НЕ ДОПУСТИТИ перетворення острова Хортиця в торговельно-розважальний осередок і зберегти його сакральне та природо-екологічне значення!

410

Електронна петиція під таким заголовком зареєстрована в Офісі Президента України й з 19 жовтня доступна для всіх, хто вміє користуватися комп’ютером. Аби Президент України розглянув це питання, треба за три місяці (до 17 січня 2022 року) назбирати 25 тисяч підписів.

Захистимо Національну Святиню: прізвище кожного свідомого громадянина України має стояти під петицією. PETITION.PRESIDENT.GOV.UA

 

Президентові України

Володимирові Зеленському

 

Шановний Володимире Олександровичу!

Ми, представники широких кіл громадськості, вітаємо публічне обговорення проектів облаштування острова Хортиця (Національного заповідника «Хортиця»), ініційоване Запорізькою обласною державною адміністрацією, у відповідь на реалізацію ініціативи Президента України «Велика реставрація», що є складовою частиною глобальної програми «Велике будівництво». Відрадно, що така висока і серйозна увага до Національного заповідника «Хортиця» прикута чи не вперше за всі роки його існування. У той же час, уважно слухаючи виступи у публічному обговоренні дискусійної платформи «Хортиця: видатна історія – велике майбутнє», знайомлячись із відповідними матеріалами у медіа, а надто спостерігаючи за ходом розгортання будівельних робіт у північній частині Хортиці, ми з тривогою бачимо, що поза увагою залишається найважливіше: розуміння унікальної сутності Острова, як простору. У виступах усіх, хто дотичний до реалізації програми, поки що нічого не говориться про головне: як у ході робіт буде збережено неповторний хортицький ландшфт, особливо найціннішу його частину – плавні. Ані слова не мовлено про органічну музеєфікацію археологічних об’єктів, про посилення служби охорони заповідника, адже останнім часом Острів неймовірно потерпає від розгулу сотень приватних коней, від «каячників», що протизаконно вештаються плавневими озерами, протоками й затоками. Лунають голоси ініціаторів проєкту, інвесторів та виконавців, і геть не чути професіональних ботаніків, зоологів, екологів, істориків, зрештою – ландшафтних дизайнерів. Складається враження, що учасники обговорення або ж уявлення не мають про унікальність острова Хортиці, яка базується на двох чинниках – природному й історичному, або ж свідомо замовчують це, маючи намір «задіснейлендити» священну територію, перетворити її на утилітарний  механізм для заробляння грошей.

Тож змушені нагадати: неповторний природний чинник Хортиці полягає в тім, що на порівняно крихітній території (трохи менше 2,5 тисяч гектарів) у тісній, органічній співдружності зосередилися зразки усіх ландшафтних зон України: гори, ліс, лісостеп, плавневий ліс, степ, навіть осередки напівпустель. Тут знайшли притулок 1092 види рослин, 670 із яких дикі (для порівняння – в Асканії Новій 451 вид диких рослин). 145 видів із них – рідкісні, 104 – ендеміки (більше ніде, окрім Хортиці не зустрічаються). На Острові мешкають 250 видів тварин, із яких 200 видів – птахи (усього в Україні 433 види пернатих). Другий чинник – Хортиця є зосередженням значної кількості археологічних об’єктів, за якими можна вивчати всю історію східно-європейської цивілізації від XII тисячоліття до нашої ери й до сьогодні. Усе це доведено сотнями наукових досліджень упродовж майже півтора століття, що й дало підстави 1958 року оголосити Хортицю пам’яткою природи місцевого значення, 1963 року цей статус підвищено до респуліканського, з вересня року 1965-го унікальний острів почав функціонувати як Державний історико-культурний заповідник, а з квітня 1993 року – Національний заповідник «Хортиця». За цей час багато зроблено для відродження неповторного Дніпрового материка: виведено з його території корівник, качатник, свинарник, переселено на материк мешканців із селищ та хуторів Виноградник, Старий Дніпро, Рибальське, Гвардійський. Та, головно, на острові згорнуло свою діяльність експериментальне господарство Центрального науково-дослідного проектно-технологічного інституту механізації та електрифікації тваринництва, по суті таке собі пересічне сільгосппідприємство, яке з 1930 року й упродовж 70 літ ґвалтувало священну хортицьку землю. У січні 2006 року заповідник отримав  Державного акта на право постійного користування усією землею Хортиці та прилеглих островів, а також 16-гектарною ділянкою в урочищі Вирва. Одне слово, досі все на Острові розвивалося виключно тільки в руслі його органічного відновлення, поступово, поступально й неухильно, аж раптом, та ще й напередодні 30-річчя Української Незалежності (!) на острові  розпочалися роботи, напрямок яких відверто суперечить не лише суті заповідника, а суті самої Хортиці. Ми чуємо про «айдентику», про «драйви», «екстріми», «реконструкції», з чого видно: унікальній території уготована роль банального розважального об’єкту. Але хіба мало такого «добра» материку? В одному Запоріжжі більше десятка лише торгівельно-розважальних центрів. Та й на Хортиці вистачає місць для розваг, зокрема – Кінний театр», історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» і ресторан за однойменною назваю. Розваги, розваги, розвиги… А хто ж займатиметься вихованням людей у дусі глибокого відчуття рідної землі, що є могутнім підґрунтям формування повноцінної особистості, а в підсумку – зміцнення Української Нації?

