ДО 110-РІЧЧЯ ГРИГОРІЯ НУДЬГИ
21 січня минуло 110 років від дня народження подвижника української культурології, відомого вченого, дослідника української пісні й літератури Григорія Нудьги (1913-1994). Уродженець Полтавщини, нащадок козацького роду, він прожив драматичне й насичене життя, перед війною здобув вищу освіту філолога й писав кандидатську, воював на фронті, сидів у німецькому й радянському таборі. Після звільнення був позбавлений права працювати за фахом і жити в більших містах, але 1955 добився зняття судимості (офіційно реабілітований щойно 1967 року!) й переїхав до Львова. Тут працював у журналі «Жовтень, далі в Інституті суспільних наук. Глибоко займаючись питанням співвідношення літератури й фольклору, видав чудову антологію «Пісні та романси українських поетів» у 3 томах (Київ, 1956-1960), знакові збірники «Чумацькі пісні», «Думи», «Українська сатира і гумор» (1969), монографії «Пародія в українській літературі» (1961) та «Українська балада» (1970). Попри такий значущий доробок, для тодішньої влади він завжди був «неугодним» і до пенсії (1973) займав посаду молодшого наукового співробітника. І лише в добу відродження нашої державності талант дослідника пошанувало суспільство, а читачі отримали його глибокі праці «Слово і пісня», «Українська пісня в світі», «Не бійся смерті», «Республіка козаків». 1997-1998, уже після смерті автора, вийшов 2-томник його праць «Українська дума і пісня в світі».
До 110-річчя вченого благодійний фонд «Фундація Григорія Нудьги» (голова Анатолій Бурдейний) підготував і видав збірку «Україна і Європа: історичний погляд» (Львів: НТШ, 2022. – 192 с.). До неї увійшли знакові праці вченого: «Республіка козаків» (видана 1991) та частково «Не бійся смерті» (так само 1991). З останньої упорядник подає перелік у формі таблиці наших студентів у європейських університетах 1353-1781 рр. Дотичною до теми «європейськості» України є праця проф. І. Пулюя «Україна і її міжнародне політичне значення», видана 1915 р. в Празі. До 110-річчя Григорія Нудьги у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся цікавий і вельми представницький круглий стіл, який зібрав широке коло представників наукового, літературного й мистецького середовищ Львова.
Вступне слово про видатного вченого виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він говорив про подвижництво Григорія Нудьги, який сповняючи заповіти Тараса Шевченка, підносив «нашу думу, нашу пісню» у світі задля «нашої слави, слави України» Вчений наголошував на героїчних началах найдавнішого українського поетичного епосу, героїчних ліро-епічних пісень – тому можемо говорити , що героїчні поразки продовжили непереможний поступ нації у думах і піснях, де оспівувалися полеглі герої і битви, де вони полягли – зазначив промовець.
Відомий український перекладач і письменник Андрій Содомора, який добре знав Г. Нудьгу, подав творчий образ подвижника нації, людини невтомної праці в царині українського духу, який своїм життям втілював Франкове гасло «лиш воюй, а не тоскуй». Григорій Нудьга подав світові нашу Україну як пісню. Зокрема дивовижну українську пісню «Їхав козак за Дунай»у багатьох варіаціях – пісню, яка й нині в бойових лавах нашої нації. Окремо Андрій Содомора зупинився на тлумаченні козацького прізвища «Нудьга». Якщо козак загалом без занять – то це вже нудьга – джерело протилежних до радості емоцій. А зі зруйнуванням Запорозької Січі в часи Григорія Сковороди слово «нудьга» набуло значення історичної реалії: «Козак нудиться сердешний, що робить не знає». Григорій Нудьга не нудився в житті, а невтомно трудився задля слави української думи і пісні в світі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник зупинився на козацькій тематиці спадку Г. Нудьги, зокрема на дослідженні «Республіка козаків». Останнє спиралося на численні європейські реляції, мемуари й історико-географічні описи, зокрема Е. Лясоти, Г. Боплана, П. Шевальє та ін.. Щодо першого, то автор, хоча й підкреслює його надзвичайну цінність, не зупиняється на ньому дуже детально, а відсилає читачів до українського перекладу (його зробили ми з сестрою Галиною), опублікованого в «Жовтні» 1984 р. Натомість опис України Боплана, зроблений як пояснювальний текст до великої карти України, вчений розглядає дуже докладно. Він підкреслює, що Боплан був військовим інженером на службі в польського короля, тому певний час ставився до козаків прохолодно. Але поживши на наших землях тривалий час і близько познайомившися з козаками, француз перейнявся до них глибокою симпатією й висловив дуже цінні міркування про волелюбних і войовничих українців, про наші звичаї, побут, бойові прийоми війська, морські походи та ін. Як інженер, Боплан залишив унікальне технічне креслення козацької чайки в супроводі текстового опису. Цінність твору Г. Нудьги полягає у його потужному виховному характері, глибокій повазі до історії, яку автор слушно вважає вчителькою життя і вихователькою нації.
