Назріває дуже цікава ситуація. Що вимагає путін від генштабу рф до 9 травня

689

У Кремлі назріває конфлікт між Путіним і генеральним штабом збройних сил РФ.

Те, що сьогодні відбувається на Донбасі, — це менше, ніж те, чого ми очікували від російських військ. Я пов’язую це з тим, що в РФ фактично провалилася прихована мобілізація, а оперативних резервів, які би могли приїхати і вступити в бій, Росія до початку війни не накопичила. Тому сьогодні вони фактично збирають по крихтах те угруповання військ, яке завели на Донбас. І, до речі, хочу зауважити, що десь третина того угруповання ще не готова для участі в бойових діях. Вона досі відновлює боєздатність, проходить доукомплектування і розташовується на території Росії. Отже, це не зовсім те, чого ми очікували, але для нас це добре, бо ми готувалися до гіршого.

Маріуполь продовжує відволікати частину російських сил, плюс ми намагаємося атакувати російські війська на кордоні Херсонської і Миколаївської областей, тим самим не даючи їм можливості перекинути ці війська на схід. Ще частина сил перебуває в районі Харкова. Але основні зусилля вони зосередили на двох напрямках: Ізюм — Слов’янськ і Гуляйполе — Слов’янськ — Краматорськ. Вони хочуть піти двома клинами, на Слов’янськ і на Краматорськ, з півдня і з півночі, але ми тримаємо позиції, і російській армії не вдається досягти успіху в просуванні на цих напрямках.

Якщо говорити про співвідношення сил, що беруть участь у цьому збройному протистоянні, то, хоча в деяких місцях воно може бути навіть на нашу користь, на цих двох напрямках, там, де росіяни намагаються прорвати нашу оборону, вони зосередили свої сили у кількості 5 до 1 і створили чисельну перевагу. Але ж воюють не числом, а вмінням, тому їхня чисельна перевага нівелюється вогневими можливостями та боєздатністю наших збройних сил.

Загалом, натепер ми оцінюємо десь приблизно в 70 тис. кількість російських військ, які перебувають на території України. Ще 20−25 тис. перебувають на території Росії, відновлюють боєздатність і готуються найближчим часом для підсилення наступальних дій. Тому можемо говорити про угруповання десь в 90−95 тис.

При цьому, найбільших втрат з точки зору якості російської армії, імовірно, зазнали найбоєздатніші частини: елітні бригади спецназу та десантно-штурмові війська. В РФ майже не лишилося такої частини повітрянодесантних військ, яка б не зазнала втрат у боях на території України, фактично ми повністю «оновили» склад їхніх повітрянодесантних військ. Вони намагаються їх зараз укомплектувати або резервістами, або молодими строковиками, яких призивають з 1 квітня. Щодо кількості, то основної маси втрат зазнали мотострілецькі підрозділи, оскільки піхота вразлива перед усіма засобами вогневого ураження, які є в ЗСУ.

 

Тим часом знищення крейсера Москва зменшило кількість російських ракетних установок на 16 штук. І залп чорноморського флоту тепер становитиме всього 54 ракети — раніше було 70. На жаль те, що після цього інші російські бойові кораблі відійшли на 200 миль від узбережжя України, не означає, що ракетні обстріли припиняться: ракета летить на 1,5 тис. км, тобто вони все одно покривають ракетами всю територію України.

Але що стосується вогневого впливу на суходіл за допомогою артилерійських систем корабельної артилерії, як це було на початку війни, то тут вони вже не зможуть залишатися безкарними, тому що основне прикриття з повітря цієї ескадри сьогодні відсутнє — ним був крейсер Москва.

І потенційна висадка десанту на сьогоднішній день також дуже ускладнена: росіяни прибрали з ескадри десантні кораблі ще після атаки на Бердянськ, а після загибелі Москви про десант поки що не йдеться зовсім.

Сьогодні наша головна мета — утримати оборону на тих рубежах, на яких ми стоїмо, і завдати якомога більшого вогневого ураження російським військам, принаймні повністю позбавити їх наступального потенціалу. Після цього постає наступне завдання: перехід до третьої фази і початок контрнаступальних дій щодо звільнення наших територій. Тобто, по-перше, максимальне виснаження збройних сил Росії, а потім — початок звільнення території України.

Ми можемо спробувати деблокувати Маріуполь військовим шляхом, але деблокада Маріуполя може нам коштувати програшу в цій війні. Річ у тім, що Росія розуміє, що ми можемо піти на такий крок, і там будуть найшаленіші, найзапекліші бої. Тоді вже ми будемо пробиватися, а вони будуть завдавати нам вогневого ураження, і ми можемо просто не дійти до Маріуполя, втративши все військове угруповання, яке туди відправимо. Це стратегічно позначиться на загальній обстановці в плані оборони країни.

Завод Азовсталь не так легко взяти штурмом. По-перше, якби це було легко, вони б його давно взяли. По-друге, сам факт, що РФ застосувала стратегічні бомбардувальники Ту 22-М3 і надважкі протибункерні бомби для того, щоб вибити звідти наших захисників, свідчить про те, що Азовсталь сьогодні для них — неприступна фортеця.

Київ досі лишається стратегічною ціллю РФ, було би помилкою вважати, що він перестав нею бути.

Стратегічна мета цієї війни — політичне поглинання України через військові дії. Але наша перевага в тому, що сьогодні навіть деякі військові посадові особи намагаються донести до Путіна, що треба відмовитися від наступу, тому що вони втрачають залишки свого війська. Якщо ми зараз перемелемо цю навалу, далі Росію можна буде брати фактично голими руками — там не буде більше боєздатної частини армії. Але Путін не полишає своєї мрії [перемогти Україну] і не рахується зі втратами серед російських військовослужбовців.

Тим паче, що наближається сакральна для нього дата — 9 травня. І сьогодні в Кремлі назріває конфлікт між Путіним і генеральним штабом збройних сил РФ: Путін вимагає швидких перемог до цієї дати, а в генеральному штабі розуміють, що перемог, а тим паче швидких, ніяк не вдається досягти.

Попри спробу донести до Путіна думку, що треба відмовитися від цього наступу для того, щоб зберегти хоча б якусь боєздатну частину збройних сил, він не змінив своєї позиції, сказав «давайте продовжувати, все йде за планом, давайте перемогу». Я думаю, що це може спричинити шалену кризу управління в РФ — насамперед у Міністерстві оборони, але це може вплинути і на ситуацію в Росії загалом.

Путін намагається вичавити з генералів будь-які перемоги до конкретних дат, і назріває дуже цікава ситуація, коли та мета, яку він поставив на початку війни, от-от зіткнеться з тією реальністю, яка є на сьогоднішній день на фронтах на території України. І це буде для них катастрофа.

Олег Жданов

nv.ua

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!