Хіба можна забувати, що острів Хортиця розташований у центрі одного з найбільших міст України, у зоні екологічного лиха! Хортиця – оберіг, вітчизняна святиня, місце сили і глибинної комунікації, унікальна заповідна територія, одна з небагатьох ділянок суші на планеті, яка пам’ятає час народження Землі. Cаме згадані концептуальні і світоглядні засади мають бути закріплені й покладені в основу будь-яких подальших змін і перетворень на Хортиці. Усі будівельні роботи у Національному заповіднику необхідно проводити, спираючись на чинне українське законодавство, не тільки дотримуючись, а й послідовно підсилюючи заповідний статус, орієнтуючись на кращі світові зразки заповідної справи з урахуванням археологічної, історико-культурної, релігійної, природно-геологічної та інших складових. Ми виступаємо категорично проти перетворення острова Хортиця і прилеглих територій на розважальний, утилітарний, споживацький комплекс, з неконтрольованим і надлишковим антропогенним навантаженням. Нашими орієнтирами мають залишатися Стоунхендж, Храмова гора, Екстернштайн, а також острови Міяджіма (Іцукусіма), Ольхон, Рюґен, Сіте. Серед пріоритетних і стратегічних напрямків у діяльності Національного заповідника «Хортиця» має бути несхибною його інтеграція в європейський і світовий контекст, перетворення у потужний науково-дослідний центр. Феномен острова Хортиця може відкритися в повному обсязі тільки тоді, коли людина і суспільство сприйматимуть його як святиню, і в жодному разі, як місце для розваг. Розраховуємо на виважену, вдумливу і усвідомлену позицію усіх тих, від чиїх рішень залежатимуть найближчі зміни на території Національного заповідника «Хортиця», а й на Вашу підтримку, шановний пане Президенте.

 

З повагою і надією бути почутими усіма, кому не байдужа доля Хортиці:

Алейніков Олексій,

ризик-менеджер, MBA (Київ),

Бакурова Анна, математик,

доктор економічних наук (Запоріжжя),

Гордієнко Дмитро, історик, кандидат історичних наук (Київ),

Завгородній Юрій, історик філософії, доктор філософських наук (Київ)

Ігор Козловський, релігієзнавець,

правозахисник, кандидат філософських наук (Київ),

Лавров Сергій, фотохудожник

(Запоріжжя)

Метілка Дмитро, фахівець з технічних питань цифрового маркетингу, кандидат філософських наук (Ліссабон),

Родна Валентина, інженер-геолог

(Верхньодніпровськ),

Пашник Світовит, краєзнавець,

Верховний волхв Руського православного кола (Запоріжжя),

Самойленко Анатолій, письменник (Київ),

Сушко Костянтин, генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» 2005-2007, письменник, лавреат премії імені Івана Франка (Запоріжжя).

Шокарев Віктор, інженер-будівельник, кандидат технічних наук (Запоріжжя) ГО «Системні дослідження» (Запоріжжя),

а також

Вілінов Юрій (Запоріжжя), Власов Олег (Запоріжжя), Дашевська Ірина (Запоріжжя),  Калюх Юрій (Київ), Капранов Сергій (Київ), Киричок Олександр (Київ), Кликавка Олександр (Бровари), Кравчук Павло (Запоріжжя), Лавров Ігор (Запоріжжя), Малахов Ігор (Запоріжжя), Манюк Вадим (Дніпро),

Мєшков Віктор (Василівка), Мирошник

Денис (Мелітопіль), Романенко Олександр (Фастів), Самойленко Анатолій (Київ),

Сіренко Віктор (Назарівка, Донецька обл.), Сморжевська Оксана (Київ), Терещенко

Еліна (Запоріжжя), Ткаченко Олег (Ворзель), Толмачов Олексій (Запоріжжя), Філоненко Сергій (Кривопілля), Ханов Олег (Миколаїв), Харлан Олександр (Дніпро), Чубенко

Людмила (Запоріжжя), Широкорад Дмитро (Запоріжжя).

PETITION.PRESIDENT.GOV.UA

 

“Українська літературна газета”, ч. 21 (313), 22.10.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!