Чомусь ці слова дідуся Крилова зринають у моїй голові щоразу, коли я чую коментарі- верески з-за болота про теракт у Крокус Сіті.
Що там сталося?
Четверо терористів увійшли до глядацького залу і почали стріляти у мирних людей.
Стріляли із автоматів.
Стріляли 20 хвилин.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Підпалили якимось чином залу.
Вийшли і поїхали.
Загинуло 138 людей.
При затриманні сказали, що їм заплатили (перечислили!!??) за убивство 250 тисяч рублів.
*****************
А Я ДВА РОКИ НЕ МОЖУ ЗАБУТИ ВІДЧАЙ, коли мене вранці розбудили телефоном і замість привітання з днем народження – сказали: «Київ бомбили, нам об’явили, що рашисти почали війну, терористичну операцію!!».
Увійшло до України не четверо терористів, а 400 тисяч кацапів!
Увійшли не з одими автоматами. А із танками, із літаками, з броньваними машинами…
Стріляють не тільки з автоматів, а і з гармат, і ракетами.
Стріляли не 20 хвилин, а 764 дні, або 2 роки, 1 місяць, 4 дні, 10 годин, 35 хвилин!!! Наберіть у комп’ютері «ЯКИЙ СЬОГОДНІ ДЕНЬ ВІЙНИ» — ця цифра щохвилини оновлюється.
І НЕ ДУМАЮТЬ виходити.
Підпалили не один глядацький зал, а десятки театрів, тисячі хат, тисячі поселень знищили повністю…
Загинуло і поранено СОТНІ ТИСЯЧ людей – мирних, нічим не винуватих… Шість мільйонів з дітьми встигли виїхати за кордон.
Кацапи-убивці хизуються, хваляться отако: «Смотрю, идет женщина с двумя детьми. Я их уложил всех»… Гвалтують, ріжуть, калічать, грабують…
Напад цей став найбільшим терактом Росії у 21 столітті за кількістю жертв і за тривалістю…
А найстрашніше те, що за це вбивство українців їм плотять не по 250 тисяч рублєй, а по 200 тисяч щомісяця:
«Контрактним солдатам армії РФ обіцяють зарплату від 200 000 рублів на місяць за війну в Україні плюс додаткові виплати» (вікіпедія).
І відрізати вуха, вибирати очі, струмом пронизувати цих кацапів українці не думають! Бо вони не орки, не бандити.
І я згадую слова Тараса, коли він писав про таке ж саме завоювання Кавказа:
… Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море!
А оці вірші Руданського (1833-1873), писані після Тараса, здавалися нам колись жартом… А виявляється, він, як лікар, знав дещо.
Степан Руданський
Рубль медью
Серед ліса два кацапи / Діда запинили;
Не гадали й не питали, – / Взяли та й убили.
Огляділи: лиш копійка! / Один спам’ятався.
«Ех дасада! За капейку / Вбілі!» Обізвався.
«Ех, мой братєц!» Другий каже: / «Что тут за дасада?
Ведь падумай: на рубль медью / Только сто душ нада!»
То-то любо!
Завів кацап христянина, / Зарізати хоче.
Зв’язав йому назад руки, / Ніж широкий точить.
А кацапчук семиліток / Мало не брикає;
Кругом скаче коло тата / Та все примовляє:
«Да полна уж тачить, батька!… / Будєт с нево, будєт!…
Реж же, батька! То-то любо, / Как трепаться будєт!»