть свою химеру їсти тільки з Вашої руки».

Розкішна книжка. Мудра. Раджу –
від душі!

Міжнародна громадська організація «Чернігівський
інтелектуальний центр» нещодавно висунула Дмитра Чистяка на здобуття
Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша – за коментований переклад
із французької «Вибраних творів» Шарля Ван Лерберга.

Сергій ДЗЮБА

   

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!