Історик і поет Петро Шкраб’юк почав виступ віршем «Далекі птиці» – алюзією, відгуком на книгу Григорія Нудьги «Українська пісня в світі». Промовець говорив про книгу як подію в культурному житті України. Адже автор вперше простежив шляхи нашої пісні далеко за межами Батьківщини Один лише перелік країн засвідчив небувалий досі засяг досліджень ученого: Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Югославія, Румунія, Угорщина, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Англія, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Данія, Швеція, Фінляндія, США, Канада, Мексика, Куба, Бразилія, Австралія, Японія, Африканський континент…Петро Шкраб’юк оглянув дослідження вченого з історії українських пісень і їх походження, докладно зупинився на монографії «Козак, філософ, поет» про Семена Климовського. Знаковими стали дослідження Г. Нудьги про студії вихідців з України в середньовічних університетах Європи, які вписували нашу країну в світовий часопростір, та книга «Республіка козаків», де подано думки і висловлювання Європи про Січ і козаків, дослідження про зародження літературознавчої думки в письменстві Давньої Руси, про рідкісні українські книжкові пам’ятки XVI ст. На завершення прочитав молитву Григорія Нудьги, де є такі рядки:
«Пошли нам, Боже, духу того й сили
Щоб діти Україну, як себе, любили!
Щоб у містах і селах дзвеніло наше слово,
Яке разити ворога було б завжди готове».
Професор ЛНУ ім. І. Франка Ганна Сокіл висловила концептуальні думки про тисячолітню українську історію давніх традицій та обрядів, які завжди супроводжувалися піснями. Подвижництво Григорія Нудьги – в піднесені української пісні і традиції, національної історії і культури в світовому просторі. Наша пісня іде по континентах довершена у своїй простоті й мелодійності. Наша нація іде і прийде до піднесення пісні і національної культури у світі так як пішла світами пісня «Ой у лузі червона калина» .А не до кінця оцінена наукова спадщина Григорія Нудьги буде належно пошанована в Україні.
Голова товариства ім. Олени Теліги, подвижниця бандурного мистецтва Тетяна Шаленко висловила захоплення розмаїттям і багатством зібраних дослідником документальних фактів про українську думу і пісню в світі, а водночас жаль з приводу неналежного пошанування і поширення його наукових досліджень в освітніх і культурних середовищах, серед державних мужів, музикантів, в українському інформаційному просторі. Доповідачка висловла ідею надавати статус пам’яток національної нематеріальної культури окремим знаковим думам і пісням, таким як «Щедрик», «Їхав козак за Дунай». Також висловилася за повернення української пісні в український інформаційний простір і за збереження фондів записів пісень на магнітних стрічках.
Мистецтвознавець Роман Яців зазначив, що зібрані видатним дослідником матеріали і розставлені проукраїнські акценти про пісенну спадщину України в світовому просторі повинні бути інтегровані в свідомість українців і стати нашою національною гордістю.
Учений-філософ Віктор Маринюк висловив думки про потребу збереження автентичності національної пісенної культури в світових інтеграційних процесах, а композитор і оперний співак Роман Ковальчук – про світові мандри українських пісень з українськими мігрантами і про те, яким було сприйняття на концертах, зокрема в Німеччині, пісень «Їхав козак за Дунай» та « За світ встали козаченьки».
Українські народні пісні, якими так захоплювався Григорій Нудьга, прозвучали у довершеній інтерпретації оперного співака Романа Ковальчука українською та італійською мовами. А Оля Донеччанка співала під гітару сучасні бардівські пісні про війну. Участь у круглому столі брали також заступник голови благодійного фонду ім.. Григорія Нудьги Тарас Галич, професори Р. Базилевич, І. Гаврилів, дослідник давньої української літератури П. Салевич, редактор журналу «Наша спадщина» А. Левик, художники Н. Білоус, І. Колісник, І. Копчик, співорганізатор фестивалю «Червона рута» В. Петрина,, меценат О. Подвірний, громадські діячі З. Іванків, Ю. Антоняк, письменники Богдан Смоляк, Богдан Чепурко, Ольга Мних та інші. Отож львів’яни гідно вшанували нашого видатного вченого, дослідника народної пісні і думи.
Іван Сварник, історик, директор ЛОУНБ
Титульне фото: Євген Салевич, Іван Сварник, Тетяна Шаленко, Андрій Содомора